Терміти (Isoptera) — суспільні комахи з інфракласу Новокрилі, які живуть колоніями в особливих спорудах — термітниках, які можуть досягати 10-12 м заввишки і 6 м у діаметрі. Живляться терміти переважно деревиною[1], тому можуть завдавати шкоди, руйнуючи дерев'яні споруди та вироби[2].

Терміти
Період існування: 251–0 млн р. т. від раннього тріасу
Coptotermes formosanus shiraki USGov k8204-7.jpg
Солдати (червоноголові) та робочі (білоголові) термітів.
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Членистоногі (Arthropoda)
Клас: Комахи (Insecta)
Когорта: Polyneoptera
Надряд: Тарганоподібні (Dictyoptera)
Ряд: Таргани (Blattodea)
Інфраряд: Терміти (Isoptera)
Родини

Cratomastotermitidae
Mastotermitidae
Termopsidae
Archotermopsidae
Hodotermitidae
Stolotermitidae
Kalotermitidae
Archeorhinotermitidae
Stylotermitidae
Rhinotermitidae
Serritermitidae
Termitidae

Commons-logo.svg Вікісховище: Isoptera

ОписРедагувати

Зовнішня будоваРедагувати

Як евсоціальні комахи терміти поділяються на касти, що відрізняються морфологічно. Здатні до розмноження самці й самиці мають крила, тоді як імаго робочих та солдатів позбавлені крил.

На голові статевозрілих особин наявні фасеткові очі та два вічка на тімені (іноді вічка відсутні). Верхня губа невелика. Посередині лоба в деяких видів наявна ямка — фонтанела, нефункціональна в статевозрілої касти, але така, що утворює хімічний орган у солдатів. Антени тонкі, ниткоподібні, з 11-33 сегментів. Ротовий апарат термітів гризучого типу та складається з максил, нижньої губи та мандибул, при чому максили та губа несуть по парі полапків[3].

Груди, як і у всіх комах, складаються з 3 сегментів, до кожного з яких кріпиться пара ніг. До середньогрудей і задньогрудей кріпляться крила. Передні й задні крила прозорі. Жилкування крил відрізняється в різних груп термітів та є важливою систематичною ознакою. Ноги добре розвинені, ходильного типу. Тазики середньої та задньої пари ніг розділені на два сегменти. Вертлюг невеликий, стегна міцні, гомілки тонкі. Лапка має різну кількість сегментів у різних видів. У деяких видів наявна присоска між кігтиками, але в більшості вона відсутня[3].

Черевце термітів складається з 10 сегментів, причому десятий сегмент видовжений і загострений. Будова тергітів однакова для обох статей, перший стерніт редукований або відсутній. У самиць 7-й стерніт великий, часто прикриває собою змінені 8-й і 9-й стерніти. У самців часто наявні грифельки на кінці 9-го сегменту. 10-й стерніт однаковий в обох статей, з церками, переважно 2-члениковими[3].

Будова тіла робочих особин загалом не відрізняється від такого статевозрілих імаго, окрім відсутності крил та геніталій. Зазвичай у робочих особин наявні більш потужні мандибули. Також у багатьох видів у робочих нерозвинені фасеткові очі.

Анатомія і фізіологіяРедагувати

Мандибули робочих особин часто укріплені не тільки морфологічно, але й за рахунок підвищеного вмісту солей цинку й магнію для кращого перетирання сухої деревини.

Внутрішні статеві органи у термітів спрощені порівняно з тарганами. Сперматозоїди термітів нерухомі, позбавлені джгутика (за виключенням представників родини Mastotermitidae, де сперматозоїди багатоджгутикові). Самиці більшості видів також не мають яйцеклада, за виключенням Mastotermitidae[3].

СимбіонтиРедагувати

Терміти мають чимало внутрішніх симбіонтів, які допомагають їм перетравлювати деревину. Серед цих симбіонтів метамонади з груп Oxymonada[en] та Parabasalia (поширені лише в термітах) Тільки у одного виду наявний бактеріальний симбіонт Blattabacterium[en], поширений у тарганів[4].

Спосіб життяРедагувати

Терміти є евсоціальними комахами, тобто живуть колоніями, де різні особини відрізняються зовнішньо й фізіологічно та виконують різні функції — утворюють касти. До статевого розмноження здатні лише крилаті самиці та самці, тоді як більшість особин у колонії є нездатними до розмноження робочими та солдатами.

У колоніях виділяють власне живих особин, що їх складають, а також побудовані цими особинами структури. Ці структури можуть складати декілька тунелів у субстраті, але часто досягають високої складності та великих розмірів[3].

У певний період колонія продукує нових самців та самиць, які вилітають з неї та паруються десь на субстраті. Самиця відкладає яйця та разом з самцем піклується про них, вирощуючи перше покоління робочих та солдатів. З часом колонія збільшується та може продукувати нове статеве покоління.

Терміти статевозрілої касти здатні до польоту, але літають погано. Загалом, вони піднімаються у повітря, звідки розлітаються в різні боки. Більші за розміром види здатні відлітати на більші відстані від батьківського гнізда. Самці й самиці не мають спеціального захисту від хижаків, які поїдають їх у великих кількостях[3].

Терміти, як і всі тарганоподібні, належать до комах з неповним перетворенням.

Походження та систематикаРедагувати

У результаті філогенетичних досліджень установлено належність термітів до ряду таргани, внаслідок чого ряд терміти понизили до інфраряду, щоб не спричинити таксономічний хаос, який би послідував, якби його понизили до родини з пониженням його родин до підродин[5]:147—148.

Термітів традиційно об'єднують у 7 сучасних родин[4]:

  • Mastotermitidae — живляться деревиною, населяють сухий ліс та савани на півночі Австралії, 1 вид
  • Hodotermitidae — живляться трав'янистими рослинами, населяють сухі степи палеарктичної Африки, 15 видів
  • Termopsidae — живляться вологою деревиною, населяють помірний тропічний ліс
  • Kalotermitidae — живляться сухою деревиною, поширені по тропіках, близько 400 видів
  • Rhinotermitidae — живляться деревиною, населяють тропічні та помірні ліси, поширені по тропіках та субтропіках, близько 300 видів
  • Serritermitidae — поширені в серадо Південної Америки, 2 види
  • Termitidae — найбільша пантропічна родина, приблизно 2000 видів

Різноманіття та поширенняРедагувати

Станом на 2010 рік відомо понад 2600 видів термітів. Неописане різноманіття оцінюють у 500—1000 видів[3]. Терміти мешкають майже виключно в тропічних країнах.

В Україні трапляється один вид термітів — терміт світлобоязкий (Reticulitermes lucifugus Rossi).

Взаємовідносини з людиноюРедагувати

Більшість людей принаймні чули про термітів. Мешканці тропічних країн знають їх як шкідників, тоді як жителі країн з помірним кліматом знайомі з ними переважно як з чудернацькими комахами, які будують велетенські гнізда[3].

Економічне значенняРедагувати

Терміти є суттєвими шкідниками господарства в тропічних та деяких субтропічних країнах, де вони руйнують дерев'яні споруди, прогризаючи в них ходи.

Терміти в літературі й мистецтвіРедагувати

Терміти й термітники відграють важливу роль в сюжеті роману Жуля Верна «П'ятнадцятирічний капітан».

Праця південноафриканського натураліста й письменника Юджіна Марея[en] «Душа терміта» (афр. Die Siel van die Mier), що вийшла на початку 1920-х, була недоброчесно запозичена Морісом Метерлінком в його есе «Життя терміта» (1927).

ПриміткиРедагувати

  1. Терміти // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
  2. Терміти // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1966. — Т. 8, кн. XV : Літери Ст — Уц. — С. 1892. — 1000 екз.
  3. а б в г д е ж и Eggleton, Paul. «An Introduction to Termites: Biology, Taxonomy and Functional Morphology.» (2010) У D.E. Bignell et al. (eds.), Biology of Termites: A Modern Synthesis, DOI 10.1007/978-90-481-3977-4_1, Springer Science+Business Media B.V. 2011(англ.)
  4. а б Lo N., Eggleton P. (2010) Termite Phylogenetics and Co-cladogenesis with Symbionts. In: Bignell D., Roisin Y., Lo N. (eds) Biology of Termites: a Modern Synthesis. Springer, Dordrecht. https://doi.org/10.1007/978-90-481-3977-4_2 (англ.)
  5. Krishna K., Grimaldi D. A., Krishna V. et al. Treatise on the Isoptera of the world. — Bulletin of the American Museum of Natural History, 2013. — Vol. 1. — P. 147—148.

ДжерелаРедагувати

  • Biology of termites: a modern synthesis (eds DE Bignell, Y Roisin, N Lo). Berlin, Germany: Springer, 2010
  • Abe, Takuya and Bignell, David Edward and Higashi, Masahiko. Termites: Evolution, Sociality, Symbioses, Ecology. 2000. DOI: 10.1007/978-94-017-3223-9