Театр юного глядача

(Перенаправлено з ТЮГ)

Театр Юного Глядача́, скорочено ТЮГ — професійний театр для дітей і юнацтва.

ІсторіяРедагувати

Перші аматорські і напівпрофесійні вистави для дітей в Україні ставили з кінця 19 — на початку 20 століття. М. Старицький — М. Лисенко в Києві і М. Кропивницький на хуторі «Затишок» (Харківщина). Це були дитячі опери М. Лисенка «Коза Дереза» (1888), «Пан Коцький» (1891), «Зима і Весна» (1892) і М. Кропивницького — К. Стеценка віршовані п'єси-казки на основі фольклорних мотивів: «Івасик Телесик», «Лисичка, Котик і Півник», «По щучому велінню» (1906 — 1907).

Перший професійний театр для дітей постав у Києві 1918 — 19, але через воєнні дії довго не втримався. З 1920-их рр. постають театри для дітей: у Харкові (1920) — «Театр Казки» (російський), 1921 перейменований на Перший Державний Театр для Дітей (з 1925 — двомовний), у 1933 — 1945 ТЮГ ім. М. Ґорького і, після перерви, з 1970 Харківський ТЮГ; 1924 Київський ТЮГ (з 1964 ім. Ленінського Комсомолу); 1927 — Дніпропетровський педагогічний театр для дітей (до 1939 і — як ТЮГ з 1975) і Миколаївський ТЮГ (з 1948 ім. 30-річчя ВЛКСМ, 1959 реорганізований на Український музично-драматичний театр); 1930 Одеський театр для дітей (з 1937 — Одеський ТЮГ); 1931 — Донецький ТЮГ у Луганську; після війни перенесений і перетворений на Кіровоградський російський драматичний театр, з 1972 — відновлений у Макіївці; 1945 Український Львівський ТЮГ (на базі перенесеного з Харкова ТЮГ ім. М. Ґорького).

Початкові програми ТЮГ складалися переважно з інсценізацій казок і повістей дитячої літератури («Кіт у чоботях», «Червона Шапочка» Ш. Перро, «Соловейко», «Бум і Юла» Г. К. Андерсена, «Том Соєр» М. Твена та ін.). З середини 1920-их рр. появляються перші п'єси для дітей з радянською тематикою («По зорі» і «Вибух» В. Ґжицького, «Колька Ступін» С. Ауслендера, «Зрадник» Б. Житкова, «Хубеане», «Гра в Спартака» Р. Победимського, «Любов і дим» І. Дніпровського, «Хо» Я. Мамонтова та ін.).

З 1930-их рр. для школярів молодшого віку опрацьовується жанр театральної казки, в якій фантастика і фолкльор поєднуються з елементами сучасної дійсности («Снігова Королева» X. Андерсена, «Червона Шапочка» Ш. Перро, «осучаснені» Є. Шварцем, та ін.). Основу репертуару для підлітків становлять пригодницькі історично-революційні п'єси, п'єси з життя школярів, піонерів, безпритульних, біографії великих людей тощо. Автори: К. Треньов («Гімназисти»), В. Любимова («Серьожа Стрельцов»), О. Бруштейн («Голубе і рожеве», «Так було»), А. Яковлев («Піонер Павлик Морозов»), В. Суходольський («Юність Тараса»), Ш. Дадіяні («З іскри») та ін. Для учнів старших клас, крім сов., були передбачені п'єси класиків укр. (І. Котляревського, Т. Шевченка, І. Карпенка-Карого, М. Кропивницького), зах.-евр. (Ж.-Б. Мольєра, М. Сервантеса, Е. Ростана, Ф. Шіллера) і рос. (О. Пушкіна, М. Ґорького, Д. Фонвізіна, О. Островського, М. Гоголя й ін.); з сучасних письм.: О. Корнійчука, І. Микитенка, О. Копиленка, Ю. Мокрієва, А. Шияна та ін.

За війни і після її закінчення ТЮГ мали ставити «яскраво-ідейні» п'єси про героїчну боротьбу, дружбу народів, про працю молоді на виробництві і в школі. Попри обов'язковий репертуар, окремі театри ставлять п'єси чи інсценізації творів укр. й світової класики: О. Кобилянської (інсценізація «Землі» В. Васильком у Миколаївському ТЮГ), І. Франка («Борислав сміється» в Одеському, «Коваль Басім» і «Абукасимові капці» у Київ., «Учитель» у Львівському і «Сон кн. Святослава» у. Миколаївському ТЮГ), Київ. ТЮГ показав «Лісову пісню» Лесі Українки, кілька п'єс М. Кропивницького, «Чорний вальс» І. Кочерги, «Ромео і Джульєтта» В. Шекспіра, «Підступність і любов» Ф. Шіллера, «Хатина дядька Тома» (за Г. Бічер Стов).

У 1970-их рр. в СРСР було 46 драматичних і 1 муз. ТЮГ, у тому числі в Україні 7. Більшою популярністю користуються Лялькові театри (в СРСР понад 100, в Україні — 22).

ЛітератураРедагувати

Див. такожРедагувати