Тимченко Володимир Юрійович

Тимченко Володимир Юрійович;
	Солдат
Загальна інформація
Народження	15 лютого 1962; Єгіндибулак, Каркаралінський район, Карагандинська область
Смерть	11 грудня 2017 (55 років); (помер від поранень)
Громадянство	Україна
Військова служба
Роки служби	2016-2017
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Сухопутні війська
Рід військ	Гірська піхота
Формування	109 ОГШБ
Війни / битви	Війна в Афганістані (1979—1989); Війна на сході України Бої за Бахмутку (2017);
Нагороди та відзнаки
	Орден «За мужність» ІІІ ступеня
	Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Володи́мир Ю́рійович Ти́мченко (15 лютого 1962(19620215) — 11 грудня 2017) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Тимченко.

Життєпис ред.

Народився 1962 року в селі Єгіндибулак (Карагандинська область, Казахська РСР); зі шкільних років мешкав у селі Мокра Рокитна (Нововодолазький район, Харківська область); закінчив харківське ПТУ за фахом налагоджувальника. З 1981 проходив строкову службу в РА на посаді водія, учасник війни в Афганістані. В мирному житті працював за фахом на Лозівському ковальсько-механічному заводі, потім водієм.

З початком війни постійно намагався потрапити до армії; 16 серпня 2016 року підписав контракт, після проходження навчання 21 грудня 2016-го прибув у свій підрозділ; солдат, водій взводу матеріального забезпечення 109-го батальйону 10-ї бригади.

22 листопада 2017 року поблизу міста Золоте (Попаснянський район) у кабіну вантажівки з автоцистерною влучила ПТКР, поранень зазнали двоє військових, їх одразу ж евакуювали на МТ-ЛБ. Володимира з важкими пораненнями доставили до лікарні ім. Мечникова у місті Дніпро. Лікарі майже 3 тижні боролися за його життя. Помер 11 грудня 2017-го.

Похований у селі Рокитне (Нововодолазький район) біля могили батьків.

Без Володимира лишилися дві сестри, брат, дружина, дві доньки і онук.

Нагороди та вшанування ред.

Указом Президента України № 189/2018 від 27 червня 2018 року «за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкового виконання військового обов'язку» — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня^[1].
Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 11 грудня^[2]^[3].

Примітки ред.

↑ Указ Президента України від 27 червня 2018 року № 189/2018 «Про відзначення державними нагородами України»
↑ В Міноборони вшанували загиблих Українських захисників. mil.gov.ua. Офіційний сайт Міністерства оборони України. Архів оригіналу за 11 грудня 2021. Процитовано 11 грудня 2021.
↑ Ранковий церемоніал вшанування загиблих українських героїв 11 грудня на YouTube

Джерела ред.

Тимченко Володимир Юрійович [Архівовано 22 квітня 2019 у Wayback Machine.] // Книга пам'яті

Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Указ Президента України від 27 червня 2018 року № 189/2018 «Про відзначення державними нагородами України»

[2] В Міноборони вшанували загиблих Українських захисників. mil.gov.ua. Офіційний сайт Міністерства оборони України. Архів оригіналу за 11 грудня 2021. Процитовано 11 грудня 2021.

[3] Ранковий церемоніал вшанування загиблих українських героїв 11 грудня на YouTube

[1]

[2]

[3]