Січинський Володимир Юхимович

український архітектор, графік і мистецтвознавець, бібліограф, педагог

Володи́мир Юхимович Січи́нський (24 червня 1894, Кам'янець-Подільський — 25 червня 1962, Патерсон) — український архітектор, графік і мистецтвознавець, бібліограф, педагог, дійсний член НТШ1930 р.)

Володимир Січинський
Народження 24 червня 1894(1894-06-24)[1]
Смерть 25 червня 1962(1962-06-25)[1] (68 років)
Поховання Цвинтар святого Андрія
Країна
(підданство)
 УНР
 США
Навчання Кам'янецьке технічне середнє училище, Інституті цивільних інженерів в Петербурзі
Діяльність мистецтвознавець, історик, архітектор, графік
Праця в містах Прага[2]
Членство Наукове товариство імені Шевченка
Заклад Український вільний університет
Батько Сіцінський Юхим Йосипович
Автограф
CMNS: Січинський Володимир Юхимович у Вікісховищі

Життєпис

ред.

Народився Володимир Січинський 24 червня 1894 року у м. Кам'янець-Подільський в сім'ї відомого краєзнавця протоієрея Юхима Січинського (Сіцінського).

У 1905—1912 рр. навчався у кам'янецькому технічному середньому училищі (закінчив із золотою медаллю) та одночасно відвідував курси місцевої художньо-промислової школи, де отримав знання з малювання та мистецтвознавства. Разом з батьком влаштовував експедиції до різних куточків Поділля.

Навчався в Інституті цивільних інженерів у Петербурзі (19121917; закінчив із золотою медаллю), після закінчення, на хвилі тогочасних подій в Україні, подався до Києва і влаштувався асистентом на катедрі Архітектурного інституту. Однак, з наближенням до Києва більшовицьких військ, вимушений був повернутися до Кам'янця-Подільського.

Від 1918 року займається викладацькою справою у новоствореній кам'янецькій Українській гімназії (входила до складу Українського державного університету), а також очолює Шкільний будівельний відділ Подільської губернської управи МВС УНР. Згодом Січинського обирають на посаду секретаря Подільського товариства «Просвіта». 17 листопада 1918 року як делегат від Поділля бере участь в Українському Конгресі. Також, у Кам'янець-Подільському державному українському університеті, слухає лекції з історії України, історії світового та українського мистецтва.

Восени, на кошти місцевої «Просвіти», засновує і стає редактором тижневика «Життя Поділля», а з березня 1919 р. передає свої повноваження М. Грушевському. Втім, з від'їздом обох за кордон, спільна справа занепадає. За кордоном Січинський продовжує співпрацювати з Київським архітектурним інститутом, займається наповненням його архітектурної бібліотеки.

Публіцистична діяльність Володимира Січинського починається статтею проблематики сільського громадського будівництва, історичними нарисами про Кам'янець-Подільський («Життя Поділля», 1919 р.), рецензією на виставу театру М. Садовського (Кам'янець-Подільський).

1919 р. за призначенням МЗС УНР стає кур'єром Української республіканської капели, що вимушено переїхала до Кам'янця. Разом з капелою подорожує містами Чехословаччини, Австрії, Швейцарії, Франції, Англії, Бельгії, Голландії та Німеччині. В столиці останньої, у місцевій Російській православній церкві, 21 липня 1920 р. Володимир Січинський одружується з хористкою капели — Михайлиною Орисік, що була родом зі Львова.

1920 р., з припиненням існування УНР, завершується і дипломатична місія Січинського, капела розпадається на групи і разом з однією з них (хор О. Приходько) він прямує до Закарпаття. З часом повертається до Кам'янця, але захоплення останнього більшовиками змушує його перебратись до Львова, що тоді перебував у складі Польщі.

 
Дерев'яна церква у Нижньому Комарнику, Словаччина

З 1923 по 1945 рр. мешкає у Празі (лектор і доцент Українського Педагогічного Інституту, у 19341942 роках голова Українського товариства прихильників книги в Празі, з 1940 р. — професор Українського Вільного Університету) та навчається у Празькому Університеті (1923—1926), пізніше — в Німеччині і (з 1949 р.) — у Нью-Йорку.

Січинський-архітектор шукав органічного зв'язку між новими засобами будівництва й українськими стилями минулого, особливо княжої доби і бароко. За його проектами побудовані церкви: мурована в Михайлівцях (19331934; наближена до старих чернігівських храмів), дерев'яна в с. Комарниках (1937) — обидві на Пряшівщині, у Виппені біля Нью-Йорку (1949), в Порто-Уніон у Бразилії (1951), православний собор у Монреалі (Канада, кінець 1950-х pp.) та ін.

 
Собор святої Софії, Монреаль, Канада

Січинський — творець низки оригінальних надгробків, у яких використовував народні форми багатораменних хрестів. Як книжковий графік оформив понад 70 власних і чужих видань. Систематично вивчав і опрацьовував різні ділянки українського мистецтва та художнього промислу.

 
Надмогильний пам'ятник на могилі Володимира Січинського і Михайлини Орисік. Цвинтар Саут-Баунд-Брук

Помер Володимир Січинський 25 червня 1962 року у місті Патерсон (штат Нью-Джерсі, США). Похований на українському православному цвинтарі святого Андрія у Саут-Баунд-Брук, штат Нью-Джерсі.

Найважливіші праці

ред.

З архітектури

ред.

З графіки

ред.

З українського художнього промислу

ред.
  • 1936 — Нариси з історії української промисловості
  • 1944 — Українське ужиткове мистецтво
  • 1943 — Українські орнаменти історичні (альбом)
  • 1943, 1946 — Українські орнаменти народні (альбом)

Популярні праці

ред.

Численні статті про українських архітекторів, графіків, малярів і мистецтвознавців (українською, чеською, польською, німецькою та іншими мовами).

Ілюстровані праці

ред.
  • Еверс, Г. Г. (1923). Індія і я. Львів: Накладом Видавничої Спілки. OCLC 7380719.[3]

Джерела

ред.

Примітки

ред.
  1. а б SNAC — 2010.
  2. Czech National Authority Database
  3. Еверс, Г. Г. (1923). Індія і я (Ukrainian) . Львів: Накладом Видавничої Спілки. с. 166. OCLC 7380719.

Посилання

ред.