Томас Джоллі
Томас Джоллі (фр. Thomas Jolly; нар. 1 лютого 1982, Руан, Франція) — французький актор, театральний та оперний режисер.
| Томас Джоллі | |
|---|---|
 | |
| Народився | 1 лютого 1982 (42 роки) Руан |
| Країна | .svg){kind=small} Франція |
| Діяльність | актор, режисер, сценограф, lighting designer |
| Галузь | театр[1], постановкаd[1], сценографія[1] і lighting designd[1] |
| Alma mater | Lycée Jeanne-d'Arcd |
| Знання мов | французька[2][1][3] |
| Нагороди |  |
| IMDb | ID 3481235 |
Художній керівник «La Piccola Familia», театральної компанії, яку він заснував у Руані 2006 року, керівник національного драматичного центру «Le Quai d'Angers» (з січня 2020 по листопад 2022 років). У вересні 2022-го був призначений художнім керівником церемоній літніх Олімпійських ігор 2024 року у Парижі[4][5][6].
Життєпис
ред.| Цей розділ статті ще не написано. |
Ранні роки
ред.Народився у родині друкаря та медсестри. Акторську діяльність почав у 1993 році в Руані, коли приєднався до дитячої театральної трупи під керівництвом Наталі Баррабе. Згодом вступив до середньої школи Жанни д'Арк у клас «Театр» і працював під керівництвом акторів Театру де Рів[7].
1999 року, поряд зі ступенем театрознавства в університеті Кан-Нормандія, створив університетську театральну трупу та грав на кількох фестивалях у регіоні. 2001 року в Кані приєднався до професійної підготовки акторів-стажерів в ACTEA (La Cité Théâtre) під керівництвом Олів’є Лопеса[8], згодом, 2003-го вступив до Національної школи національного театру Бретані у Ренні, школу під керівництвом Станісласа Норді, де працює, зокрема, під керівництвом Жана-Франсуа Сівадьє, Клода Режі, Юбера Кола, Робера Кантарелли, Ж.-К. Саїса та Антона Кузнєцова[9][10].
Творчість
ред.Театральний актор
ред.- 2005 — «Splendid's» Жана Жене; реж. Седрік Гурмелон[fr]
- 2006 — «Арахіс і Генуя 01» Фаусто Паравідіно[fr]; реж. Станіслас Норді[fr]
- 2007 — «Арлекін, вихований коханням» П'єра Карла де Шамблен Маріво; реж. Томас Джоллі — Арлекін
- 2008 — «Тоа» за п'єсою[fr] Саші Гітрі; реж. Томас Джоллі
- 2010 — «Басейн (без води)» Марка Рейвенхілла; реж. Томас Джоллі
- 2011 — «Гонка на Марсі» / «Свято смерті»
- 2012 — «Генріх VI» Вільяма Шекспіра (частина 1); реж. Томас Джоллі
- 2013 — «Зараза темряви» / «Зуб гадюки»
- 2013 — «Багряниця крові» / «Зима невдоволення»
- 2014 — «Генріх VI» Вільяма Шекспіра (частина 2); реж. Томас Джоллі
- 2015 — «Річард III» за п'єсою Вільяма Шекспіра — Річард III
- 2016 — «Усі діти хочуть бути схожими на дорослих» Лорани Казанави[fr]
- 2016 — «Небо, ніч і славний камінь»
- 2018 — «Тієст» Сенеки; реж. Томас Джоллі — Атрей, цар Мікен[11]
- 2018 — «Сад тиші» музичне шоу співачки L; реж. Томас Джоллі
- 2019 — «Підсвічник» Альфреда де Мюссе; реж. Бруно Байє — Фортуніо
- 2021 — «Мітрідат» Жана Расіна; реж. Ерік Віньєр[12]
Театральний режисер
ред.- 2006 — «Арлекін, вихований коханням» за п'єсою[fr] П'єра Карла де Шамблен Маріво
- 2008 — «Тоа» за п'єсою[fr] Саші Гітрі
- 2010 — «Ніч з Равальцями»
- 2010 — «Басейн (без води)» за п'єсою[fr] Марка Рейвенхілла[fr]
- 2012 — «Генріх VI» за п'єсою[fr] Вільяма Шекспіра (частина 1)
- 2012 — «Ми такі молоді, що все ще займаємося злочинністю»
- 2013 — «Каса» Демієна Габріака
- 2014 — «Генріх VI» за п'єсою Вільяма Шекспіра (частина 2)[13]
- 2015 — «Річард III» за п'єсою Вільяма Шекспіра[14]
- 2016 — «Пліт медузи» Георга Кайзера[15]
- 2016 — «Небо, ніч і славний камінь», Хроніки Авіньйонського фестивалю з 1947 по… 2086 (Сад Чеккано, Авіньйонський фестиваль)
- 2016 — «Еліогабало» опера[fr] Франческо Каваллі (Опера Гарньє)
- 2017 — «Фантазія» Жака Оффенбаха (Національний театр комічної опери, Париж)[16]
- 2018 — «Сад тиші» музичне шоу L (Рафаель Ланнадер)[fr] (Ванн)
- 2018 — «Тієст» за трагедією[fr] Сенеки (Папського палацу, Авіньйонський фестиваль)[17]
- 2019 — «Підземний світ Макбета» опера[fr] на музику Паскаля Дюсапена (Королівський театр Ла Монне, Брюссель)
- 2020 — «Ніч мадам Люсьєн» Копі[fr] (Le Quai, Анже)[18]
- 2022 — «Дракон» за п'єсою Євгенія Шварца (Le Quai, Анже)
- 2022 — «Старманія» мюзикл Мішеля Берже та Люка Пламондона
- 2023 — «Ромео і Джульєтта» опера[fr] Шарля Гуно (Опера Бастилія, Париж)
- 2024 — Церемонії відкриття та закриття Олімпійських ігор 2024 (Париж)
Фільмографія
ред.- 2009 — «The Secret People»
ТВ-шоу
ред.- 2016 — «Хроніки Авіньйонського фестивалю» (France 2)
- 2018 — «The Théâââtre, 19 упереджених ідей про театр» (France Télévisions та Culturebox)
Визнання
ред.- 2009 — Фестиваль Impatience pour — Приз глядацьких симпатій за виставу «Тоа»
- 2013 — Премія Бомарше за найкращу виставу «Генріх VI»
- 2014 — Театральна премія Жан-Жака Готьє[19]
- 2015 — Премія «Мольєр». Режисерська премія за виставу «Генріх VI»
- 2015 — Премія Жан-Жака Готьє – SACD
- 2015 — Гран-прі Професійної асоціації критиків
- 2017 — Премія Бомарше - SACD / Режисура
- 2019, 12 березня — Кавалер ордена мистецтв і літератури Кавалер ордена мистецтв і літератури[20]
- 2019 — Номінації премії «Мольєр» за виставу «Тієста»: акторка другого плану (Анні Мерсьє); візуальні ефекти
- 2023 — Премія «Мольєр» за візуальні та звукові ефекти за шоу «Starmania»
Примітки
ред.- ↑ а б в г д Czech National Authority Database
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ CONOR.Sl
- ↑ Tears and fears for the man planning Paris Olympics show. France 24 (англ.). 26 January 2024. Архів оригіналу за 26 January 2024. Процитовано 27 January 2024.
- ↑ Pavitt, Michael (21 September 2022). Paris 2024 names artistic director for Opening Ceremony on River Seine. Inside the Games. Архів оригіналу за 21 September 2022. Процитовано 21 September 2022.
- ↑ French stage director Thomas Jolly and filmmaker Michel Hazanavicius to direct opening and closing ceremonies for 2024 Paris Olympics (англ.). Associated Press. 21 September 2022. Архів оригіналу за 25 January 2023. Процитовано 25 January 2023 — через ESPN.
- ↑ «Thomas Jolly. Lumineuse apparition», Libération, 3 décembre 2014
- ↑ « ACTEA de La Cité Théâtre »
- ↑ «Thomas Jolly», Théâtre contemporain.net, 17 mars 2014
- ↑ «Thomas Jolly», Théâtre National de Strasbourg, consulté le 28 mai 2019
- ↑ «Au Festival d'Avignon, Thomas Jolly fait la cour», «L'Express», 4 juillet 2018
- ↑ «"Mithridate": Racine en un opéra funèbre», «Les Échos», 21 février 2021
- ↑ «Henry VI», carnages au bout de la nuit / «Libération», 22 juillet 2014
- ↑ Richard III, une pièce très Jolly / Le Figaro, 6 janvier 2016
- ↑ Le Ciel, la nuit et la pierre glorieuse
- ↑ Thomas Jolly: «Je n’ai rien trouvé de mieux que l’artisanal» / «Le Temps», 2 novembre 2017
- ↑ «Thyeste, Avignon 2018»
- ↑ «Thomas Jolly pousse les feux de "La Nuit"», «Les Échos», 20 juillet 2020
- ↑ Tous les Théâtres en fête à la SACD (фр.). sacd.fr. 27 janvier 2015. Процитовано 15 avril 2022.
- ↑ Nomination dans l'ordre des Arts et des Lettres – hiver 2019 (фр.). Ministère de la Culture. Процитовано 2019-6-03.