Тараса
Тара́са (від рос. тара́са) — система оборонних стін у вигляді двох паралельних дерев'яних стін, які через певні проміжки з'єднувались не подвійними, а одинарними поперечними стінами (на відміну від городні), та наповнювалися каміннями і землею. На утворених таким чином клітях настилався рублена підлога. Тараси використовувалися при будівництві і для захисту мурованих кремлів при нападі супротивника з тилу. У них влаштовувалися вікна-щілини — бійниці для нижнього бою[1][2].
Пилип Орлик вжив цей термін у переносному значені в поемі «Параргон на Олімпі» в 1698 р.:[3]
- Йдіте, йдіте, кому мила Слава, кого кров поїла,
- Крізь мечі йдіте зі своєї охоти,
- Кого вабить крізь невчаси, мужністю крушіть тараси
- Вічність сама вам відчинить ворота.
Тарасою також називається частина двозрубної стіни між поперечними стінами[1].
Див. також ред.
Посилання ред.
- ↑ а б Тимофієнко В. І., Архітектура і монументальне мистецтво: Терміни та поняття / Академія мистецтв України; Інститут проблем сучасного мистецтва. — К.: Видавництво Інституту проблем сучасного мистецтва, 2002. ISBN 966-96284-0-7
- ↑ Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2006. — Т. 5 : Р — Т / укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 704 с. — ISBN 966-00-0785-X.
- ↑ Орлик Пилип, Гіппомен сармацький Київ, 1698.