Требишниця

річка в Боснії і Герцеговині

Требишниця
Місто Требинє, розташоване на річці Требишниця
42°42′45″ пн. ш. 18°20′51″ сх. д. / 42.71250000002777369° пн. ш. 18.34750000002777881° сх. д. / 42.71250000002777369; 18.34750000002777881
Витік
• координати 42°44′00″ пн. ш. 18°29′49″ сх. д. / 42.733404000027775282° пн. ш. 18.49705900002777881° сх. д. / 42.733404000027775282; 18.49705900002777881
Гирло Адріатичне море
Країни:  Боснія і Герцеговина[1]
Регіон Федерація Боснія і Герцеговина[1]
Довжина 187
Площа басейну: 4926 км²
Мапа
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Требишниця (серб. Требишњица, хорв. Trebišnjica) — річка в Боснії і Герцеговині, Чорногорії та Хорватії.

Довжина річки 187 км, з них 98 км над землею, а 89 км становить підземна частина. Це одна з найдовших підземних річок у світі. Під землею річка тече в карсті в основному по Динарському нагір'ю, утворюючи складну мережу струмків.

Виникає при злитті річок Мушниця та Грачаниця у долині Гатачко поле, після чого спершу тече переважно в південному напрямку, утворюючи на одній із ділянок кордон між Боснією (Республіка Сербська) та Чорногорією. В районі селища Гранчарево повертає на захід. Після міста Требинє виходит на карстову рівнину Попове поле, з якої має підземний сток у двох напрямках - на захід в долину Неретви, та на південь у Адріатичне море біля Дубровника.[2] Для запобігання втратам води через карст на Поповому полі річка заведена в канал Требинє - Гнутово

Використовується для потреб гідроенергетики: ГЕС Требинє І біля Гранчарево, Требинє ІІ біля однойменного міста, а також станції Дубровник (деривація із району Требинє) та Чаплина (на стоці в долину Неретви).

Води річки використовуються для зрошення. У Чорногорії на лівому березі Требишниці розташована велика печера Червона Стіна із залишками людської діяльності приблизно 16 тис. років до нашої ери.[3]

Примітки ред.

  1. а б GEOnet Names Server — 2018.
  2. Требишниця. Архів оригіналу за 25 вересня 2008. Процитовано 20 вересня 2011.
  3. Архітектурні чудеса Чорногорії. Архів оригіналу за 1 лютого 2009. Процитовано 20 вересня 2011.