Таємний щоденник Симона Петлюри

український фільм Олеся Янчука, 2018

«Таємний щоденник Симона Петлюри» — український історично-біографічний фільм 2018 року режисера Олеся Янчука за сценарієм Михайла Шаєвича.[3][4][5]

Таємний щоденник Симона Петлюри
Офіційний постер до фільму
Жанр історична драма, біографічний
Режисер Олесь Янчук
Продюсери
  • Олесь Янчук
  • Аскольд Лозинський
Сценаристи
  • Михайло Шаєвич
  • Олександр Шевченко
  • Олесь Янчук
У головних
ролях
Сергій Фролов
Богдан Бенюк
Євген Нищук
Олег Треповський
Оператор Михайло Кретов
Композитори
  • Володимир Гронський
  • Роман Вишневський
Кінокомпанія Студія Довженка
Дистриб'ютор B&H
Тривалість 2 год. 3 хв.
Мова українська
російська
Країна Україна Україна
Рік 2018
Дата виходу 5 травня 2018 (Фест. Історія.UA)
6 вересня 2018 (Україна)[1]
Кошторис 47,2 млн ($1.7 млн)
Касові збори 2,5 млн[2]
IMDb ID 9109206

Прем'єра в українському кінопрокаті відбулася на 6 вересня 2018 року.

Сюжет стрічки охоплює період життя Симона Петлюри, головного отамана військ Української Народної Республіки і лідера Директорії УНР, коли той перебував в еміграції у Парижі, до того дня, коли Петлюру вбив анархіст єврейського походження Самуїл Шварцбард. Історія розповідає не лише про план знищення Петлюри, а й про останні дні його життя.

Драматургічний прийом написання Петлюрою переносить глядачів із Парижа в Україну, до подій та дійових осіб того короткого періоду УНР, коли Україна здобула, та не змогла втримати незалежність[6].

Сюжет ред.

У Парижі в 1927 році відбувається суд Самуїлом Шварцбардом, звинуваченим у вбивстві Симона Петлюри. Через три роки доньку Симона, Лесю, відвідує незнайомець, що передає їй батьковий щоденник, де описано що стало підставою вбивства.

Щоденник починається подіями 1917 року. Володимир Винниченко критикує проголошення УНР, зауважуючи, що проголосити вільну державу не значить убезпечити її від загарбників. Симон доповідає про розміщення більшовицьких загонів у Києві та закликає напасти на них. Однак Винниченко пропонує укласти з ними мир аби переманити частину на бік УНР. Михайло Грушевський розсуджує їх: Винниченко вирушає домогтися свого дипломатією, а Петлюра — силою.

В бою з більшовиками бракує снарядів, проте піша атака за командою Петлюри вдається. Він наказує кинути полонених більшовиків до в'язниці попри можливість стратити. Дружина Симона, Ольга, попереджає, що в нього багато ворогів, але той не зважає. Симон командує обороною проти кінноти, але війська не мають медикаментів, їм не вистачає бійців. Петлюра зустрічається з генералом Антіном Кравсом для організації оборони, що укріплює його позиції.

Настає 1919 рік, Винниченко замислює заарештувати надміру амбітного та непостійного Петра Болбачана, дії котрого загрожують цілісності УНР. Симон застерігає його, що це тільки призведе до бунту серед війська. Натомість він відправляє Болбачана до Італії з дипломатичною місією. Петро дорікає Симонові, що той боїться втратити владу, тому фактично відправляє Болбачана в заслання. Болбачан відмовляється від поїздки, тоді його звинувачують у спробі перевороту і страчують. Солдати починають сумніватися в своїх керівниках.

Юзеф Пілсудський погоджується допомогти УНР в обмін на частину територій. Симон відмовляється, більшовики в 1921 займають Україну, а сам він з родиною емігрує до Франції. Згодом група його бійців перетинає кордон аби відвоювати території. Григорій Котовський організовує контратаку, в якій Петлюра втрачає багато солдатів. Частина полонених переходить на бік Котовського, решту він наказує розстріляти. Ця подія мучить Петлюру, він винить себе в тому, що відправив у бій непідготоване військо.

У 1926 Симон Петлюра вже два роки перебуває в Парижі в еміграції. Він роздумує над докорами в його бік, що зайняв місце лідера, якого був недостойний. Симон робить висновок, що відсутність єдності між українцями стала підставою поразки. Він намагається знайти підтримку серед французьких високопосадовців, які визнали б Україну незалежною. Коли це не вдається, Симон ставить собі мету об'єднати українців за кордоном.

Генеральний консул СРСР Отто Ауссем, аби не допустити цього, задумує знайти у Франції вбивць, що усунуть Петлюру. Агент Михаїл Володін пропонує знайти єврея, що уб'є Петлюру начебто за погроми євреїв в УНР, вчинені генералом Петлюри — Самісенком. Михаїл розшукує Самуїла для вбивства та обіцяє, що його виправдають, а натомість він отримує славу як месник.

Самуїл отримує дзвінок, іде на вбивство та кілька разів вистрелює в Симона на вулиці. Петлюра згодом помирає в лікарні. Адвокат Торес через тюремника залякує Самуїла, щоб той говорив тільки те, що слід для виправдального вироку. На суді той розповідає, що давно планував помсту і вдає з себе божевільного. Підставні свідки кажуть нібито Петлюра сам брав участь у погромах. Справжні свідки заступаються, повідомляючи, що Петлюра особисто був противником погромів. Рабин Гутман переконує паризьких євреїв, що Петлюру оббрехали, але їх ігнорують. Присяжні вирішують, що вбивця діяв виправдано. Суд погоджується з ними та виправдовує Шварцбарда, а також присуджує символічний штраф за відмивання тротуару від крові убитого. Після суду Гутман застерігає Самуїла, що покарання за обман колись наздожене його, коли відкриється правда. Шварцбард тікає від можливої помсти в Південну Африку, але сумління мучить його, Самуїлу ввижається Симон і врешті він помирає від серцевого нападу.

У ролях ред.

Сергій Фролов Симон Петлюра
Ірма Вітовська Ольга Петлюра, дружина
Богдан Бенюк Михайло Грушевський
Євген Нищук Володимир Винниченко
Олег Треповський Самуїл Шварцбард
Сергій Кучеренко Юзеф Пілсудський
Ярослав Мука генерал Кравс
• Микола Бутковський рабин Гутман
Тарас Жирко Жан Пелісьє, кінооператор
Вікторія Янчук Леся Петлюра, донька Симона Петлюри
Роман Мацюта Петро Болбочан
Юрій Одинокий Володін
• Станіслав Малганов голова суду
Василь Баша адвокат Торрес
Олесь Задніпровський консул Ауссем
Олег Примогенов месьє Бланш
Тетяна Міхіна дружина Шварцбарда
• Сергій Ладєсов посол Раковський
• Борислав Борисенко Самісенко
• Володимир Паляниця генерал Шаповал
• Максим Каменков шпик
• Сашко Міщук шпик
Олександр Шпилюк свідок Гольдельман
• Артем Масленніков Федь Черник
• Олесь Янчук прокурор, а також читає текст від автора
Остап Дзядек Худорлявий з вусами

Знімальна група ред.

Виробництво ред.

Кошторис ред.

«Таємний щоденник Симона Петлюри» став переможцем восьмого конкурсного відбору Державного агентства України з питань кіно, яке 15 вересня 2016 року уклало контракт з виробником про надання державної фінансової підтримки на виробництво фільму розміром 23,6 млн. грн.[7][8]. Загальний бюджет стрічки становить майже 48 мільйонів гривень[9]. Частину коштів на виробництво фільму виділив Український конгресовий комітет Америки[10][11].

Фільмування ред.

«Драматургія так збудована, що […] щоденник нам дозволяє повертатися повертатися в спогади, у те, що відбувалося в Україні, і в той же час розкриває причини, чому все ж таки відбулася поразка, чому Петлюра був змушений зі своєю армією емігрувати. Історія йде, як по спіралі, вона повторюється. Тому, я би сказав, що цей фільм певною мірою — попередження для нас сьогодні. Щоб, не дай Боже, не повторилося те, що відбулося, власне, з Українською Народною Республікою».

Олесь Янчук[6]

Михайло Шаєвич, Олександр Шевченко та Олесь Янчук спільно працювали над сценарієм фільму впродовж шести років.[12][13] Історичним консультантом виступив Володимир Сергійчук[11].

Фільмування почалося наприкінці лютого 2017 року у Києві. У червні цього ж року окремі епізоди стрічки знімалися у Львові, зокрема в одній із зал апеляційного господарського суду та в Палаці Потоцьких[9].

Основою фільму є вигаданий сценаристами «щоденник», а не реальні історичні документи та праці Петлюри. Від самого анонсу стрічка зазнала критики з боку реконструкторів[14]. Втім, як визнавали самі автори, зокрема сценарист Шаєвич, метою фільму, знятого за гроші українців, був не історичний фільм, а авторська інтерпретація. «Задум повернути у правильне русло напрямок думок людей, які звикли думати, що Петлюра — розбійник, антисеміт, бандит»[15].

Реліз ред.

Допрем'єрний показ стрічки вперше відбувся 5 травня 2018 року в рамках історичного фестивалю Історія.UA в Запоріжжі.[16][17][18]

В український кінопрокат фільм вийшов 6 вересня 2018 року.[1][19]

Нагороди та номінації ред.

Список нагород та номінацій[20]
Кінопремія Дата церемонії Категорія Номінант(и) Результат Дж
Національна премія кінокритиків «Кіноколо» 26.10.2018 Найкращий актор Сергій Фролов Номінація [21]

Відгуки кінокритиків ред.

Фільм отримав змішані відгуки від українських кінокритиків[22][23][24][25][26][27][28][29][30][31].

Ігор Сюндюков у матеріалі для газети «День» написав, що в стрічці Петлюра багато рефлексує, реальний Петлюра був людиною дії, причому часто спонтанної. Грушевський вийшов невиразним, а Винниченко, навпаки, переконливим. Але головна перевага фільму полягає в тому, що «…тут знаходимо пояснення, чому була втрачена державність 100 років тому („копали один під одного, а виявилося — копали під Україну!“). Сьогодні це надзвичайно важливо»[32].

Олег Данилов з ITC.ua охарактеризував фільма так: «На жаль, час від часу „Таємний щоденник Симона Петлюри“ виглядає як театральна постановка, а не як художній фільм. Схоже, майже весь бюджет стрічки пішов на батальні сцени і каскадерів». Також, він відгукнувся, що деякі актори переграють, а сюжетна лінія дочки Петлюри зайва, підсумувавши рецензію висновком «Важливе з історичної і політичної точки зору, але, на жаль, досить слабке кіно»[33].

Андрій Кокотюха написав про фільм: «Навіть начитаний, компетентний дорослий глядач ладен збитися з пантелику. Хоча все це, поза сумнівом, потрібне й варте уваги… Оповідь мала б обірватися після смертельного пострілу в Петлюру на паризькій вулиці. Натомість вона триває ще близько сорока хвилин. Тож детальний показ суду над Шварцбардом, убивцею Петлюри, аж ніяк не може бути на сторінках таємного щоденника». На думку Кокотюхи, такі епізоди, як повстання на «Арсеналі» чи появи Петра Болбочана незрозумілі пересічним глядачам, оскільки ці аспекти української історії маловідомі. «Своєю стрічкою Олесь Янчук зробив крок у цьому важливому напрямку. Лишилося надалі обрати метод, котрий дозволяє вивалювати на голови невтаємничених українців не все відразу, а дозовано, частинами, з поясненням без впадання в дидактизм»[34].

Ігор Грабович з «Детектора медіа» зазначив у рецензії: «…стрічки Янчука, повністю чи частково, фінансувалися українською діаспорою, яка дивилася на Україну зовсім не тими очима, ніж її сучасні мешканці. Для діаспори Україна, ймовірно, видавалася втраченим і водночас дуже бажаним місцем, чиє існування парадоксальним чином можливе тільки в минулому, як спогад… Режисер знову звернувся до контраверсійної постаті в українській історії і знову навіть не намагався зняти біографічного фільму, натомість пропонуючи вінегрет із жанрів»[35].

Примітки ред.

  1. а б Історична драма про Симона Петлюру вийде в прокат 6 вересня. Детектор медіа. 7 червня 2018. Архів оригіналу за 16 липня 2018. Процитовано 8.06.2018. 
  2. Ukraine Box Office (4-7 жовтня 2018) [Архівовано 16 жовтня 2018 у Wayback Machine.] // BOM, 2018 (англ.)
  3. У Львові проходять зйомки художнього фільму «Таємний щоденник Симона Петлюри» (відео Youtube) // НТА, 13.06.2017
  4. На українських екранах покажуть стрічку «Таємний щоденник Симона Петлюри» (відео) [Архівовано 29 травня 2018 у Wayback Machine.] — ТСН, 15 липня 2017
  5. Таємний щоденник петлюри. Від менеджера культури до міністра оборони — Syla News, 11.05.2018
  6. а б На студії Довженка знімають фільм про Петлюру. Детектор медіа. 18.07.2017. Процитовано 23.07.2017. 
  7. Павло Розенко на зйомках фільму «Таємні щоденники Симона Петлюри»: Переконаний, що ми станемо свідками ренесансу українського кіно [Архівовано 19 липня 2017 у Wayback Machine.] — Урядовий портал, 14 липня 2017 року
  8. Укладено контракт про надання державної підтримки на виробництво «Таємного щоденника Симона Петлюри» Олеся Янчука. Національна спілка кінематографістів України. 22.09.2016. Архів оригіналу за 23 вересня 2020. Процитовано 16.07.2017. 
  9. а б Галина Ярема. Олесь ЯНЧУК: «Коли привіз «Владику Андрея» до Франції, зрозумів: мушу зняти фільм про Симона Петлюру». Високий замок. 16.06.2017. Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 16.07.2017. 
  10. У мережі з’явився трейлер до українського фільму «Таємний щоденник Симона Петлюри». ZiK. 5 квітня 2018. Архів оригіналу за 29 жовтня 2018. Процитовано 8.06.2018. 
  11. а б Дар'я Агапова. «Пішов із життя оббреханим і покинутим соратниками». Gazeta.ua. 20.01.2017. Архів оригіналу за 13 вересня 2018. Процитовано 16.07.2017. 
  12. Таємний щоденник Симона Петлюри: інтерв'ю з режисером Олесем Янчуком. [Архівовано 23 березня 2019 у Wayback Machine.] kinoukraine.com, 14 серпня 2018
  13. Ліліана Фесенко, Людмила Українка. Олесь Янчук, гендиректор Національної кіностудії імені О.Довженка. Укрінформ. 29.09.2016. Архів оригіналу за 24 вересня 2020. Процитовано 16.07.2017. 
  14. Як недолугі костюми здатні зіпсувати історичний фільм. Архів оригіналу за 11 серпня 2017. Процитовано 11 серпня 2017. 
  15. Олесь Янчук: «Ми хочемо показати людям, що Петлюра — це не бандит, як стверджувала радянська пропаганда, а справжній український лідер». Архів оригіналу за 11 серпня 2017. Процитовано 11 серпня 2017. 
  16. Кінострічку «Таємний щоденник Симона Петлюри» вперше продемонстрували глядачам [Архівовано 12 червня 2018 у Wayback Machine.] — UA: Перший, 7 травня 2018
  17. Перший день фестивалю «Історія.UA» у Запоріжжі [Архівовано 29 травня 2018 у Wayback Machine.] — УІНП, 06.05.2018
  18. АНОНС: У Запоріжжя приїжджає мандрівний фестиваль «Історія.ua». Розклад зазодів — Історична правда, 3 травня 2018
  19. «Таємний щоденник Симона Петлюри» вийшов на екрани зі скандалом у Запоріжжі [Архівовано 24 вересня 2018 у Wayback Machine.] // Україна молода, 11.09.2018
  20. Нагороди та номінації фільму -- на сайті IMDb (англ.)
  21. Кінокритики оголосили номінантів на премію «Кіноколо». Детектор медіа. 25 вересня 2011. Архів оригіналу за 25 вересня 2018. Процитовано 25.09.2018. 
  22. Ігор Сюндюков. Симон Петлюра: кара чесної пам'яті. На екрани вийшов фільм режисера Олеся Янчука про драматичні моменти біографії Головного отамана УНР [Архівовано 24 вересня 2018 у Wayback Machine.] // День, 21 вересня 2018
  23. Антон Філатов. «Таємний щоденник Симона Петлюри»: Нудний урок історії. Фільм ідеалізує долю головного отамана військ Української Народної Республіки [Архівовано 24 вересня 2018 у Wayback Machine.] // канал 112, 7 вересня 2018
  24. Катерина Сліпченко. «Таємний щоденник Симона Петлюри» відстав від життя. Рецензія на новий фільм Олеся Янчука [Архівовано 24 вересня 2018 у Wayback Machine.] // zaxid.net, 8 вересня 2018
  25. Аліна Нікуліна. [[https://web.archive.org/web/20180924070906/https://tsn.ua/blogi/themes/culture/tayemniy-schodennik-simona-petlyuri-treba-zh-z-chogos-pochinati-1213434.html Архівовано 24 вересня 2018 у Wayback Machine.] «Таємний щоденник Симона Петлюри»: треба ж з чогось починати. Ця стрічка — саме те, чого варто очікувати від фільму про Петлюру від Янчука]] // телеканал 1+1, 7 вересня 2018
  26. Ольга Петренко. «Таємний аккаунт Симона Петлюри»: минуле й сьогодення в художньо-історичному творі [Архівовано 24 вересня 2018 у Wayback Machine.] // Літакцент, 17.09.2018
  27. Олена Рубашевська. Однобокий Симон Петлюра [Архівовано 24 вересня 2018 у Wayback Machine.] // Кіно-Україна, 6 вересня 2018
  28. Ярослав Підгора-Гвяздовський. Horror… horror… horror… [Архівовано 24 вересня 2018 у Wayback Machine.] // Збруч, 11.09.2018
  29. Андрій Руккас. Якого Петлюру показує «Таємний щоденник»? Враження історика [Архівовано 24 вересня 2018 у Wayback Machine.] // Історична правда, 12.09.2018
  30. Костянтин Воздвиженський. «Таємний щоденник Симона Петлюри» та інші. Снодійне історичне кіно — сучасний український жанр // Тексти, 18/09/2018
  31. «Таємний щоденник Симона Петлюри»: сто баксів за коня. Сьогодні виходить в прокат біографічна стрічка про одного з лідерів УНР [Архівовано 30 вересня 2018 у Wayback Machine.] // Телекритика, 06.09.2018
  32. Дмитро Десятерик. Про відповідальність політиків. «Це — глибоко трагічна постать» [Архівовано 24 вересня 2018 у Wayback Machine.] // День, 21 вересня 2018
  33. Олег Данилов (8 вересня 2018). «Таємний щоденник Симона Петлюри» огляд. https://itc.ua. Itc.ua. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 20 вересня 2018. 
  34. Андрій Кокотюха. У всякого свій Петлюра… Головний висновок після перегляду «Таємного щоденника Симона Петлюри» — порушено чимало суперечливих та важливих тем й не завжди чітко артикульована мета головного героя. [Архівовано 24 вересня 2018 у Wayback Machine.] // Детектор медіа, 7 вересня 2018
  35. Ігор Грабович. Петлюра та радянські кінотрадиції. Підходи Олеся Янчука до теми деякі критики називають радянськими, оскільки режисер просто змінює оцінки — з негативних на позитивні — і навпаки, залишаючи незмінною соцреалістичну естетику [Архівовано 24 вересня 2018 у Wayback Machine.] // Детектор медіа, 7 вересня 2018

Посилання ред.

  Зовнішні відеофайли
  Офіційний трейлер фільму на YouTube