Вікіпедія

Тахеометр

Тахеометр — електронно-оптичний інструмент, що використовується у сучасній геодезії, призначений для вимірювання горизонтальних і вертикальних кутів, віддалей та перевищень, тобто для виконання планово-висотної (тахеометричної) зйомки місцевості полярним способом.

Електронний тахеометр
Не плутати з тахометром.
Не плутати з тахиметром.

Тахеометри використовуються для визначення планових координат і перевищень точок місцевості при топографичній зйомці місцевості, при розбивочних роботах, виносі на місцевість планових координат і висот проектних точок. Сервопривідні тахеометри можуть використовуватись для більш складних задач (3D сканування поверхонь об'єктів, моніторинг та ін.).

Класифікація ред.

За типом далекоміра та способом реєстрації результатів вимірювань, тахеометри поділяються на:

  • оптико-механічні (з власною базою, номограмні, подвійного зображення),
  • електронно-оптичні,
  • електронні[1]
  • реєструвальні.

В останніх вся інформація автоматично записується на носій. Вони широко застосовуються для виконання зйомок місцевості. В загальній системі автоматичного складання топографічних карт реєструвальні тахеометри є першою ланкою.

За типом далекоміра тахеометри поділяються на:

  • звичайні (ті, для вимірювання відстаней з якими використовуються спеціальні відбивачі: призмові або плівкові);
  • безвідбивачеві (ті, що здатні виконувати вимірювання на точки, розташовані на будь-якій твердій поверхні об'єктів зйомки).

Більшість сучасних тахеометрів є безвідбивачевими.

За типом механізма обертання електронні тахеометри поділяються на механічні та сервопривідні. Механічні тахеометри, при роботі з якими геодезист наводить зорову трубу на ціль вручну, за допомогою навідних гвинтів, відрізняються більшою простотою в роботі та меншою вартістю. В сервопривідних моделях обертання алідади та зорової труби тахеометра виконують допоміжні механізми (сервоприводи), завдяки чому підвищується продуктивність праці, бо оператор може керувати приладом дистанційно, знаходячись з боку вішки на значній відстані.

Конструкція і принцип дії ред.

Тахеометр включає в себе:

  • електронний теодоліт (кутомір);
  • електронний далекомір;
  • GPS-приймач;
  • обчислювальний пристрій з пам'яттю, для вимірювання похилих відстаней до заданих точок, горизонтальних і вертикальних кутів, та перетворення результатів із сферичної до декартової системи координат.

У лазерних далекомірах відстані вимірюються:

Точність вимірювання залежить від технічних можливостей моделі тахеометра, та від зовнішніх параметрів: температури, тиску, вологості тощо.

Діапазон вимірювання відстаней залежить від режиму роботи тахеометра: відбивний та безвідбивний. Дальність вимірювань при безвідбивному режимі прямо залежить від відбивних властивостей поверхні, на яку проводиться вимірювання. Для світлої гладкої поверхні (штукатурка, кахельна плитка тощо) вона в кілька разів перевищує максимально можливу відстань, виміряну на темній поверхні. Максимальна дальність лінійних вимірювань для режиму з відбивачем (призмою) — до п'яти кілометрів (при декількох призмах — ще далі); для безвідбивного режиму — до одного кілометра. Моделі тахеометрів, які мають безвідбивний режим, можуть вимірювати відстані практично до будь-якої поверхні, однак слід з обережністю ставитися до результатів вимірювань, проведених крізь гілки, листя і подібні перешкоди, оскільки невідомо, від чого саме відіб'ється промінь, і, відповідно, відстань до чого він виміряв.

Існують моделі тахеометрів, з далекоміром поєднаним з системою фокусування зорової труби. Переваги таких приладів в тому, що вимірювання відстаней виробляється саме на той об'єкт, по якому в цей час виставлена зорова труба приладу.

Точність кутових вимірів сучасним тахеометром досягає половини кутової секунди (0°00'00,5"), відстаней — до 0.5 (1) мм + 1 мм на км (наприклад, в тахеометрах серії NET05 від фірми SOKKIA або Trimble S8-0.5R).

Точність лінійних вимірювань в безвідбивному режимі — до 1 мм + 1 мм на км.

Більшість сучасних тахеометрів обладнані обчислювальним і запам'ятовуючим пристроями, що дозволяють зберігати виміряні або проектні дані, обчислювати координати точок, недоступних для прямих вимірювань, за непрямими спостереженнями, і т. д. Деякі сучасні моделі оснащені GPS-приймачем (наприклад, Leica Smart Station).

Сучасні тахеометри значно розрізняються за своїми технічними характеристиками і конструктивним особливостям в залежності від орієнтації на конкретного користувача або сферу застосування. Так, ряд моделей тахеометрів має поєднану систему, що об'єднує можливості тахеометра і супутникового приймача, що приймає сигнали глобальних навігаційних супутникових систем GPS (Global Positioning System). Використання таких приладів в режимі статики (GPS-приймач знаходиться на закріпленій точці з відомими координатами, а «мобільний» прилад переміщається по певним точкам, проводячи вимірювання) дозволяє отримувати координати пунктів з точністю до 1 м. Вимірювання при цьому можна здійснювати приймачами, які перебувають на відстані декількох десятків кілометрів один від одного в будь-який час і в будь-яку погоду.

Виробники тахеометрів ред.

Примітки ред.

  1. ↑ Електронний тахеометр - найбільш сучасний геодезичний оптико-електронний прилад, що дозволяє одночасно поєднати функції електронного теодоліта, лазерного високоточної далекоміра і польового комп'ютера.

Див. також ред.

Література ред.

Посилання ред.

  Це незавершена стаття з географії.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Тахеометр&oldid=37486702