Тихоокеанська плита
Тихоокеа́нська плита́ — тектонічна плита океанічного типу під Тихим океаном. Має площу 103–108 млн км² [1]. Найбільша тектонічна плита планети Земля. Зазвичай у її складі розглядають менші плити: Футуна, Рифу Балморал, Плита рифу Конвей, Новогебридську, Південнобісмаркську, Північнобісмаркську, Манус і Каролінську.
Межі ред.
На півночі східний край має дивергентну границю з плитою Дослідника, Хуан-де-Фука і плитою Горда утворюючи відповідно хребет Дослідника[en], Хуан-де-Фука[en] і хребет Горда[en]. Посередині східний край має трансформну границю з Північноамериканською плитою вздовж розлому Сан-Андреас і з плитою Кокос. На півдні східний край має дивергентну границю з плитою Наска утворюючи Східнотихоокеанську височину.
Південний край має дивергентну границю з Антарктичною платформою формуючи Тихоокеансько-Антарктичний хребет.
Західна сторона межує з Охотською плитою через Курило-Камчатський та Японський жолоби. Плита утворює конвергентну границю шляхом субдукції під плиту Філіппінського моря, створюючи Маріанську западину, має трансформну границю з Каролінською плитою та має колізію з Північнобісмаркською плитою.
На південному заході Тихоокеанська плита має складнуконвергентну границю з Індо-Австралійською плитою, занурюючись під неї на північ від Нової Зеландії, утворюючи жолоб Тонга і Кермадецький жолоб, і паралельні Тонга і Кермадецькі острівні дуги. Альпійський розлом є трансформною границею на межі двох плит, де Індо-Австралійська плита має субдукцію під Тихоокеанську плиту утворюючи жолоб Пайсегур[en]. Частина Зеландії на схід від цієї межі має великий блок континентальної кори.
Північний край має конвергентну границю через яку зазнає субдукцію під Північноамериканську плиту утворюючи Алеутський жолоб і Алеутські острови.
Тихоокеанська плита має пасмо гарячих точок що утворюють Гавайські острови.
Розмір Тихоокеанської плити, і відповідно, Тихого океану, поступово зменшується.
Палеогеологія ред.
Тихоокеанська плита майже повністю складається з океанічної кори, континентальна кора є лише у Новій Зеландії, Нижній Каліфорнії та прибережній Каліфорнії. [2]
Найдавніші ділянки плити заглиблені у східноазійські океанічні жолоби, мають вік ранньої крейди (145-137 мільйонів років тому). [3]
Тихоокеанська плита виникла з трійника трьох головних океанічних плит Панталасси: Фараллон, Фенікс і Ідзанагі, приблизно 190 мільйонів років тому. Плита утворилася через дестабілізацію трійника. «Тихоокеанський трикутник», найдавніша частина Тихоокеанської плити, утворена на початкових етапах формування плити, розташована на схід від Маріанської западини . [4] Розвиток Тихоокеанської плити зменшило плиту Фараллон до кількох уламків уздовж західного узбережжя Північної Америки (таких як плита Хуан-де-Фука) [5] і плиту Фенікс до невеликого уламка біля протоки Дрейка [6] і зруйнував плиту Ідзанагі шляхом субдукції під Азію. [7]
Примітки ред.
- ↑ Here are the Sizes of Tectonic or Lithospheric Plates. Архів оригіналу за 5 червня 2016. Процитовано 4 травня 2015.
- ↑ Wolfgang Frisch; Martin Meschede; Ronald C. Blakey (2 листопада 2010). Plate Tectonics: Continental Drift and Mountain Building. Springer Science & Business Media. с. 11–12. ISBN 978-3-540-76504-2.
- ↑ Age of the Ocean Floor. Архів оригіналу за 6 серпня 2016. Процитовано 7 лютого 2009.
- ↑ Boschman, Lydian M.; Hinsbergen, Douwe J. J. van (1 липня 2016). On the enigmatic birth of the Pacific Plate within the Panthalassa Ocean. Science Advances 2 (7): e1600022. Bibcode:2016SciA....2E0022B. ISSN 2375-2548. PMC 5919776. PMID 29713683. doi:10.1126/sciadv.1600022.
- ↑ Lonsdale, Peter (1 серпня 2005). Creation of the Cocos and Nazca plates by fission of the Farallon plate. Tectonophysics 404 (3–4): 237–264. Bibcode:2005Tectp.404..237L. doi:10.1016/j.tecto.2005.05.011.
- ↑ Eagles, Graeme (2003). Tectonic evolution of the Antarctic–Phoenix plate system since 15 Ma. Earth and Planetary Science Letters: 97, 98. ISSN 0012-821X.
- ↑ Seton, M.; Müller, R. D.; Zahirovic, S.; Gaina, C.; Torsvik, T.; Shephard, G.; Talsma, A.; Gurnis, M.; Maus, S.; Chandler, M. (2012). Global continental and ocean basin reconstructions since 200Ma. Earth-Science Reviews 113 (3): 212–270. Bibcode:2012ESRv..113..212S. doi:10.1016/j.earscirev.2012.03.002. Процитовано 23 жовтня 2016.
Джерела ред.
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2013. — Т. 3 : С — Я. — 644 с.
- (англ.) Peter Bird An updated digital model of plate boundaries, Geochemistry Geophysics Geosystems, 2003.
- (англ.) The Physics factbook — Vitesse des plaques tectoniques.