Тайфунник довгокрилий
| Тайфунник довгокрилий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Pterodroma macroptera (Smith, A, 1840) | ||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Procellaria macroptera | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Тайфу́нник довгокрилий[2] (Pterodroma macroptera) — вид буревісникоподібних птахів родини буревісникових (Procellariidae)[3]. Мешкає в південній частині Атлантичного та Індійського океанів. Раніше вважався конспецифічним з північним тайфунником[4].
Опис ред.
Довгокрилий тайфунник — великий морський птах, середня довжина якого становить 42-45 см. Забарвлення повністю темно-коричневе, за винятком білуватої плями біля основи товстого, короткого, чорного дзьоба.
Поширення і екологія ред.
Довгокрилі тайфунники гніздяться в Південній півкулі між 30° і 50° південної широти, утворюють гніздові колонії на островах Тристан-да-Кунья, Гоф, Крозе, Принс-Едуард, Кергелен та на острівцях біля південного узбережжя Австралії. Під час негніздового періоду вони широко зустрічаються в субтропічних частинах Атлантичного та Індійського океанів та в Тасмановому морі Тихого океану, між 25° і 50° південної широти, іноді трапляються в антарктичних широтах.
Довгокрилі тайфунники ведуть пелагічний спосіб життя, живляться переважно кальмарами, меншою мірою рибою і ракоподібними. Вони шукають їжу переважно вночі і можуть виявляти деяких головоногих молюсків за їх люмінісценцією. Іноді птахи слідують за китами і зустрічаються разом з іншими буревісниками. Гніздування відбувається південною зимою, починаючи з квітня. Гніздяться поодинці або невеликими колоніями на океанічних островах, переважно на висоті до 400 м над рівнем моря, на Тристан-да-Куньї на висоті до 1400 м над рівнем моря. Гніздо розміщується в норі або над землею, серед валунів або невисокої рослинності.
Збереження ред.
МСОП класифікує цей вид як такий, що не потребує особливих заходів зі збереження. За оцінками дослідників, популяція довгокрилих тайфунників становить понад 1,5 мільйони птахів. Їм загрожує хижацтво з боку інтродукованих хижих ссавців, зокрема кішок і щурів.
Примітки ред.
- ↑ BirdLife International (2016). Pterodroma macroptera: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 25 вересня 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Petrels, albatrosses. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 25 вересня 2022.
- ↑ Wood, Jamie R.; Lawrence, Hayley A.; Scofield, R. Paul; Taylor, Graeme A.; Lyver, Phil O'B.; Gleeson, Dianne M. (May 2016). Morphological, behavioural, and genetic evidence supports reinstatement of full species status for the grey-faced petrel, (Procellariiformes: Procellariidae). Zoological Journal of the Linnean Society. doi:10.1111/zoj.12432.
Джерела ред.
- Brooke, M. (2004): Albatrosses and Petrels Across the World. Oxford University Press, Oxford, UK. ISBN 0-19-850125-0
- Onley, Derek and Paul Scofield (2007) Albatrosses, Petrels and Shearwaters of the World Helm Field Guides ISBN 978-971-36-4332-9
- Harrison, Peter. Seabirds of the World: A Photographic Guide. Princeton University Press, Princeton, New Jersey, 1987, ISBN 0-691-01551-1
- Marchant S, Higgins PJ (1990) Handbook of Australian, New Zealand & Antarctic birds, Volume 1, Part A: Ratites to Petrels, Vol. Oxford University Press, Melbourne
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |