Відкрити головне меню

Тасманове море — море в Тихому океані, розділяє Австралію і Нову Зеландію, відстань між якими становить в середньому 2000 кілометрів.

Тасманове море
Tasman sea.jpg
Тасманове море. Вигляд з космосу
40°00′00″ пд. ш. 160°00′00″ сх. д. / 40.00000° пд. ш. 160.00000° сх. д. / -40.00000; 160.00000Координати: 40°00′00″ пд. ш. 160°00′00″ сх. д. / 40.00000° пд. ш. 160.00000° сх. д. / -40.00000; 160.00000
Область Австралія, Нова Зеландія
Розташування Тихий океан
Довжина 2 800 км
Ширина 2 200 км
Площа 2 300 000 км²
Найбільша глибина 5994 м
CS: Тасманове море у Вікісховищі
Мапа Тасманова моря

Максимальна глибина становить приблизно 5200 метрів. Тасманове море розташоване у південно-західній частині Тихого океану. Море назване на честь голландського мореплавця Абеля Тасмана, першого європейця, який досягнув Тасманії і Нової Зеландії.

Тасманове море включає в себе води зі сходу від австралійських штатів Новий Південний Уельс, Вікторія і Тасманія.

Зміст

Межі моряРедагувати

Міжнародна гідрографічна організація визначає межі Тасманового моря наступним чином:[1]

  • На заході: лінія від острова Габо (біля мису Гоу, 37° 30' S ) до північно-східної точки острова Іст-Сістер (148° E), звідти вздовж 148-го меридіана до острова Фліндерс; за цим островом проходить лінія, що йде на схід від мілководдя Вансіттарт до острова Кейп-Баррен, і від мису Баррен (крайня східна точка острова Кейп-Баррен) до мису Еддістон (41° S) в Тасманії, а потім уздовж східного узбережжя острова до мису Саут-Іст-Кейп, найпівденнішої точки Тасманії.

ОстровиРедагувати

В акваторії Тасманового моря розташовано декілька ізольованих острівних груп, які розташовані на достатньо великій відстані від берегів Австралії та Нової Зеландії:

Всі ці групи островів належать Австралії.

КліматРедагувати

Центральна акваторія моря лежить в субтропічному кліматичному поясі, південна — в помірному, північна — в тропічному, який від субтропічного центральної зони відділяє зона змінних вітрів та штилів[7]. Влітку переважають тропічні повітряні маси, взимку — помірні. Значні сезонні амплітуди температури повітря і розподілу атмосферних опадів[8]. На північному заході панують тропічні повітряні маси. Сезонний хід температури повітря чітко відстежується. Переважають пасатні вітри. У теплий сезон утворюються тропічні циклони[8]. На півдні відчувається подих Антарктики, увесь рік панують помірні повітряні маси, переважає західний перенос. Значні сезонні коливання температури повітря. Цілий рік відбувається циклонічна діяльність, погода мінлива, часті шторми. Зволоження достатнє. Відносно тепла зима з нестійкою штормовою погодою, відносно прохолодне літо[8].

БіологіяРедагувати

Акваторія моря займає ряд морських екорегіонів помірної австралазійської зоогеографічної провінції: уздовж східного узбережжя з півночі на південь — Твід — Моретон, Манінг — Хоксбері, Кейп-Гоу, Бассіан; на заході — Північно-східна, Центральна і Південна Нова Зеландія, Норд-Кейп і острови Снейрс[9]. Острови на півночі моря відносяться до екорегіону островів Норфолк — Лорд-Гау центральної індо-пацифічної зоогеографічної провінції[9]. У зоогеографічному відношенні донна фауна континентального шельфу й острівних мілин до глибини 200 м відноситься до південної субтропічної зони з переходом до нотальної кергеленської[10].

ПосиланняРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Limits of Oceans and Seas, 3rd edition. International Hydrographic Organization. 1953. с. 36. Процитовано 23 September 2016. 
  2. Lord Howe Island, Tasman Sea, Australia. volcano.oregonstate.edu. Процитовано 23 April 2018. 
  3. Ball's Pyramid. Unusual Places. 5 September 2013. Процитовано 23 April 2018. 
  4. Norfolk Island, Tasman Sea Live Weather Report. www.tide-forecast.com (en). Процитовано 23 April 2018. 
  5. Middleton Reef. sealaunay. Процитовано 23 April 2018. 
  6. Department of the Environment and Energy. Department of the Environment and Energy (en). Процитовано 23 April 2018. 
  7. Атлас. 7 клас. Географія материків і океанів. / Укладач Скуратович О. Я. — К. : ДНВП «Картографія», 2008.
  8. а б в (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и главное управление геодезии и картографии ГГК СССР, 1964. — 298 с.
  9. а б (англ.) Mark D. Spalding et al. Marine Ecoregions of the World: A Bioregionalization of Coastal and Shelf Areas. BioScience Vol. 57 No. 7. July/August 2007. pp. 573—583. doi: 10.1641/B570707
  10. (рос.) Жизнь животных. Том 1. Беспозвоночные. / Под ред. члена-корреспондента АН СССР профессора Л. А. Зенкевича. — М. : Просвещение, 1968. — с. 576.