Відкрити головне меню

Терещенко Іван Миколайович

підприємець, колекціонер, меценат

Іван Миколайович Терещенка
Ivan Tereshchenko.jpg
Терещенко Іван Миколайович
Портрет пензля М. Кузнецова
Народився 10 вересня 1854(1854-09-10)
Глухів, Чернігівська губернія, Російська імперія
Помер 11 лютого 1903(1903-02-11) (48 років)
Канни, Франція
·туберкульоз
Поховання с. Іскрисківщина
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Національність українці
Діяльність підприємець, колекціонер, меценат, благодійник
Відомий завдяки благодійник
Alma mater Київський університет
Знання мов російська
Посада гласний Київської думи
Військове звання корнет
Конфесія православна церква
Рід Терещенки
Батько Микола Артемійович Терещенко
Мати Пелагія Георгіївна Терещенко
Родичі брат Олександр
дядько Федір Терещенко
У шлюбі з Єлизавета Михайлівна Саранчева (пом.1921)
Діти Пелагія (1884—1971), Михайло (1886—1956), Єлизавета (1888—1949), Микола (1894—1928?)
Герб

«Прагненням до суспільної користі»
Родовий Герб і Девіз Терещенків з 1870 р.

Тере́щенко Іва́н Микола́йович (30 серпня [10 вересня] 1854(18540910), Глухів, Чернігівська губернія, Російська імперія11 [24] лютого 1903, Канни, Франція) — український підприємець (цукрозаводчик) і благодійник.

РодинаРедагувати

БіографіяРедагувати

Народився у Глухові.

Навчався на юридичному факультеті Київського університету. Із 1879 року, після закінчення навчання, короткий строк служив у гвардійському артилерійському полку у Варшаві.

Вийшов у відставку у квітні 1880 року і оселився у м. Києві.

 
Особняк І. М. Терещенка у Києві на Бібіковському бульварі (бульвар Т. Шевченка, 34/11)

За підтримки батька разом з братом Олександром заснували «Товариство буряково-цукрових і рафінадних заводів братів Терещенків», діяльність якого незабаром охопила Чернігівську, Київську, Волинську, Подільську, Харківську, Курську і Тульську губернії.

У 1883-1891 рр. — гласний Київської міської думи.

За прикладом батька й дядька Ф. А. Терещенка, збирав колекцію картин переважно з творів тогочасних російських та українських митців, підтримував із багатьма з них дружні стосунки. Як наголошує земляк і добрий приятель художник М. І. Мурашко, І. М. Терещенко був сповнений бажання «стати для Києва тим, ким був для Москви П. М. Третьяков»[1].

Серед меценатської діяльності І.Терещенка для розвитку української художньої культури особливе значення мала його підтримка рисувальної школи Миколи Мурашка — першого спеціального художнього закладу в Києві. На її облаштування й утримання протягом 25 років (18751900) він витратив 150 тисяч карбованців[2].

У це й же час Іван Миколайович — почесний попечитель Київського реального та Олександрівського ремісничого училищ.

Одружений був з Єлизаветою Михайлівною, донькою інтенданта Київського військового округу генерал-лейтенанта М. А. Саранчева. Серед чотирьох дітей цього подружжя найбільш яскравою й непересічною постаттю став найстарший син Михайло, в якому вдало поєдналися характерні родинні риси — надзвичайний розум, дивовижна працездатність, підприємливість, благодійність, тонкий художній смак та особиста привабливість. Йому судилося увійти в історію насамперед як політичному діячу — міністру фінансів, а згодом — іноземних справ Тимчасового уряду Росії в 1917 р[1].

В останні роки життя хворів на туберкульоз і був змушений жити і лікуватися на півдні Франції у м. Канни, де на своїй віллі «Маріпоза» й помер на 49 році життя[3].

Похований у с. Іскрисківщині Сумського повіту, Харківської губернії (нині — Білопільського р-ну Сумської області України) у парку в центрі села серед інших поховань членів родини Терещенків.

ПриміткиРедагувати

  1. а б Династія Терещенків. http://www.litopys.com.ua/. Україна: Історія великого народу. Архів оригіналу за 1 червень 2014. Процитовано 7 вересня 2014. 
  2. Терещенки. 100v.com.ua/. Процитовано 7 вересня 2014. 
  3. Віталий Ковалинский (28 лютого 2003, 00:00). «Прагненням до суспільної користіІ». http://gazeta.dt.ua/. «Дзеркало тижня. Україна». Процитовано 7 вересня 2014. 

ДжерелаРедагувати