Відкрити головне меню

Станіслав Володимирович Тельнюк
Stelnyuk.jpg
Народився 26 квітня 1935(1935-04-26)
Іскрівка, Якимівський район, Запорізька область
Помер 31 серпня 1990(1990-08-31) (55 років)
Київ
Поховання Байкове кладовище
Громадянство СРСР СРСР
Діяльність письменник, поет, літературний критик
Alma mater Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Мова творів українська
Премії Премія ЛКСМУ імені Миколи Островського — 1984

Станісла́в Володи́мирович Тельню́к (26 квітня 1935, Іскрівка — 31 серпня 1990, Київ) — український поет, прозаїк і літературний критик. Батько українських співачок Лесі і Галі Тельнюк, учасниць дуету «Сестри Тельнюк».

Зміст

Біографічні відомостіРедагувати

Народився 26 квітня 1935 року в селі Іскрівці (зняте з обліку 1973 року) Якимівського району Запорізької області в родині агронома. Прізвище його батька було Тельнюк-Демірскі-Адамчук. Він був великим оригіналом, мав чотирьох дітей і дав їм різні прізвища. Тому Станіслав, який був старшим сином, його рідний брат Тельнюк-Адамчук, і сестри мали різні частини цього прізвища.[1] Володимир Тельнюк-Адамчук став відомим математиком і астрономом, директором Астрономічної обсерваторії Київського національного університету імені Тараса Шевченка.[2] В 1954 році Станіслав Тельнюк закінчив Переяслав-Хмельницьке педагогічне училище; в 1959 році — Київський університет. В 19621966 роках працював у редакції газети «Літературна Україна», далі відповідальний секретар Комісії критики та теорії літератури Спілки письменників України. У 19761977 роках працював на будівництві Байкало-Амурської магістралі.

Лауреат Республіканської комсомольської премії імені Миколи Островського за 1984 рік.

Співініціатор і співзасновник масового політичного об'єднання «Народного руху України за перебудову»[3].

 
Могила Станіслава Тельнюка

Помер в Києві 31 серпня 1990 року. Похований на Байковому кладовищі (ділянка № 52).

ТворчістьРедагувати

Друкувався з 1952. Видав 8 збірок поезій, зокрема «Леґенда про будні» (1963), «Залізняки» (1966), «Опівнічне» (1972), «Робота» (1976), «Мить» (1985); повісті «Туди, де сонце сходить» (1967), «Грає синє море» (1971); літературно-критичний нарис «Червоних сонць протуберанці» (1968); працював також як перекладач, перекладав з 15 мов (зокрема з кількох тюркських мов). У 1960-х роках у самвидаві були поширені сатиричні поезії Станіслава Тельнюка проти русифікації.

Увічнення пам'ятіРедагувати

На честь Станіслава Тельнюка названий астероїд головного поясу 7632 Станіслав, відкритий 20 жовтня 1982 року українським астрономом Людмилою Карачкіною.[4](англ.) Астероїд з наступним номером — 7633 Володимир, відкритий нею ж наступного дня, отримав ім'я брата Станіслава Тельнюка — Володимира.[5](англ.)

ПриміткиРедагувати

  1. Вишуканий симбіоз музики і слова. Українсько-польський двотижневик «Волинський монітор». 26.06.2014. Процитовано 05.07.2018. 
  2. Володимир Володимирович Тельнюк-Адамчук (1936—2003). Український астрономічний портал. Процитовано 05.07.2018. 
  3. Процес перебудови в СРСР та її наслідки для України
  4. (7632) Stanislav = 1972 TC1 = 1982 UT5 = 1984 FP. The Minor Planet Center. Смітсонівська астрофізична обсерваторія. Процитовано 09.07.2018. 
  5. (7633) Volodymyr = 1982 UD7 = 1986 UF. The Minor Planet Center. Смітсонівська астрофізична обсерваторія. Процитовано 09.07.2018. 

ЛітератураРедагувати