Тихоцьке
Тихо́цьке — село в Україні, у Ізюмській міській громаді Ізюмського району Харківської області. Населення становить 23 особи. До 2019 орган місцевого самоврядування — Кам'янська сільська рада.
| село Тихоцьке | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Харківська область |
| Район | Ізюмський район |
| Громада | Ізюмська міська громада |
| Облікова картка | Тихоцьке |
| Основні дані | |
| Засноване | 1779[1] |
| Населення | 23 |
| Площа | 0,243 км² |
| Густота населення | 94,65 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 64341 |
| Телефонний код | +380 5743 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°04′44″ пн. ш. 37°21′55″ сх. д. / 49.07889° пн. ш. 37.36528° сх. д.Координати: 49°04′44″ пн. ш. 37°21′55″ сх. д. / 49.07889° пн. ш. 37.36528° сх. д. |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 64300, Україна, Харківська обл., Ізюмський р-н, м. Ізюм, пл. Центральна, 1 |
| Карта | |
  Тихоцьке | |
 Тихоцьке | |
| Мапа | |
| |
Географія ред.
Село Тихоцьке знаходиться на лівому березі річки Суха Кам'янка, біля її витоків, нижче за течією примикає до села Суха Кам'янка. На відстані 1,5 км проходить автомобільна дорога E40 (М03).
Історія ред.
1779 рік - дата першої згадки села[1].
Назване на честь колишнього власника села - учасника Кавказьких воєн з Персією і експедицій по Головному Кавказькому гірському пасму на початку XIX століття полковника Якова Михайловича Тихоцького, кавалера ордена Св. Георгія 4-го ст. (1824), ордена Св. Анни 2-го ст. (1813) і ордена Св. Анни 4-го ст. з написом «За хоробрість» (1810).[2]
Початкова назва поселення - Голиківське[2]
Економіка ред.
- Молочно-товарна ферма. Зруйнована.
- Нині село нежиле.
Населення ред.
За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 23 особи[3].
Мова ред.
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[4]:
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 78,26 % |
| російська | 21,74 % |
Примітки ред.
- ↑ а б Описи Харківського намісництва кінця XVIII ст.: Описово-статистичні джерела / АН УРСР. Археограф. комісія та ін. Упоряд. В. О. Пірко, О. І. Гуржій; Редкол. П. С. Сохань (відп. ред.) та ін.— К. : Наук, думка, 1991.— c. 165
- ↑ а б Описи Харківського намісництва кінця XVIII ст. К., 1991. - c. 165
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Харківська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Харківська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
Посилання ред.
|
Це незавершена стаття з географії Харківської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |