Вікіпедія

Еміль Чоран

(Перенаправлено з Сіоран)

Еміль Мішель Чора́н (фр. Emil Michel Cioran (французька вимова — Сьора́н); 8 квітня 1911, Решінарі, Австро-Угорщина, нині Румунія — 20 червня 1995, Париж) — румунський і французький філософ і письменник. Відомий своїми есе та афоризмами песимістичного спрямування.

Еміль Чоран
рум. Emil Cioran
Західна філософія
Еміль Чоран
Народження8 квітня 1911(1911-04-08)[1][2][…]
Решинарі, Угорське королівство[d], Австро-Угорщина
Смерть20 червня 1995(1995-06-20)[1][2][…] (84 роки)
XIII округ Парижа, Париж, Франція[4]
старість[d]
Похованняцвинтар Монпарнас
Громадянство (підданство) Румунія
 Австро-Угорщина
 Румунське королівство
 Франція[5]
ПроживанняПариж[6]
Знання мов
  • французька[1], англійська[7] і румунська
    • Діяльність
  • письменник, автор щоденника, автор афоризмів, перекладач
    • ВикладавAndrei Șaguna National Colleged[6]
    ЧленРумунська академія[8]
    Школа / Традиціяпесимізм, філософія життя
    Основні інтересилітература, мистецтво, етика
    ВплинувЖак Дерріда, постструктуралізм
    Alma materБухарестський університет (1932), HU Berlin (1935) і Паризький університет[9]
    Літературний напрямПесимізм, екзистенціалізм, антиінтелектуалізм і континентальна філософія
    Зазнав впливу
  • Діоген Синопський, Буддизм, Мішель Монтень, Франсуа де Ларошфуко, Імануїл Кант, Артур Шопенгауер, Федір Достоєвський, Стефан Малларме, Фрідріх Ніцше, Анрі Бергсон, Тереза Авільська, Лев Шестов, Освальд Шпенглер, Людвіг Клагес
    • Визначний твір
  • History and Utopiad, The Trouble With Being Bornd і A Short History of Decayd
    • Історичний періодФілософія XX століття
    Брати, сестриAurel Ciorand
    Автограф
    Нагороди
    cioran.com
    CMNS: Еміль Чоран у Вікісховищі
    Q:  Висловлювання у Вікіцитатах
    Будинок Еміля Чорана в його рідному селі
    Надгробок Чорана на цвинтарі Монпарнас

    Біографія

    ред.

    Народився в трансильванському селі Решінарі, що належало тоді Австро-Угорщини й пізніше увійшло до складу румунського жудецу Сібіу. Син православного священика, навчався в німецькій школі. Закінчив факультет філології та філософії Бухарестського університету, де затоваришував з Мірчею Еліаде й Еженом Йонеско, світогляд їхнього гуртка склався під сильним впливом німецького культур-песимізму й філософії життя (Шопенгауер, Ніцше, Людвіг Клагес).

    З 1932 року Чоран починає публікуватися в румунській пресі, виступає з різкою критикою румунського провінціалізму, гаслами відродження нації, надіями на харизматичного вождя, симпатією до італійського фашизму й німецького нацизму. У 1933—1934 роках зі стипендією Фонду Гумбольдта навчається в Берлінському університеті Фрідріха-Вільгельма і Мюнхенському університеті імені Людвіга Максиміліана, в 1935 році повертається до Румунії, викладає в провінційному ліцеї. Перші книги песимістичної філософської есеїстики написані румунською мовою.

    У 1937 році зі стипендією Інституту Франції з Бухаресту Чоран їде до Парижа, де оселяється в маленькій мансардній квартирі в Латинському кварталі, в якій мешкатиме до кінця життя. У Парижі відвідує семінари з філософії в Сорбонні, згодом подорожує Францією, Іспанією, Великою Британією — пішки та на велосипеді. Роки гітлерівської окупації проводить в Парижі. Після війни вирішує залишитися у Франції й перейти на французьку мову, повністю пориває з колишніми націоналістичними ідеями.

    Книги афоризмів і есе Чорана, написані французькою, сповнені розчарування в європейській цивілізації, наділені похмурим скепсисом, невірою у прогрес і, водночас, гострим аналізом поширених забобонів та історичних ілюзій, безпощадною критикою щодо себе й щодо людини загалом. Жив самітником в умовах крайньої бідності, сторонився популярності (він відмовився практично від усіх премій, які йому присуджували). Чоран зустрічався лише з вузьким колом обраних друзів, але до кінця 1960-х років набув у нонконформістської молоді Франції, Іспанії, ФРН, Північної і Латинської Америки славу своєрідного «пророка нігілістичної епохи». Його книги перекладаються багатьма мовами, визнання повертається до нього навіть у Румунії. Проте після 1987, коли його книга «Зізнання і прокляття» набула гучного успіху й навіть стала бестселером, Чоран практично більше нічого не писав. Помер 20 червня 1995 в Парижі. Похований на цвинтарі Монпарнас.

    Посмертно опубліковані нотатники письменника (записи припинилися в 1972 році), залишаються не надрукованими щоденники, які він вів з 1972 року.

    Пошанування

    ред.

    Композитор Мішель Реверді написав камерний твір «Hommage à Cioran» для 6 інструментів (1992). Чоран — головний герой драми румунського письменника, що мешкає у Франції, Матея Вішнєка «Паризька мансарда з видом на Смерть» (2007).

    Головні твори

    ред.
    • На вершинах відчаю (1934, румунською мовою)
    • Сльози й святі (1937, румунською мовою)
    • Трактат про деконструкцію (1949, французькою мовою, премія Ривароля, німецькою переклав Пауль Целан)
    • Силогізми гіркоти (1952)
    • Спокуса існування (1956)
    • Історія й утопія (1960)
    • Злий Деміург (1969)
    • Нарис реакційної думки. Про Жозефа де Местра (1977)
    • Вправи зі славослів'я (1986)
    • Зізнання й прокляття (1987)
    • Самотність і доля (опубл. 2004)
    • Вправи з заперечення (опубл. 2005)

    Основні видання

    ред.
    • Oeuvres. Paris: Gallimard, 2011 (критичне видання всіх франкомовних творів Чорана в серії Бібліотека Плеяди)
    • Oeuvres. Paris: Gallimard, 1995 (до видання входять 5 румунських книг у французькому перекладі та всі основні твори, написані французькою)
    • Cahiers 1957—1972. Paris: Gallimard, 1997
    • Cahier de Talamanca. Paris: Mercure de France, 2000

    Українські переклади

    ред.
    • Сьоран. Силогізми гіркоти. Падіння у час / Пер. з фр. Марії Абрамової. — К.: Дух і Літера, 2023. — 280 с. — ISBN 978-966-378-973-6
    • Сьоран (Еміль Чоран). Допінґ духу / Пер. з фр. Ірини Славінської. — К.: Грані-Т, 2011. — 184 с. — (Серія: De profundis). ISBN 978-966-465-358-6
    • Еміль Чоран. Зізнання і прокляття / Пер. з фр. Олега Шульженка
    • Еміль Чоран. На верхів'ях розпачу / Пер. Олега Шульженка

    Вибрані афоризми

    ред.
    • Я хочу бути вільним, вільним до краю, як мертвонароджене немовля.
    • Тоді, коли природа допустила існування людини, вона вчинила не лише помилку, а замах на саму себе.
    • Єдина послуга, яку ми можемо попросити в інших, це аби ті не намагалися вгадати, до якої міри ми жалюгідні.
    • Ніщо не можна сказати про ніщо, тож кількість книжок не може мати меж.
    • Секрет історії у відмові від порятунку.
    • Живуть не в країні, а в мові. Лише вона є справжньою батьківщиною.
    • Без Баха Бог був би третьорядним типом.
    • Вся таємниця життя зводиться до того, що воно позбавлене жодного сенсу, проте кожен з нас такий сенс знаходить.
    • Врешті всі ідеї — фальшиві й абсурдні. Залишаються лише люди, такі, як вони є.

    Примітки

    ред.
    1. ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
    2. ↑ а б Енциклопедія Брокгауз
    3. ↑ а б Gran Enciclopèdia Catalana — Grup Enciclopèdia, 1968.
    4. ↑ Fichier des personnes décédées mirror
    5. ↑ російська Вікіпедія — 2001.
    6. ↑ а б https://bzb.ro/stire/parisul-n-a-uitat-de-emil-cioran-nici-in-2021-fostul-profesor-de-la-saguna-personaj-de-benzi-desenate-a160824
    7. ↑ https://danassays.wordpress.com/encyclopedia-of-the-essay/cioran-e-m/
    8. ↑ https://www.mediafax.ro/english/eugene-ionesco-emil-cioran-named-post-mortem-members-of-romanian-academy-5134622
    9. ↑ https://lareviewofbooks.org/article/philosopher-failure-emil-ciorans-heights-despair/

    Література

    ред.
    • Liiceanu Gabriel. Itinéraires d'une vie. E.M.Cioran. Paris: Michalon, 1995.
    • Lectures de Cioran/ Textes réunis par Norbert Dodille et Gabriel Liiceanu. Paris: l'Harmattan, 1997.
    • Kluback W., Finkenthal M. The temptations of Emile Cioran. New York: Peter Lang Publishing, 1997.
    • Bollon Patrice. Cioran, l'hérétique. Paris: Gallimard, 1997.
    • Moret Philippe. Tradition et modernité de l'aphorisme: Cioran, Reverdy, Scutenaire, Jourdan, Chazal. Genève: Librairie Droz, 1997
    • Stolzel Thomas. Ein Säulenheiliger ohne Säule. Begegnungen mit E.M. Cioran. Essays.Graz: Literaturverlag Droschl , 1998.
    • Jaudeau Sylvie. Cioran ou le dernier homme. Paris: José Corti, 2001.
    • Thoma Friedgard. Um nichts in der Welt. Eine Liebe von Cioran. Bonn: Weidle Verlag, 2001.
    • Balan George. Emil Cioran: La lucidité libératrice. Paris: éd. Josette Lyon, 2003.
    • Modreanu Simona. Le Dieu paradoxal de Cioran, Paris: Editions du rocher, 2003.
    • Valcan Ciprian. La concurrence des influences culturelles francaises et allemandes dans l'oeuvre de Cioran. Bucureşti: Editura ICR, 2008.
    • Наврозов, Л. Эмиль Чоран: «последний инакомыслящий» // Иностранная литература. — 1994. — № 1.
    • Зонтаг, С. «Думать наперекор себе». Размышления о Чоране [Архівовано 1 жовтня 2007 у Wayback Machine.] / Пер. с англ. Б. Дубина // Иностранная литература. — 1996. — № 4.
    • Зонтаг, С. «Думать наперекор себе». Размышления о Чоране // Зонтаг С. Мысль как страсть. Избранные эссе 1960-70-х годов. — М.: Русское феноменологическое общество, 1997. — C. 97-113.
    • Дубин, Б. Бесконечность как невозможность: фрагментарность и повторение в письме Эмиля Чорана [Архівовано 1 жовтня 2007 у Wayback Machine.] // Новое литературное обозрение. — 2002. — № 54 (2). — C. 251—261.
    • Анатолій Дністровий, Слово про Сьорана. Передмова // Сьоран (Еміль Чоран). Допінґ духу / Пер. з фр. Ірини Славінської. — К.: Грані-Т, 2011.
    • Філіп Соллерс Коли Сьоран убожнював Гітлера

    Посилання

    ред.
    Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Еміль_Чоран&oldid=42264450