Тонгатапу (острів)
Тонгатапу (тонг. Tongatapu; англ. Tongatapu) — острів у південній частині острівної групи Тонгатапу округу Тонгатапу (Королівство Тонга), в південно-західній частині Тихого океану.
Острів Тонгатапу | ||||
---|---|---|---|---|
тонг. Tongatapu | ||||
Карта | ||||
Острів Тонгатапу (внизу, в центрі) | ||||
Географія | ||||
21°12′41″ пд. ш. 175°09′11″ зх. д. / 21.211388888889° пд. ш. 175.15305555556° зх. д. | ||||
Місцерозташування | Тихий океан, Океанія | |||
Акваторія | Тихий океан | |||
Група островів | о-ви Ніуас | |||
Площа | 257,03 км² | |||
Довжина | 35 км | |||
Ширина | 18 км | |||
Берегова лінія | 135,6 км | |||
Найвища точка | 82 м[1] м | |||
Країна | ||||
Тонга | ||||
Регіон | округ Тонгатапу | |||
Адм. одиниця | Тонгатапу (округ) | |||
Населення | ▲75 071 особа[2] (2011) | |||
Тонгатапу у Вікісховищі |
Географія
ред.Тонгатапу найбільший і головний острів Королівство Тонга, розташований за 16 км на північний захід від острова Еуа (87,44 км²) та за 160 км на південь — південний захід від головного острова сусіднього округу Ха'апаї — Ліфука (11,42 км²).
Острів низинний, сформований з коралового вапняку, який покриває основу (тверді породи), що утворилися в процесі вулканічної діяльності, тектонічних рухів (взаємодії) тектонічної мікроплити Тонга з Тихоокеанською плитою. Ґрунти досить родючі і мають вулканічне походження. У той час як середня висота південного боку Тонгатапу становить близько 35 м, північна частина дуже низинна. Найвища точка острова досягає 82 м[1].
На північ від острова, на відстані до 7 км, розташовані маленькі острівці і численні коралові рифи. Острів має дві затишні лагуни — Фангаута та Фангакакау, які розташовані в північній частині Тонгатапу. Їх середня глибина становить від 1 до 6 м.
Площа острова — 257,03 км². Він простягся з заходу на схід на 35 км, при максимальній ширині до 18 км. Довжина берегової лінії 135,6 км. Клімат вологий, тропічний[1].
Острів Тонгатапу покритий прибережними лісами, чагарниками вздовж скель; залишками низинних тропічних мангрових лісів; ділянками вторинного відростання лісу і луговими угіддями. Береги місцями вкриті рифами, бар'єрними рифами. Пляжі вкриті піщаними ґрунтами. Лагуни зарослі водоростями. Відсоток землі вкритої лісом становить 1%[1].
Основні види діяльності мешканців: натуральне сільське господарство, рибальство, туризм. Столиця країни Нукуалофа містить більшість державних установ, в тому числі: королівський палац, уряд, поштове відділення, телекомунікації, навчальні заклади, порт. На півдні острова розташований аеропорт[1].
Населення
ред.Зміна чисельності населення острова Тонгатапу за переписом станом на листопад місяць, з 1996 по 2011 роки:[3][2]
Роки | 1996 | 2006 | 2011 |
---|---|---|---|
Чисельність населення, осіб | ▲66 586 | ▲71 661 | ▲75 071 |
Всього на острові 61 населений пункт, найбільші з них поселення (2011): Нукуалофа (24 229 осіб), Ваїні (3235 осіб), Пеа (2079 осіб), Ха'атеїхо (2561 особа), Тофоа (3526 осіб), Хавелулото (3465 осіб), Му'а (2077 осіб).
Історія
ред.Першими європейцями, котрі побували на Тонгатапу і вперше нанесли його на європейські карти, стали мореплавці експедиції, яка відбулася за замовленням Голландської Ост-Індійської компанії, на двох кораблях «Гемскерк» та «Зехайн» під командуванням Абеля Тасмана, який відкрив острів 20 січня 1643 року[4], назвавши сам острів Тонгатапу — Амстердам , на честь столиці Нідерландів[5], а сусідні острів Еуа — Міддельбург, на честь столиці голландської провінції Зеландія — міста Мідделбург.
Згодом 5 липня 1777 року на Тонгатапу висадився англійський мандрівник Джеймс Кук, він залишив на острові велику рогату худобу для розведення.
У 1789 році, в пошуках незаселених островів, Тонгатапу відвідала команда англійського бунтівного корабля «Баунті» під командою самозваного капітана — Флетчера Крістіана, які нарешті добралися до острова Піткерн і поселилися на ньому.
Галерея
ред.-
Дощове дерево
-
Ворота Тонга
-
Пляж в Нукуалофа
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ а б в г д [UN SYSTEM-WIDE EARTHWATCH Web Site. Tongatapu. (англ.). Архів оригіналу за 11 серпня 2017. Процитовано 13 лютого 2017. UN SYSTEM-WIDE EARTHWATCH Web Site. Tongatapu. (англ.)]
- ↑ а б Geohive: Tonga [Архівовано 1 липня 2016 у Wayback Machine.] (англ.)
- ↑ Administrative Divisions of Countries. Statoids. Архів оригіналу за 22-06-2013. Процитовано 24-01-2017.(англ.)
- ↑ Nationaal Archief, archiefinventaris 1.11.01.01 inventarisnummer 121, scan 85 hdl:10648/877f659e-35ce-4059-945e-294a4d05d29c
- ↑ Hooker, Brian (2013). The European Discovery of the Tonga Islands. Terrae Incognitae. 36: 20. doi:10.1179/tin.2004.36.1.20.
Посилання
ред.- http://islands.unep.ch/IKY.htm#985 [Архівовано 11 серпня 2017 у Wayback Machine.]
- Braley R.D. (1979). Penaeid Prawns in Fanga uta Lagoon, Tongatapu [Архівовано 14 лютого 2017 у Wayback Machine.]. Pacific Science, 33(3): 315—321. (англ.)
- Islands of tonga. Tongatapu [Архівовано 14 лютого 2017 у Wayback Machine.] Процитовано 13-02-2017 (англ.)
- Tongatapu: eua-island-tonga.com [Архівовано 26 лютого 2017 у Wayback Machine.] (англ.)