Вікіпедія

Таграксофусп

Ця стаття не має інтервікі-посилань. Ви можете допомогти проєкту, знайшовши та додавши їх до відповідного елементу Вікіданих.
Цю статтю треба вікіфікувати для відповідності стандартам якості Вікіпедії. Будь ласка, допоможіть додаванням доречних внутрішніх посилань або вдосконаленням розмітки статті.

Таграксофусп (tagraxofusp-erzs) – це перший препарат таргетної терапії, що направлений на CD123 (альфа-рецептор інтерлейкіна 3 [IL-3]). Він є гібридним білком, який складається з рекомбінантного людського інтерлейкіну 3 (IL-3) і фрагмента дифтерійного токсину (DT). Був розроблений компанією Stemline Therapeutics, Inc. для лікування бластичної плазмоцитоїдної дендритної клітинної пухлини (BPDCN). У грудні 2018 року таграксофусп був схвалений Управлінням продовольства і медикаментів США для лікування BPDCN у дорослих та у педіатричних пацієнтів віком від 2 років і старше. У ЄС переглядається централізована заявка на реєстрацію застосування таграксофуспу у пацієнтів із BPDCN.[1]. Випускається під торгівельною назвою Ельзонріс (може бути також відомий як tagraxofusp-erzs, DT388-IL3 або SL-401)

Дослідження ред.

В досліджені взяли участь 47 пацієнтів, 32 з яких отримували таграксофусп в якості терапії першої лінії, а 15 – після попереднього лікування. Серед 29 раніше нелікованих пацієнтів, які отримували таграксофусп в дозі 12 мкг / кг (інші три отримували нижчу дозу), 21 (72%) досягли первинної кінцевої точки, при цьому загальний рівень відповіді на терапію склав 90%. Середній час терапевтичної відповіді становив 43 дні; середній вік усіх пацієнтів склав 70 років (учасники від 22 до 84 років). [2]

Структура ред.

Tagraxofusp - це цитотоксин, спрямований CD123, що вводиться внутрішньовенно, що складається з інтерлейкіну-3 та фрагментом дифтерійного токсину.[3]

Дифтерійний токсин у цьому випадку складається з двох доменів – каталітичного та домену транслокації.

  • Каталітичний домен, також відомий як домен С, складається з незвичної альфа-бета структури.[4] Цей домен блокує синтез білка шляхом перенесення АДФ-рибози від НАД до дифтамідного залишку фактора евкаріотичнї елонгації трансляції 2 (eEF-2).
  • Центральний домен, що відповідає за транслокацію (інша назва домен Т або домен ТМ) має багатоспіральну структуру, що дещо нагадує глобулін з двома додатковими спіралями на N-кінці. При цьому не має характерної для глобуліну першої спіралі. Цей домен при зміні рН починає зазнавати конформаційних змін, що запускає введення в ендосомну мембрану і полегшує перенесення домену С в цитоплазму. [5]

Інтерлейкін-3 замінює собою третій домен дифтерійного токсину, який відповідає за зв’язування з рецептором (також відомий як R-домен).

Фармакологічні властивості ред.

Альфа-рецептор CD123 або інтерлейкіну-3 надмірно виражений при множинних гематологічних злоякісних захворюваннях.[3] Домен IL-3 зв'язується зі своїм рецептором (кластером диференціювання 123 [CD123]). Після чого цей лігандрецепторний комплекс поглинається шляхом ендоцитозу. У цій ендосомі рН є відносно низьким, через що у DT відбувається протеолітичне розщеплення доменів. Каталітичний домен DT переноситься в цитозоль, де його основною мішенню буде фактор елонгації трансляції-2 (EF-2). Фактор елонгації-2 є основним білком, який бере участь у трансляції білка. Інгібування фактора елонгації є критичним для клітини і призводить до її загибелі. [6]

Покази до застосування ред.

Показаний для лікування бластичної плазмоцитоїдної дендритної клітинної пухлини (BPDCN) у дорослих і у дітей 2 років і старше.

Побічна дія ред.

Серйозні побічні явища включають:

  • синдром капілярного витоку;
  • печінкові дисфункції

Найпоширенішими побічними явищами були підвищення рівня аланін-амінотрансферази (64%) та аспартатамінотрансферази (60%), гіпоальбумінемія (55%), периферичний набряк (51%) та тромбоцитопенія (49%).[7] Також слід зазначити такі побічні дії як: нудота (49%), втома (45%), пірексія (43%), зниження рівня нейтрофілів (37%), збільшення ваги (31%), зниження фосфатів (на 30%), головний біль (29%), гіпотонія (29%), збільшення рівня креатиніну(27%) та лужної фосфатази (26%), зниження апетиту (24%), запор (23%), зростання рівню Кальцію (21%), блювота (21%), діарея (20%), фебрильна нейтропенія (20%), біль у спині (20%), задишка (19%), тахікардія (17%), безсоння (17%), тривога (15%), гіпертонія (15%), кашель (14%), зростання рівню білірубіну (на 14%), епістаксис (14%), орофарингеальний біль (12%), тривога (15%), конфузність (11%) [8]

Протипоказання ред.

Препарат ще не достатньо вивчений, тому протипоказань немає. Але, виходячи з механізму дії препарату, терапія може впливати негативно на ембріонально-плодовий розвиток. Але даних про застосування у вагітних та пов’язаний з ліками ризик несприятливих наслідків для плоду немає. Немає також даних про наявність ліків у молоці людини, про вплив на дитину, що годується грудьми, чи вплив на вироблення молока. Через потенціал серйозних побічних реакцій у дітей, що годують груддю від таграксофуспу, годування груддю не рекомендується під час лікування та протягом 1 тижня після останньої дози[8]

Форми випуску ред.

Розчин для ін’єкцій. 1000мкг/мл (одноразова доза) [8]

Примітки ред.

  1. ↑ Syed, Yahiya Y. (2019-04). Tagraxofusp: First Global Approval. Drugs. Т. 79, № 5. с. 579—583. doi:10.1007/s40265-019-01087-z. ISSN 1179-1950. PMID 30859413. Процитовано 21 червня 2020.
  2. ↑ Pemmaraju, Naveen; Lane, Andrew A.; Sweet, Kendra L.; Stein, Anthony S.; Vasu, Sumithira; Blum, William; Rizzieri, David A.; Wang, Eunice S.; Duvic, Madeleine (25 квітня 2019). Tagraxofusp in Blastic Plasmacytoid Dendritic-Cell Neoplasm. New England Journal of Medicine. Т. 380, № 17. с. 1628—1637. doi:10.1056/NEJMoa1815105. ISSN 0028-4793. PMID 31018069. Процитовано 21 червня 2020.
  3. ↑ а б Tandon, A.; Zhang, Y.; Sokol, L. (2019-12). Tagraxofusp, a novel CD123-directed cytotoxin to treat blastic plasmacytoid dendritic cell neoplasm. Drugs of Today (Barcelona, Spain: 1998). Т. 55, № 12. с. 735—742. doi:10.1358/dot.2019.55.12.3058917. ISSN 1699-3993. PMID 31942876. Процитовано 21 червня 2020.
  4. ↑ Bell, Charles E.; Eisenberg, David (1 січня 1997). Crystal Structure of Nucleotide-Free Diphtheria Toxin,. Biochemistry. Т. 36, № 3. с. 481—488. doi:10.1021/bi962214s. ISSN 0006-2960. Процитовано 22 червня 2020.
  5. ↑ Bennett, M. J.; Eisenberg, D. (1994-09). Refined structure of monomeric diphtheria toxin at 2.3 A resolution. Protein Science : A Publication of the Protein Society. Т. 3, № 9. с. 1464—1475. ISSN 0961-8368. PMC 2142954. PMID 7833808. Процитовано 22 червня 2020.
  6. ↑ Tandon, A.; Zhang, Y.; Sokol, L. (2019-12). Tagraxofusp, a novel CD123-directed cytotoxin to treat blastic plasmacytoid dendritic cell neoplasm. Drugs of Today (Barcelona, Spain: 1998). Т. 55, № 12. с. 735—742. doi:10.1358/dot.2019.55.12.3058917. ISSN 1699-3993. PMID 31942876. Процитовано 22 червня 2020.
  7. ↑ Pemmaraju, Naveen; Lane, Andrew A.; Sweet, Kendra L.; Stein, Anthony S.; Vasu, Sumithira; Blum, William; Rizzieri, David A.; Wang, Eunice S.; Duvic, Madeleine (04 25, 2019). Tagraxofusp in Blastic Plasmacytoid Dendritic-Cell Neoplasm. The New England Journal of Medicine. Т. 380, № 17. с. 1628—1637. doi:10.1056/NEJMoa1815105. ISSN 1533-4406. PMID 31018069. Процитовано 21 червня 2020.
  8. ↑ а б в Elzonris (tagraxofusp) dosing, indications, interactions, adverse effects, and more. reference.medscape.com. Процитовано 21 червня 2020.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Таграксофусп&oldid=32738987