Теребле-Ріцька гідроелектростанція — гідроелектростанція в Хустському районі (Закарпаття); розташована в долинах річок Тереблі й Ріки. Збудована в 19491955 роках; перший промисловий струм одержано в 1956. Потужність 27 000 кВт, щорічне виробництво електроенергії в середньому (залежно від рівня води в річках) 123 млн. кВт-годин. Після спорудження греблі виникло Вільшанське водосховище об'ємом 23,7 млн м³, площа водного дзеркала — 1,6 км².

Теребле-Ріцька ГЕС
Машинна зала на річці Ріка
48°21′52″ пн. ш. 23°37′53″ сх. д. / 48.364444444472° пн. ш. 23.631388888917° сх. д. / 48.364444444472; 23.631388888917Координати: 48°21′52″ пн. ш. 23°37′53″ сх. д. / 48.364444444472° пн. ш. 23.631388888917° сх. д. / 48.364444444472; 23.631388888917
Країна Україна
Адмінодиниця Хустський район
Стан діюча
Річка Теребля, Ріка
Початок будівництва 1949
Роки введення першого та останнього гідроагрегатів 1956
Основні характеристики
Установлена потужність 27  МВт
Середнє річне виробництво 123 (123 000 МВт•год)  млн кВт·год
Тип ГЕС дериваційна
Розрахований напір 200  м
Характеристики обладнання
Тип турбін радиально-осьові
Кількість та марка турбін Уралгідромаш
Витрата через турбіни 3×6  м³/с
Потужність гідроагрегатів 3×9  МВт
Основні споруди
Тип греблі залізобетонна, водоскидна
Висота греблі 45,8  м
Довжина греблі 153  м
Шлюз немає
ЛЕП є
Теребле-Ріцька ГЕС. Карта розташування: Україна
Теребле-Ріцька ГЕС
Теребле-Ріцька ГЕС
Мапа
Мапа

Унікальні природні умови району будівництва дозволили народитися незвичайному інженерному рішенню. Річки Теребля і Ріка розташовані майже паралельно, з невеличким вододілом по Бовцарському хребту, але на різних за висотою рівнях. При такому розташуванні гідростанції виникала можливість використання натурального перепаду: воду з басейну Тереблі пропонувалося скидати і басейн Ріки, що значно підвищувало потужність водного потоку. Між річками споруджено дериваційний тунель завдовжки 3,7 км, яким води Тереблі через ГЕС потрапляють до Ріки.

Єдина у світі ГЕС, розташована на двох річках.

Передісторія

ред.

Виконуючи відповідальне завдання, радянські енергетики проаналізували матеріали своїх закордонних колег (дорадянського періоду). Були розглянуті схеми використання гідроресурсів Закарпаття італійського інженера Мілісні й угорського енергетика Міклоша, складені у 19401941 pp. Архівні документи свідчать:

«Матеріали італійської схеми представлені тільки трьома схематичними кресленнями, з яких неможливо встановити ані об'єми водосховищ, ані розрахункові витрати ГЕС. Будь-якої текстової частини, яка б обґрунтовувала вибране рішення схеми, немає».

Докладнішою була розробка гідроелектростанції на річках Теребля і Ріка угорських фахівців. Саме ці матеріали покладені в основу проєктного завдання нової ГЕС.

Для здешевлення та прискорення будівництва проєкт поступово змінювався. Первинний варіант компонування станційного вузла складався у 1948 році, коли ще актуальними вважалися питання безпеки прикордонних об'єктів. Тому розробники намагалися забезпечити повний захист від повітряної атаки, запроєктувавши підземну станцію із забетонованим у скелі трубопроводом. За цим варіантом машинний зал і розподільне устаткування проєктувалися на глибині 30 м. У документах робочого проєкту як остаточний був прийнятий інший варіант ГЕС, у якому передбачалося спорудження головного вузла з греблею висотою 40 м на р. Теребля, влаштування тунелю через вододіл двох річок, будівництво станційного вузла на р. Ріка (без спорудження, чомусь, греблі на р. Ріка).

Інженер Кріжка запропонував проєкт з використанням води двох річок — Тереблі і Ріки, які течуть на відстані одна від одної 4 км, а р. Теребля тече на 210 м вище Ріки. Якщо на річці Теребля збудувати греблю висотою 46 м, яка стримає 45 млн м³ води, то її через трубу діаметром 2 м можна буде безперервно подавати на турбіни ГЕС, яку пропонувалося збудувати на Ріці.

Для будівництва споруд гідроелектростанції, організації селища співробітників і влаштування самого водосховища було відведено землі кількох сіл. Для обрахування збитків, пов'язаних із затопленням земель і майна громадян та організацій, скликали комісію. У матеріалах роботи комісії, які також зберігаються у ЦДНТА України, зазначено:

«Окрвиконком прийняв рішення включити населення села Вільшани у кількості 161 двора, хутора Крисове (15 дворів), і хутора Бовцар (10 дворів) до контингенту осіб, які підлягають переміщенню за межі Закарпаття, в порядку виконання наявного плану державного переселення».

Обґрунтуванням для виселення мешканців до інших областей України стала недостатня кількість земель на Закарпатті, а також тодішня загальнодержавна тенденція до ліквідації маленьких хуторів і утворення з них більш великих населених пунктів.

 
Гребля на річці Теребля

Фіни були змушені будувати за законами репарації промислові об'єкти для СРСР, зокрема Теребле-Ріцьку ГЕС. Будівництво трубопроводу і греблі розпочали у 1949, а у 1956 році нову Теребле-Ріцьку гідроелектростанцію успішно було введено в дію. Проєкт інженера Кріжки не було змінено. На станції поставили три гідравлічні турбіни «Френсіс» потужністю 27 МВт, які працюють без перерви понад 50 років.

Сьогодення

ред.

До наших часів на цьому унікальному об'єкті працюють турбіни, виготовлені фінською фірмою «Тампелла» й генератори заводу «Уралелектроапарат», які згадуються ще в Паспорті ГЕС 1948 року. Гідросилове обладнання ГЕС зараз уже вважається (майже) зношеним і застарілим, але є в робочому стані.

Теребле-Ріцька ГЕС є частиною потужного енергетичного комплексу, так званого «Бурштинського острова», який діє на території Закарпатської, Львівської та Івано-Франківської областей. Електричну енергію цього комплексу також використовують споживачі Угорщини, Словаччини, Польщі й Румунії. На ГЕС працює музей, де можна докладно ознайомитись із процесом виробництва електроенергії.

Індустріальний туризм

ред.

Як найвища ГЕС держави, вона є привабливим об'єктом індустріального туризму екстремалів України та багатьох країн світу.

Див. також

ред.

Джерела

ред.

Посилання

ред.

Топографічні карти

ред.
  • Лист карти M-34-132 [Архівовано 1 листопада 2011 у Wayback Machine.] Міжгір'я. Масштаб: 1 : 100 000. Стан місцевості на 1976 рік. Видання 1977 р. (рос.)