Відкрити головне меню

Федір Костянтинович Тетянич або Фрипулья (ім'я при народженні — Феодосій Костянтинович Тетянич; 17 лютого 1942, селище Княжичі — 18 лютого 2007, Київ) — український художник (монументаліст, концептуаліст, перформер, живописець, графік, скульптор) літератор, філософ і подвижник, творчість якого може бути інтерпретована у поняттях самих різних релігій, віровчень і філософських теорій, зокрема у поняттях православного християнства - подвижництво Христа-Бога, Доброго Духа Києва, Козака і Художника Святої Троєщини, Творця Світів і Владики Безмежжя Благодатного ради, прославлення Владики Безмежжя своїм життям і творчістю, як це робили його діди-прадіди, козаки-українці, християни-степовики Подніпров'я і русини Київщини, що дає право прихильникам православної традиції іменувати його блаженним Феодосієм Київським, українським робочо-християнським подвижником в стилі авангарду. Рідні і близькі натомість його знали нерідко як Федося, нашого Федося, дядька Федося, Федю, дядю Федю тощо.

Тетянич Федір Костянтинович
Київський-Козак-на-Майдані.jpg
При народженні Феодосій
Народження 17 лютого 1942(1942-02-17)
Княжичі, Броварський район, Київська область, УРСР
Смерть 18 лютого 2007(2007-02-18) (65 років)
  Київ
Національність українець
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Жанр живопис,графіка, інсталяція, перформанс
Діяльність художник
Напрямок авангардист

Своєю творчістю сприяв в т.ч. розбудові і утвердженню самостійності України (Русі), так чи інакше нагадуючи про Святу Троєщину (Русь) і Вільну Україну на Подніпров'ї, тобто про значення Города (Києва) як духовного і культурного центру, Города Бога в історії Подніпров'я, України (Русі) і інших країн Європи і Азії, Лісу і Степу різних епох, про те, що Москва (столиця СРСР, у якій він інколи бував) це не лише Третій Рим, але і Другий Київ (про що часто нині забувають), про забуті і малодосліджені епохи в історії України (Русі), пам'ять про які необхідно відроджувати і повертати наступним поколінням - епоху язичництва (Слов'янщини), епоху Татарщини і ординських царів з претензіями на управління всією Землею Піднебесною (світогляд Чингізхана), епоху Радянського Союзу (авангард 1920х) тощо, що дає підставу іменувати його за традицією тюрків-степовиків Фрипульяханом, а Творця Світів, якого він прославляв своїм життям і творчістю відповідно Фрипулья-Ханом (Владикою Фрипульї-Безмежжя).

Сприймаючи і поширюючи сприйняття Всесвіту як Строкатої Картини Життя у написанні якої кожен може прийняти участь подвижник часто творив унікальні і чудернацькі твори мистецтва, поезії, проводив різноманітні дійства (перфоманси) на вулицях Города тощо.

Широко відомий за псевдонімом-кодовим ім'ям «Фрипулья». «Фрипулья» одночасно є назвою самобутнього філософсько-мистецького вчення Федора, центральне місце в якому займає поняття про зв'язок людини і світу, як неподільного цілісного організму (Тілологія).

Є одним із піонерів перформансу та гепенінгу на теренах урср і радянського простору, представник неофіційного мистецтва (Андеґраунд).

Сам автор у відповідь на дискуси та спроби віднести його творчість до певної течії чи стилю, поставити на певну сходинку культурної системи координат, понять, порівнюючи так або інакше з іншими митцями, в своїх філософських маніфестах закликав відкинути класифікації і поглянути на його життя як на цілісний та неподільний мистецький акт.

Є виразником традиційного українства, заснованого на загальнолюдських, християнських, руських і європейських цінностях. За спогадами людей, які його знали однаково добре ставився до людей незалежно від віри, мови, походження чи кольору шкіри. Серед його родичів, друзів, знайомих і співбесідників зустрічаємо українців різних віросповідань (православні, грекокатолики, католики, атеїсти), росіян, євреїв, татар, мусульман, буддистів, індуїстів, атеїстів, комуністів, націоналістів тощо. З іншого боку добре ставлячись до людей, шукаючи і знаходячи у кожному образ Божий (Козака і Художника), міг бути доволі критичним до людських гріхів і недоліків, там де їх помічав і де вважав за необхідне звернути на них увагу. Нерідко люди самих різних поглядів записували (і записують) його у свої соратники і однодумці, хоча він сам наголошував про те, що його творчість не ділить світ на різні традиції. Так само немає достатніх причин стверджувати, що заради своєї філософії і подвижництва він відрікся від православної віри дідів-прадідів - хоча особливо церковним він не був, однак разом з тим молитви і участі у літургії в якості звичайного козака-мирянина не цурався (сповідь, миропомазання, причастя тощо), Бог, Жива Єдність Всієї Нескінченності, Владика Безмежжя, Козак і Художник, Добрий Дух Києва, Дух Життя і Творчості, образ якого він прославляв у собі, своїм життям і творчістю для людини української, православної традиції християн Подніпров'я (у якій він виховувався змалечку) це очевидно Христос-Бог у Троїці славний, Творець Світів, Святої Троєщини (Русі) і Вільної України, Бог дідів-прадідів.

ЖиттєписРедагувати

ДитинствоРедагувати

Федір Тетянич народився 17 лютого 1942 у селищі Княжичі Київської області. Охрещений батьками за православним обрядом майже одразу по народженні, на честь святителя Феодосія Чернігівського, пам'ять якого шанувалась на наступний день після його народження (згодом також день смерті, тобто переходу у Безмежжя, Життя Вічне).

Перші роки життя та дитинство Тетянича випали на тяжкі воєнні часи. З початком війни його батько, Костянтин Кирилович Тетянич пішов на фронт захищати вітчизну, а матір залишилась одна з малими дітьми. За спогадами свідків, під час одного з бомбардувань, бомба вибухнувши неподалік від хати пошкодила будинок, який загорівся від вибуху, а у нозі Феодосія застряг уламок снаряду. Сусіди, котрі прибігли на допомогу, почули плач дитини і побачили Тетяну Михайлівну разом зі скривавленим малим Феодосієм. Не дивлячись на операції і поїздки до лікувально-оздоровчих закладів наслідки цього випадку залишились на все життя — Тетянич кульгав на ліву ногу, яка була коротша за праву. Сам Тетянич дивився на своє каліцтво і цю подію по-філософському іронічно: «Якби не цей випадок, можливо я би і не став художником» — казав він. Страждання і усвідомлення власної інакшості, а також відчуття що ти чимось відрізняєшся від інших, «нормальних» дітей на початку життя загартували митця, надавши йому потужний поштовх до сприйняття і взаємодії зі світом через творчість.

Роки навчання та студентстваРедагувати

Про роки навчання Тетянича у Княжицькій сільській школі відомо не так багато, сам Тетянич згадує в своїй автобіографії шкільні роки так:

рос. "В 1949 году я начал учится в Княжицкой школе. Во всех классах школы я принимал участие в выпуске стенгазет как художник и как редактор."

В 1959 році після закінчення середньої школи, він вступає до Київського училища прикладного мистецтва. І вже в 1960 році приймає участь у першій великій для себе, всесоюзній виставці самодіяльного мистецтва у Москві, з роботою «Летіть голуби», яка була відмічена дипломом на цій виставці, журнал «Художня Самодіяльність» навіть публікує відгук на роботу.

В 1960 Тетянич покидає навчання в училищі задля роботи в у Броварському районному будинку культури.

В 1961 році Федір вступає до Київського державного художнього інституту. Керівник майстерні професор Єржиковськовський С. М.

Дипломна робота «Прощання». Керівник диплому Заслужений діяч мистецтв УРСР Пламеницькй А. А.

Закінчує інститут Федір у 1966 році.

Монументальна секція і роки активної творчості.Редагувати

Одразу по закінченню навчання у інституті Федора направляють на роботу в Архітектурне ОКБ-2 інституту «УкрГіпроМіськГаз» в якості художника-монументаліста. Трохи згодом в 1967 році секція монументального мистецтва Союзу художників УРСР, розглянувши роботи Федора рекомендує його на роботу в монументальний цех Київського художнього творчо-виробничого комбінату на посаду художника-автора.

Першою монументальною роботою Федора можна вважати монументальний надпис «Радгосп Щорса», який він встановив у 1967 р. при в'їзді у рідне село Княжичі. Про цей надпис Тетянич згадує у рукописній біографії, у контексті однієї з двох акцій, відмічена пунктом «б»: «Надписом „Радгосп Щорса“ на скульптурі установленій Тетяничем при в'їзді в село княжичі розпочалась в 1967 році також акція „Біотехносфера“ по увічненню співпрацівників в данному напрямку». Цікавий зміст і пункту «а» з вишевказаної біографії: «Місцеросположенням в різних країнах декількох тисяч свої творів, серед яких монументальні картини „Всесвіт“, „Галактика“, „Сонячна Система“, „Земля“, „Україна“, Київська область», «Броварський район» із серії «Фрипулья семи мікро та макро див» Федір Тетянич витлумачує планету «Земля» як художній символ, котрий поєднує в собі і «витвір» і «інструмент» і «матеріал» в проведенні акції під назвою: «Оземлення та запилення всіх розквітаючих планет». Мистецтвознавці проводять паралелі між біотехносферами Тетянича і апаратом «Летатлін» (1929—1932) авангардиста Володимира Татліна (обидва апарати були непридатними для реальних польотів).[1]

Таким чином через філософське осмислення надавав певну символічність і змістовність своїм роботам не тільки в сюжеті, а й у їхньому розміщенні у просторі і часі, а далі повністю пов'язував одним творчим актом всі свої дії на протязі життя.

Як одну із перших великих робіт, варто згадати монументальне оформлення палацу «Ровесник» м. Київ, яке складалось з двох композицій а саме: з екстер'єру, композиція «Весняні квіти», у техніці карбування по алюмінію та інтер'єру, «Музика», яка була виконана у вигляді цементного рельєфу з елементами карбування. Монументально-декоративні роботи по оформленню палацу «Ровесник» були закінчені у 1971 році.

У тому ж 1971 Федір вперше, на професійному рівні, бере участь у Всесоюзній виставці молодих художників з двома графічними роботами «У лісі» та «Козак Голота». Тетянич випробовує себе у якості графіка, виявляє цікавість до традиції, зображуючи на папері класичні українські сюжети за допомогою власних, нестандартних підходів. Народжується ціла графічна серія робіт. Береться також митець і за ілюстрування книг, його перший досвід — це книга К.Калчева «Двоє у новому місті» видавництво «Дніпро» 1972. (коментарій до фото: Помітно послідовне формування оригінального графічного стилю)

У 1973 Федір подає заяву на вступ до Союзу художників СРСР, яку схвалюють завдяки підтримці зі сторони декількох відомих художників, зокрема Т.Н Яблонської, М.П Глущенко та В.А Чеканюка, які написали рекомендаційні листи. Вступ в спілку співпадає з активною творчістю, Ф.Тетянич працює над монументальним оформленням станції швидкісного трамваю ім. Гната Юри, пише значні живописні полотна: «Обідня перерва», «Березняки Будуються». Крім цього Тетянич приймає участь у Республіканській виставці «Молоді художники України» з свіженаписаними полотнами «Обідня перерва» та «Березняки Будуються», остання встигає з'їздити ще й на виставку у Фінляндію, і все це у тому ж 1973 році.

1974 рік відзначено закінченням таких монументальних робіт як: Мозаїчне панно «Склодуви» (вестибюль заводу художнього скла) зроблене зі смальти та відходів виробництва скла, Екстер'єр торгового центру (вул. Дарницький бульвар, 23) зроблений також в стилі мозаїчного панно, Мозаїка з карбуванням по алюмінію і латуні на фасаді корпусу радіоелектроніки Політехнічного Інституту.

Майже з самого початку творчої роботи він широко використовує різноманітні відходи: починаючи з відходів виробництва, які він використовував наприклад у монументальних роботах, і закінчуючи відходами споживацькими. Тобто Федір переслідуючи цілі естетичного вдосконалення середовища і простору, паралельно досягав цілей очищення середовища від непотрібних речей і навпаки.

Окрім використання нестандартних матеріалів сміливо експериментував і з самим підходом до замовлення, його сюжету, і це не дивлячись на домінуючий соцреалістичний канон на ідеологію мистецтва у ті часи, який жорстко табуював і цензурував усі прояви мистецтва.

Тетяничу фантастичним чином вдавалось поєднувати авангардні напрямки у замовленнях. Наприклад частково доповнючи композиції елементами з фантастично-космічною або філософсько-футуристичною тематикою.

Яскравий приклад цьому історія оформлення готелю Росія у м. Смоленську в 1979 році, коли типовий піддашок в фінальному виконнані був доповнений блискучою «БіоТехноСферою», такі рішення викликали нерозуміння і осуд, і деколи ледь не вартували художнику свободи.

Кінець 70тих — середина 80x час пов'язаний з творчими поїздками у Москву де Тетянич приймає участь у оформленні театру, різноманітних експозиціях і подіях, акціях. Знайомиться з людьми з вищих кіл політичних та творчих еліт.

Фрипулья і вільна УкраїниРедагувати

Подвижник народився і прожив все життя як громадянин України, спочатку у складі Країни Рад, а потім на її уламках. Був свідомим українцем і патріотом, який вболівав за долю Вітчизни, заступався за неї перед Богом і людьми. В міру сил і можливостей досліджував історію України, споглядав розпад (перебудову) Країни Рад і бажання народних мас унезалежити себе і свою країну від впливу Москви. Ще в 1970х рр. зацікавився таким знаком Вільної України як тризуб, зокрема судячи за все особливо його увагу привернуло тлумаченням цього символу як знаку Святої Троїці (Русі, Троєщини) на Подніпров'ї з часів князя Володимира Великого. Саме цей смисл ми можемо потім угледіти і в його авангардній інсталяції присвяченій тризубу у рідному селі і в подальшій творчості во славу Божу, Святої Троїці і України (Русі) як Святої Троєщини, Обителі і Творчого Простору Бога і Його людей.

ФрипульяРедагувати

'рос. 

« В отличии от поэта Хлебникова, который обьявил себя председателем земного шара, я призываю почуствовать себя земным шаром »

 — Федір Тетянич '

В 1977 його філософські погляди складаються в самобутню концепцію, яку він називає «Фрипулья». «Фрипулья» стає його творчим псевдонімом, а також привітанням, яке він пізніше широко використовуватиме у вуличних акціях.

З часом приходить філософсько-мистецьке переосмислення масштабів у творчості. Від станкового живопису та інших «класичних» земних видів мистецтва він переходить до космогонічних масштабів, де його інструментами: пензлем і фарбами стають космічні об'єкти: як-то земля, яку він за власним висловом «прикріпив до полотна», сонячна система або нескінченність

В своїй автобіографії він пише:

« Місцеросположенням моїх творів в різних країнах світу я вимальовую певне зображення. Екскурсійно-експозиційні шляхи, цим перетворюючи планету Земля в мій твій мистецтва, своєрідну скульптуру. Після цього, використовуючи природний рух моєї планети-скульптури навколо власної вісі та навколо Сонця я вимальовую в Сонячній системі кінетичне зображення Бублика - ритуального знака древніх віровчень.Цим знаком позначеною Сонячною системою, я опрацьовую нашу Галактику. Далі Галактикою - Всесвіт. Всесвітом - всю Нескінченність. »

Поступово це впливає таким чином що Тетянич відходить від монументальних замовлень та іншої направленості художніх творів на заробіток, «марнославства» гламурної мистецької і політичної «тусівки» тих часів, та інших речей, які за його переконаннями заважають розвиватись справжнім творчим здібностям.

Окрім цього певна відокремленість від художніх груп та державних інституцій дає можливість більше уваги приділити розвитку філософських аспектів своєї творчості, розбудові власного ідеалізованого світобачення в якому митець одночасно є і творцем, інструментом і полотном, а нескінченність як цілісний організм є його продовженням — його «тілом».

Починає проявляти себе більше у «неофіційному» для тих часів мистецтві. Тетянич осягає для себе нові напрямки, а його творчість набуває все більш оригінальних форм. Митець тепер часто працює аскетично, замикаючись на довгий час у своїй майстерні, невпинно працюючи, яку контрастно поєднує виходами «на люди»: перформансами-акціями на Андріївському узвозі.

Федір перетворюється на неофіційний символ Андріївського спуску, де його впізнають за кодовим псевдонімом Фрипулья, який він вигукує під час своїх регулярних перформанс-акцій.

'рос. 

« Куда мыслью не перенесусь - вершу бесконечности дело, повсюду мой вечный дом, повсюду мое бесконечное тело... »
« Знай, я пишу картину даже делаю машину, нарушаю танцем тишь скрип кистей и шум завода льется музыка услышь... »

Ці і багато інших маніфестів, які він декларував під час своїх перформансів, а часто і повсякденному житті, синхронно поєднуючи з танцем, живописно-образотворчою діяльністю, створенням інсталяції, доносили його філософські ідеї та елементи його вчення, слугуючи словами і літерами у діалозі, який він вибудовував з оточуючими, навколишнім світом.

Сім'я і родичіРедагувати

Сім'я Федора Тетянича жінка Ганна і двоє дітей, Богдан і Лада[2].

Також в Києві та селах Броварщини проживає багато його більш далекої рідні.

ДжерелаРедагувати