Відкрити головне меню

Таганрозький десант був здійснений протягом 29 — 30 серпня 1943 року силами Азовської військової флотилії у перебігу Донбаської операції 1943 року.

Таганрозький десант
Дата: 29 - 30 серпня 1943
Місце: околиці Таганрога
Результат: сприяння зайняття головними силами Таганрога
Сторони
СРСР СРСР Третій Рейх Третій Рейх
Румунія Румунія
Командувачі
СРСР СРСР
Федір Толбухін
Сергій Горшков
Третій Рейх Третій Рейх
Карл-Адольф Голлідт
Військові сили
СРСР СРСР
212 десантників
Третій Рейх Третій Рейх
Румунія Румунія невідомо
Втрати
СРСР СРСР
не менше 2 вбитих та 5 поранених, 7 полонених
2 артилерійські катери
Третій Рейх Третій Рейх
Румунія Румунія
близько 200 вбитими, 10 полонених
3 літаки, 1 катер

ПередісторіяРедагувати

Біля Таганрога тримав оборону німецький 24-й армійський корпус, котрий входив до складу 6-ї армії (керував генерал Карл-Адольф Голлідт), безпосередньо перед Таганрогом — 111-та піхотна дивізія (керував Герман Рекнагель), з правого боку — 15-та авіапольова дивізія, північніше — 17-та піхотна дивізія.

За задумом командуючого Азовською флотилією контр-адмірала Сергія Горшкова мали відбуватися дії по руйнуванню німецьких приморських комунікацій, створення панічного становища, що б сприяло наступу радянської 44-ї армії (керував Василь Хоменко) Південного фронту на Таганрог. Прохання про здійснення десанту надходить 27 серпня від штабу 44-ї армії до командування Азовської флотилії, Горшков погоджується здійснити десантну операцію західніше Кривої коси.

Хід операціїРедагувати

Перед північчю 29 серпня біля села Безіменного та хутора Веселого, що західніше Таганрога, висаджується рота 384-го окремого батальйону морської піхоти — 157 бійців з 8 протитанковими рушницями, 6 кулеметами, 4 мінометами; командував десантом керівник батальйону майор Федір Котанов, начальником штабу був лейтенант Костянтин Ольшанський. Рівночасно східніше Таганрогу висаджується допоміжний десант — 55 чоловік розвідувальної роти 77-ї стрілецької дивізії 58-ї армії.

До загону здійснення десанту входило 4 артилерійські катери, 3 катери «морський мисливець», в загоні прикриття знаходилися 2 артилерійські катери, 1 «морський мисливець» та 1 торпедний катер. Висадження відбулося непоміченим з німецького боку, бійці приховано проникають в німецькі берегові укріплення, головний десант займається знищенням вогневих точок, після того атакують німецький гарнізон в селі Безіменне — частина зі складу 111-ї піхотної дивізії. Несподіваною нічною атакою німецький гарнізон із села вибитий, німецькі та румунські частини, котрі при відступі зібралися в Безіменному, розсіяні. Втрати противника у цьому бою склали до 200 вбитими, спалено 187 вантажних автомобілів, 52 вози, 6 гармат, 5 складів, 3 танки, які екіпажі покинули, та радіостанція. Допоміжний загін противника не виявив та був забраний катерами.

В німецьких піхотних частинах виникло сум'яття, частини розбігаються та не створили належного збройного опору, з моря до місця висадки десанту в швидкому часі підходить загін німецьких корабілв, радянські джерела описують його величину як: 12 швидкохідних десантних барж, 5 канонерських човнів та 4 катери, вони вступають у бій із загоном прикриття. Під час бою було ушкоджено 3 німецькі кораблі, 2 радянські артилерійські катери загинули разом з екіпажем, 7 червонофлотців були полонені. Після цього німецький корабельний загін відходить від місця висадки десанту.

Наступ радянських сухопутних частин йшов з великим напруженням, просування було повільним, до ранку 30 серпня виникає загроза повного знищення десанту. За таких обставин командуючий Азовською флотилією наказує забрати десантників терміново на кораблі та відвезти їх в Єйськ, не чекаючи підходу німецьких головних сил. Спроби сил Люфтваффе атакувати відпливаючі кораблі були відбиті, радянські зенітники збили 3 літаки.

Один з артилерійських катерів прикриття десанту виявив та перехопив німецький сторожовий катер, що намагався здійснити атаку на кораблі висадки — в тому часі у водах Азовського моря знаходилося два німецькі загони, котрі мали наказ віце-адмірала Густава Кізеріцкі забрати із таганрозького порту німецькі частини та, при можливості, російських колаборантів. В морському бою німецькик катер отримав важких ушкоджень та опустив прапора, 10 чоловік екіпажу здалися в полон, при буксуванні катер затонув від ушкоджень.

У радянських джерелах зазначається про 2 загиблих та 5 поранених десантників, іще один боєць вважався пропалим безвісти, згодом з'ясувалося, що він, конвоюючи полоненого, не встигнув до посадки на катер. Потім він за допомогою місцевих жителів переховувався в комишах до зайняття села радянськими частинами, та через місяць повернувся до свого батальйону.

У одному із фронтових донесень втрати обчислювалися в 1 вбитого та 10 полонених.

Через кілька годин після повернення в Єйськ десантники знову висаджуються у Таганрозі, того ж дня увечері в місто входять частини 44-ї армії, німецькі сили до того часу вже відійшли звідти, тому десантники без бою займають порт та кораблі, що були там — 10 сейнерів, 2 баржі та 2 катери.

В складі десанту знаходилося 22 майбутні Герої Радянського Союзу.

Розвідник Вартапетян Олександр (Айоз) Григорович в нічному бою убив 6 нацистів та підірвав 2 автомобілі, за що був представлений до медалі «За відвагу», нагороду отримати не встиг — через 10 днів загинув в десанті біля Мелекіного.

Головний редактор газети «Рідне Приазов'я» Сергій Шведко доводить, що в фронтових донесеннях виникла плутанина — насправді десант висаджувався в селі Безіменне Новоазовського району.

Див. такожРедагувати

ДжерелаРедагувати