Сінкевич Діонісій

о. Діонісій Сінкевич ЧСВВ (?, Розділ — 1732) — руський (український) чернець, ігумен василіянських монастирів, гравер на дереві кінця XVII — початку XVIII ст.

Сінкевич Діонісій
Народився	Розділ, Україна
Помер	1730 або 1732 Львів, Львівська земля, Руське воєводство, Малопольська провінція, Корона Королівства Польського, Річ Посполита
Країна	Річ Посполита
Національність	русин (українець)
Діяльність	священник, ігумен Львівського Свято-Юрського, Крехівського і Гошівського монастирів
Відомий завдяки	гравер-дереворитник
Конфесія	православний, після 1700 року — уніат (греко-католик)

Життєпис

Родом з Роздолу (Галичина). Ігумен Крехівського (1690–1700) і Святоюрського (у Львові) монастирів. На монашому соборі в Уневі 1711 року призначений візитатором василіянських монастирів. За його ігуменства в 1719 році вперше зробили інвентар усіх церковних і монастирських рухомостей у Львові, та бібліотеки монастиря святого Юра. 1720 року як Львівський офіціал брав участь у Замойському синоді і підписав його постанови. В 1724 році став ігуменом Гошівського монастиря, а згодом призначений до Крехова, де розпочав будівництво монастирської церкви Святого Миколая. 1729 року знову був ігуменом Свято-Юрського монастиря у Львові.

Помер, мабуть, 1732 року, бо після цієї дати в хроніці Львівського Свято-Юрського монастиря його ім'я вже відсутнє.

Правдоподібно, після Сінкевича в Крехівському монастирі, окрім гравюр залишився також рукопис монастирської хроніки і Пом'яник обителі.

Творчість

Архітектурний ансамбль Крехівського монастиря, дереворит (1699)

Відомі два дереворити архітектурного ансамблю Крехівського монастиря — з 1699 і 1703 років, виготовлених о. Діонісієм Сінкевичем. Дереворит з 1699 року, виконаний на дереві груші, точно передавав не лише архітектуру церковних і монастирських будівель, але навіть монаші обряди, між іншим обряд постриження в монахи. Пояснення до деревориту були подані церковно-слов'янською мовою. Його розміри — 55х34 см.

Дереворит з 1703 року менших розмірів 27,5х34,5 см і дещо відрізняється від попереднього. Зокрема, подане інше оточення основної частини монастиря, що в межах мурів, вгорі посередині зображено Преображення Господнє, де Спаситель поданий у трикутній рамці. Внизу зліва св. Миколай, справа Богородиця з омофором (Покрова). Споруди на цій гравюрі подані арабськими цифрами і під кожним храмом є супровідні написи. Крехівські дереворити — надзвичайно цінна пам'ятка для вивчення історії дерев'яного будівництва України кінця XVII — початку XVIII століття.

Сінкевич виконував також дереворити для друкарні Львівського Успенського братства. Його гравюрами прикрашені титульні аркуші церковних книг, таких як: «Акафісти» (1699), «Тріодь Цвітна» (1701); підготував численні ілюстрації, віньєтки, заставки, фронтиспіси і багаті на рослинні орнаменти рамки до друків. Сінкевич співпрацював з відомим львівським гравером Никодимом Зубрицьким і разом із ним ілюстрував «Нотний Ірмологіон» — перший кириличний нотний друк церковно-слов'янською мовою (Львів, 1700). «Ірмологіон» містить великі рослинні ініціали і орнаментальні рамки, виконані його рукою. Дереворити Сінкевича нагадують манеру гравюри Никодима Зубрицького, лише відрізняються він них композицією і меншою винахідливістю.

Джерела

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
• Шкраб'юк П. Крехів: дороги земні і небесні. — Львів : Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України; Видавництво Отців Василіян «Місіонер», 2002. — 415 с. — ISBN 966-658-033-0.
• Синкевич Дионисий // Украинская Советская энциклопедия / М. П. Бажан (гл. ред., предс. редколлегии). — К. : Гл. ред. УСЭ, 1984. — Т. X. — С. 74. (рос.)
• Krechów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1883. — Т. IV. — S. 654. (пол.) — S. 654—659. (пол.)
• Pidłypczak-Majerowicz M. Sinkewicz (Sinkewycz, Siętkiewicz) Dionyzy // Polski Słownik Biograficzny. ― Warszawa — Kraków, 2000. ― T. 37. ― S. 547—548. (пол.)