Токійський Імператорський палац
Токійський Імператорський палац (яп. 皇居, こうきょ, кокьо, «резиденція Імператора») — палац Імператора Японії в особливому районі Тійода метрополії Токіо. Розташований на території колишнього замку Едо. Використовується з другої половини 19 століття як резиденція Імператорів та Імператорського двору. Перебуває під контролем Управління Імператорського двору Японії.
| Токійський Імператорський палац | |
|---|---|
|
| |
| 35°40′57″ пн. ш. 139°45′07″ сх. д. / 35.68250000002777256° пн. ш. 139.752100000027780879° сх. д.Координати: 35°40′57″ пн. ш. 139°45′07″ сх. д. / 35.68250000002777256° пн. ш. 139.752100000027780879° сх. д. | |
| Країна |
 Японія |
| Розташування | Чійода[d] |
| Тип | королівський палацd |
| Дата заснування | 1869 |
  Токійський Імператорський палац Токійський Імператорський палац (Японія) | |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
.jpg)
Короткі відомості ред.
Ранні палаци ред.
Традиційно в японській мові місце перебування Імператора позначається словом «мія»[1] (палац). Етимологічно воно складається з префіксу ввічливості «мі»[2] та закінчення «я»[3] (оселя), і означає помешкання шанованої особи. Це слово також вживається для окреслення синтоїстських святилищ, в яких, за уявленнями японців, проживають божества. Окрім цього під «мія» розуміють особливий тип будівель з із X-подібними кроквами, що виступають з обох сторін даху. Такі будівлі характерні для помешкань вельмож і святилищ 6 — 11 століття. Від слова «мія» — «оселя Імператора» — походить старояпонське слово «міяко»[4] (столиця) — «місце оселі Імператора». В давнину ці два терміни використовувалися як синоніми[5].
Стародавні Імператорські палаци «мія» будувалися з дерева і не мали кам'яного фундаменту. Стовпи, на яких трималася будівля, згнивали з часом. Тому за правління одного Імператора палаци неодноразово перебудовували на новому місці. Їх також переносили у випадку смерті Імператора. Дах перших палаців покривали соломою. З 642 року її замінив дерев'яний ґонт[5][6].
До 7 століття палаци були приватними помешканнями Імператорів. З 603 року вони стали виконувати нову функцію місця засідань японського уряду. Так, наприкінці 7 століття під палацом розуміли не лише оселю Імператора, а комплекс урядових будівель, центром яких виступала ця оселя. Помешкання Імператора оточувала стіна, на півдні якої знаходилася Велика брама[7]. За нею простирався сад із урядовими будинками та коморами, так само оточений стіною. На півдні саду розташовувалися Південні ворота[8]. В саду відбувалися прийоми посольств та державні церемонії[5].
У 8 столітті в Японії розпочався курс реформування країни за зразком китайської суспільно-політичної системи. 704 року, під впливом цієї системи, була збудована перша японська столиця Фудзівара-кьо. В північній частині цієї столиці знаходився Імператорський палац[9]. Його ширина з півночі на південь становила 1,6 км, а з заходу на схід — 1,1 км. Палац складався з Внутрішніх Імператорських покоїв[10], де мешкав монарх, Династичної зали[11], де він займався державними справами разом із міністрами, будинків міністерств та центральних урядових відомств. Територія палацу була оточена великою стіною та ровом. Увесь комплекс називався Палацовим замком[12] або Великими внутрішніми Імператорськими покоями[13]. В широкому сенсі Імператорський палац позначав Палацовий замок, політичний центр країни, а у вузькому сенсі — Внутрішні покої, місце проживання Імператора[5].
Кіотські палаци ред.
Ідея Фудзіварського палацового замку була успадкована наступними японськими столицями. Так в стародавній Нарі існував Хейдзьоський палац, а стародавньому Кіото — Хей'анський палац. Їхні палацові будівлі мали однакові назви, але різне розміщення. Зокрема, Династична зала в Нарі розташовувалась південніше Внутрішніх покоїв, а в Кіото знаходилися на південному заході[5].
У випадку, коли Імператорський палац зазнавав руйнувань від пожеж, землетрусів чи зношення, резиденцію монарха переносили до тимчасового Імператорського палацу. Він влаштовувався на території великих садиб підлеглих або буддистських монастирів. Така тимчасова Імператорська резиденція називалася Сільськими внутрішніми покоями[14]. Зокрема, 960 року, після пожежі, яка знищила Внутрішні покої Хей'анського палацу, помешкання Імператора тимчасово перенесли до Зали холодного джерела[15]. 976 року сталася чергова пожежа і Імператорський палац встановили у садибі Хорікава[16], яка належала Фудзіварі но Канеміті[5].
Після великої пожежі 1227 року, що спопелила весь Палацовий замок столиці, Імператорський палац не відновлювався. Для Імператорів стало звичним проживати в тимчасових палацах, споруджених в домівках столичної аристократії. 1331 року, один з таких палаців — Цутімікадо — було перетворено на постійне помешкання монарха. З 1392 року він отримав назву Кіотський Імператорський палац. Цей палац так само неодноразово горів і перебудовувався. Остання велика реставрація мала місце 1855 року[5][17].
Токійський палац ред.
У 1868, в результаті повалення сьоґунату та реставрації прямого Імператорського правління, відбувся черговий переніс столиці. Місто Едо — центр сьоґунату і найбільший населений пункт Японії, перейменували на Токіо — «Східна столиця».
У 1869 замок Едо перетворили на Імператорський палац, а Імператорське помешкання розмістили у Західному замковому дворі.
У 1873 цей двір згорів, тому Імператор деякий час проживав у тимчасовому палаці в районі Акасака.
У 1879 японський уряд вирішив відновити Західний двір колишнього замку Едо, збудувавши в ньому нові монарші апартаменти.
У 1888 на території двору постав так званий Палац Мейдзі. Він складався з Тронної зали[18], Зали феніксів[19] для аудієнцій, Західної і східної приймалень[20], Врожайної[21] і Тисячетравної зали[22] для бенкетів, а також Дальньої зали[23].
В травні 1945 Палац Мейдзі згорів під час бомбардування Токіо силами ВПС Армії США в ході Другої світової війни[5].
|
|
|
|
Площа Палацу Мейдзі
|
Тронна зала
|
Врожайна зала
|
Тисячетравна зала
|
1959 року, на засіданні урядового Комітету у справі будівництва Імператорської резиденції, було прийнято рішення звести новий Токійський Імператорський палац на місці згорілого. Наступного року почалися будівельні роботи. За проектом, помешкання Імператора у Вітряному саду[24] і власне палац зводилися окремо. Приватні монарші апартаменти завершили 1961 року. Це була двоповерхова залізобетонна будівля, площею 1358 м²[5]. Спорудження церемоніального палацу тривало з 1964 по 1968 роки. Він також був побудований із залізобетону, мав два наземні і один підземний поверхи, і займав площу в 22 949 м²[5].
Палац складався з Імператорського кабінету[25], в якому монарх займався державними справами, Тронної зали, яка поділялася на Соснову[26], Бамбукову[27] та Сливову зали[28] і призначалася для церемоній, Врожайної зали для бенкетів, Зали весен і осеней[29] для вечірніх прийомів, а також Зали гармонії[30] для відпочинку, що складалася з Зали соснового вітру[31] та Зали кам'яного мосту[32]. Кожна зала була зв'язана з іншою галереями у прямокутник та покрита дахом в японському стилі з сильно вигнутою покрівлею. В середині палацу розміщувався внутрішній двір. Інтер'єр палацу, багато прикрашений цінними породами дерев, був також виконаний у японському стилі[5].
|
|
|
Файл:Tōkagakudō.jpg |
Палац на тлі Токіо
|
Зала гармонії
|
Парадні ворота
|
Персикова музична зала
|
На початку 21 століття територія усього колишнього замку Едо перетворена та Палацовий замок. Окрім Імператорських покоїв та нового Імператорського палацу, в західному дворі замку розташовано Управління Імператорського двору Японії. Головний, другий і третій замкові двори перетворені на Східний палацовий парк[33]. На сході від фундаменту головної башти замку знаходиться Персикова музична зала[34]. На заході від нового Імператорського палацу розташовано Три палацові святилища[35]: Преосвященне[36], Монарше[37] і Божественне[38]. В першому вшановується божественне дзеркало, реліквія Імператорів Японії й уособлення богині сонця Аматерасу, пращурки Імператорського роду Японії; в другому — душі покійних Імператорів минулого; в третьому — вісім божеств-охоронців палацу та божеств Неба і Землі. На захід від трьох святилищ розташована Імператорська лабораторія. Весь Палацовий замок стоїть на фундаменті замку Едо, оточений високою стіною з баштами і глибокими ровами, наповненими водою[5]. Сади і більшість будівель замку відкриті для громадського огляду. Відвідування Імператорського палацу здійснюється за особливого дозволу Управління Імператорського двору[39].
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ яп. 宮, みや.
- ↑ яп. 御, み.
- ↑ яп. 屋, や.
- ↑ яп. 都, みやこ.
- ↑ а б в г д е ж и к л м н Токійський Імператорський палац // Енциклопедія Ніппоніка: в 26 т. 2-е видання. — Токіо: Сьоґаккан, 1994—1997.
- ↑ Перший палац, покритий дерев'яним ґонтом було збудовано в Асуці 642 року. Він називався Новим Ґонтовим палацом (яп. 飛鳥板蓋新宮, あすかいたぶきのにいみや, асука ітабукі но мія)
- ↑ яп. 大門, だいもん, даймон.
- ↑ яп. 南門, なんもん, наммон.
- ↑ яп. 藤原宮, ふじわらのみや, фудзівара-но-мія.
- ↑ яп. 内裏, だいり, дайрі.
- ↑ яп. 朝堂院, ちょうどういん, тьодо-ін.
- ↑ яп. 宮城, みやぎ, міяґі.
- ↑ яп. 大内裏, だいだいり, дай-дайрі.
- ↑ яп. 里内裏, さとだいり, сато-дайрі.
- ↑ яп. 冷泉院, れいぜんいん, рейдзен-ін.
- ↑ яп. 堀河殿, ほりかわてん, хорікава-тен.
- ↑ Кіотський Імператорський палац // Енциклопедія Ніппоніка: в 26 т. 2-е видання. — Токіо: Сьоґаккан, 1994—1997.
- ↑ яп. 正殿, せいでん, сейден.
- ↑ яп. 鳳凰の間, ほうおうのま, хоо-но-ма.
- ↑ яп. 東西の溜り, とうざいのたまり, тодзай-но-тамарі.
- ↑ яп. 豊明殿, ほうめいでん, хомей-ден.
- ↑ яп. 千種の間, ちぐさのま, тіґуса-но-ма.
- ↑ яп. 奥宮殿, おくきゅうでん, оку-кюден.
- ↑ яп. 吹上御苑, ふきあげぎょえん, фукіаґе-ґьоен.
- ↑ яп. 表御座所, おもてござしょ, омоте-ґодзасьо.
- ↑ яп. 松の間, まつのま, мацу-но-ма.
- ↑ яп. 竹の間, たけのま, таке-но-ма.
- ↑ яп. 梅の間, うめのま, уме-но-ма.
- ↑ яп. 春秋の間, しゅんじゅうのま, сюндзю-но-ма.
- ↑ яп. 長和殿, ちょうわでん, тьова-ден.
- ↑ яп. 松風の間, まつかぜのま, мацукадзе-но-ма.
- ↑ яп. 石橋の間, いしばしのま, ісібасі-но-ма.
- ↑ яп. 皇居東御苑, こうきょひがしぎょえん, кокьо хіґасі ґьоен.
- ↑ яп. 桃華楽堂, とうかがくどう, токаґаку-до.
- ↑ яп. 宮中三殿, きゅうちゅうさんでん, кютю санден.
- ↑ яп. 賢所, かしこどころ, касіко-докоро
- ↑ яп. 皇霊殿, こうれいでん, корей-ден.
- ↑ яп. 神殿, しんでん, сінден.
- ↑ Токійський Імператорський палац // Управління Імператорського двору Японії
Джерела та література ред.
- Токійський Імператорський палац // 『日本大百科全書』 [Енциклопедія Ніппоніка]. — 第2版. — 東京: 小学館, 1994—1997. — 全26冊. (яп.)
- Токійський Імператорський палац // © 2023 Advisor.Travel. Вся текстова інформація надається відповідно до ліцензії Creative Commons Attribution / Share-Alike. Ліцензії на медіафайли повинні бути вказані в кожному випадку окремо.
- Nijubashi – Tokyo’s Most Famous Bridge / 二重橋 Nijūbashi (Double Bridge). Nijūbashi is actually a nickname. The correct name of the bridge is 正門石橋 Seimon Ishibashi (Main Entrance Stone Bridge).
- Seimon Ishibashi Bridge / Nijubashi meaning "double-layer bridge". The bridge was built in the span of three years from 1624 to 1627. The current structure was built in 1889.
- File:Seimon Ishibashi Bridge, Imperial Palace, Tokyo - 17247906786.jpg, en:Edo Castle#Seimon Ishibashi and Seimon Tetsubashi / Today both bridges are closed to the public except on January 2 and the Emperor's birthday
