Сімілєтов Емануїл Федорович

Емануїл Федорович Сімілєтов (Семілєтов; 1872, місто Новочеркаськ — 27 листопада 1919) — один з найбільш відомих донських козацьких генералів. Георгіївський кавалер.

Сімілєтов Емануїл Федорович
рос. Эммануил Федорович Семилетов
Народився	1872 Новочеркаськ, Російська імперія
Помер	27 листопада 1919(1919-11-27) Париж
Поховання	Новочеркаськ
Країна	Донська Республіка Біла армія
Alma mater	Новочеркаське козацьке училищеd
Учасник	Перша світова війна і Громадянська війна в Росії
Військове звання	генерал-майор
Нагороди

Походження та навчання

Емануїл Сімілєтов закінчив Новочеркаське козацьке училище. Випущений підхорунжим у 15-й Донський козацький полк. За станом здоров'я звільнений у відставку в чині сотника. Був товаришем голови Донського сільськогосподарського товариства.

Участь у війнах

У 1914 році він добровільно пішов у діючу армію під час Першої світової війни. За бойові відзнаки у 1916 році Емануїл Сімілєтов був переведений у військові старшини. Наприкінці 1917 року повернувся на Дон і організував з молоді другий за чисельністю (після загону осавула Чернєцова) партизанський загін.

На початку 1918 року Емануїл Сімілєтов брав участь в обороні Новочеркаська. 12 лютого 1918 року виступив із загоном (дві кінні і три піші сотні при двох гарматах і тринадцяти кулеметах) у Степовій похід у складі загону Похідного отамана Петра Попова. Брав участь у боях за станиці Великокнязівську та Платовську.

11 квітня 1918 р. Емануїла Сімілєтова назначили Командуючим Північною групою військ. А 8 травня 1918 року після розформування партизанських загонів він вийшов у відставку. З 10 жовтня 1918 року перебував у резерві головнокомандувача Збройних Сил Півдня Росії. 

Із 6 грудня 1918 року Емануїл Сімілєтов командував сформованим ним в Новоросійську Донським пішим батальйоном. У лютому 1919 року він командував усіма партизанськими загонами Донської армії при отамані генералі Африкані Богаєвському.

Навесні 1919 року був призначений на посаду начальника зведено-партизанської дивізії («Партизанського корпусу») у складі Дудаковського, Чернецовського та Семілєтовського загонів, Студентської бойової дружини, Окремої кінної Партизанської сотні і 4-го Донського козачого полку.

У вересні 1919 року Емануїла Сімілєтова було переведено на посаду начальника 3-ї окремої Донської добровольчої бригади.

Військові звання

•  полковник (9 квітня 1918 року);
• генерал-майор (27 квітня 1918 року).

Смерть

Емануїл Сімілєтов помер наприкінці листопада 1919 року від висипного тифу. Похований в Новочеркаську.

Нагороди

• Орден Святого Георгія 4-го ст. (ВП 24 листопада 1916 р.)
• Георгіївська зброя (ПАФ 29.10.1917)

Посилання

• Сторінка на «Хроносі» [Архівовано 9 жовтня 2018 у Wayback Machine.]
• Козацький словник-довідник [Архівовано 19 листопада 2018 у Wayback Machine.]
• Шкуро Андрій Григорович.^{[недоступне посилання з травня 2019]} Записки белого партизана^{[недоступне посилання з травня 2019]}
• В. [Архівовано 17 червня 2017 у Wayback Machine.] Сагацкий. [Архівовано 17 червня 2017 у Wayback Machine.] Бій під станцією Должанська [Архівовано 17 червня 2017 у Wayback Machine.]
• А. [Архівовано 26 листопада 2018 у Wayback Machine.] С. [Архівовано 26 листопада 2018 у Wayback Machine.] Кручинін. [Архівовано 26 листопада 2018 у Wayback Machine.] Степовий похід та його значення [Архівовано 26 листопада 2018 у Wayback Machine.]
• Степовий похід [Архівовано 27 березня 2019 у Wayback Machine.]
• Д. Ф. Крюков, «Прапор Мануїла Сімілєтова» [Архівовано 21 листопада 2018 у Wayback Machine.]
• Фотографія^{[недоступне посилання з травня 2019]}
• Фотографія [Архівовано 1 липня 2021 у Wayback Machine.]