Терещенко Іван Миколайович
Тере́щенко Іва́н Микола́йович (30 серпня (10 вересня) 1854, Глухів, Чернігівська губернія, Російська імперія — 11 (24) лютого 1903, Канни, Франція) — український підприємець, фінансист та меценат. Співзасновник «Товариства буряково-цукрових і рафінадних заводів братів Терещенків», яке стало лідером цукрової промисловості України та стимулювало розвиток суміжних індустрій.
| Іван Миколайович Терещенка | |
|---|---|
 Терещенко Іван Миколайович Портрет пензля М. Кузнецова | |
| Народився | 10 вересня 1854  Глухів, Чернігівська губернія, Малоросійське генерал-губернаторство, Російська імперія |
| Помер | 11 лютого 1903 (48 років) Канни, Франція ·туберкульоз |
| Поховання | с. Іскрисківщина |
| Країна |  Російська імперія |
| Діяльність | підприємець, колекціонер, меценат, благодійник |
| Відомий завдяки | благодійник |
| Alma mater | Київський університет |
| Знання мов | російська |
| Посада | гласний Київської думи |
| Військове звання | корнет |
| Конфесія | православна церква |
| Рід | Терещенки |
| Батько | Микола Артемійович Терещенко |
| Мати | Пелагія Георгіївна Терещенко |
| Родичі | брат Олександр дядько Федір Терещенко |
| Брати, сестри | Терещенко Олександр Миколайович |
| У шлюбі з | Єлизавета Михайлівна Саранчева (пом.1921) |
| Діти | Пелагія (1884—1971), Михайло (1886—1956), Єлизавета (1888—1949), Микола (1894—1928?) |
 «Прагненням до суспільної користі» Родовий Герб і Девіз Терещенків з 1870 р. | |
Родина
ред.Син Ніколи Артемійовича Терещенка
Батько Михайла Івановича Терещенка
Прадід Мішеля Терещенко — підприємця та Мішеля Терещенко — філософа
Біографія
ред.Народився у Глухові.
Навчався на юридичному факультеті Київського університету. Із 1879 року, після закінчення навчання, короткий строк служив у гвардійському артилерійському полку у Варшаві.
Вийшов у відставку в квітні 1880 і оселився у Києві.
За підтримки батька разом з братом Олександром заснували «Товариство буряково-цукрових і рафінадних заводів братів Терещенків», діяльність якого незабаром охопила Чернігівську, Київську, Волинську, Подільську, Харківську, Курську і Тульську губернії.
У 1883–1891 рр. — гласний Київської міської думи.
За прикладом батька й дядька Ф. А. Терещенка, збирав колекцію картин переважно з творів тогочасних російських та українських митців, підтримував із багатьма з них дружні стосунки. Як наголошує земляк і добрий приятель художник М. І. Мурашко, І. М. Терещенко був сповнений бажання «стати для Києва тим, ким був для Москви П. М. Третьяков»[1].
Серед меценатської діяльності І.Терещенка для розвитку української художньої культури особливе значення мала його підтримка рисувальної школи Миколи Мурашка — першого спеціального художнього закладу в Києві. На її облаштування й утримання протягом 25 років (1875–1900) він витратив 150 тисяч карбованців[2].
У це й же час Іван Терещенко — почесний попечитель Київського реального та Олександрівського ремісничого училищ.
Одружений був з Єлизаветою Михайлівною, донькою інтенданта Київського військового округу генерал-лейтенанта М. А. Саранчева. Серед чотирьох дітей цього подружжя найяскравішою й найнепересічнішою постаттю став найстарший син Михайло, в якому вдало поєдналися характерні родинні риси — надзвичайний розум, дивовижна працездатність, підприємливість, благодійність, тонкий художній смак та особиста привабливість. Йому судилося увійти в історію насамперед як політичному діячу — міністру фінансів, а згодом — іноземних справ Тимчасового уряду Росії в 1917 році[1].
В останні роки життя хворів на туберкульоз і був змушений жити і лікуватися на півдні Франції у м. Канни, де на своїй віллі «Маріпоза» й помер на 49 році життя[3].
Похований у с. Іскрисківщині Сумського повіту, Харківської губернії (нині — Білопільського р-ну Сумської області України) у парку в центрі села серед інших поховань членів родини Терещенків.
Примітки
ред.- ↑ а б Династія Терещенків. www.litopys.com.ua. Україна: Історія великого народу. Архів оригіналу за 1 червня 2014. Процитовано 7 вересня 2014. [Архівовано 2014-06-01 у Wayback Machine.]
- ↑ Терещенки. 100v.com.ua/. Архів оригіналу за 10 вересня 2014. Процитовано 7 вересня 2014.
- ↑ Віталий Ковалинский (28 лютого 2003, 00:00). «Прагненням до суспільної користіІ». gazeta.dt.ua. «Дзеркало тижня. Україна». Архів оригіналу за 10 вересня 2014. Процитовано 7 вересня 2014.
Джерела
ред.
- Віталий Ковалинский (28 лютого 2003, 00:00). «Прагненням до суспільної користі». gazeta.dt.ua. «Дзеркало тижня. Україна». Архів оригіналу за 10 вересня 2014. Процитовано 7 вересня 2014.
- Експерт [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |