Відкрити головне меню

Гленн Теодор Сіборг

американський фізик, лауреат Нобелівської премії з хімії (1951)
(Перенаправлено з Сіборґ Ґленн)

Гленн Теодор Сіборг (англ. Glenn Theodore Seaborg) (19 квітня 1912 — 25 лютого 1999) — американський фізик, удостоєний 1951 року Нобелівської премії з хімії (спільно з Едвіном Макмілланом) за синтез плутонію і інших трансуранових елементів.

Гленн Сіборг
англ. Glenn Theodore Seaborg
швед. Glenn Teodor Sjöberg
Glenn Seaborg - 1964.jpg
Народився 19 квітня 1912(1912-04-19)[1][2][3]
Ishpeming[d], Маркетт, Мічиган, США
Помер 25 лютого 1999(1999-02-25)[4][5][…] (86 років)
Lafayette[d], Контра-Коста, Каліфорнія, США
·інсульт
Громадянство
(підданство)
Flag of the United States.svg США
Національність Flag of the United States.svg США
Місце проживання
Діяльність хімік, викладач університету
Відомий завдяки ядерна хімія
Alma mater Університет Каліфорнії (Лос-Анджелес)
Університет Каліфорнії (Берклі)
Науковий керівник George Ernest Gibson[d]
Відомі учні Джозеф Вільям Кеннеді[d], Elizabeth Rauscher[d] і Arthur Wahl[d]
Володіє мовами англійська[1]
Заклад Університет Каліфорнії, Берклі
Манхеттенський проект
Комісія з атомної енергії США
Членство Лондонське королівське товариство, Леопольдина, Шведська королівська академія наук, Національна академія наук США, Академія наук СРСР, Шведська королівська академія інженерних наук, Американська академія мистецтв і наук, Російська академія наук, Американське філософське товариство[d][6], Американська асоціація сприяння розвитку науки[6], Американське фізичне товариство[6] і Баварська академія наук
Відомий завдяки: відкриттям десяти трансуранових елементів
Конфесія зречення католицтва[d]
У шлюбі з Helen L. Seaborg[d]
Діти David Seaborg[d]
Автограф Glenn T Seaborg signature.svg
Нагороди Nobel prize medal.svg Нобелівська премія з хімії (1951)
Медаль Прістлі (1979)
Медаль Перкіна (1957)
Медаль Вілларда Гіббса (1966)

Народився 19 квітня 1912 в Ішпемінгу (штат Мічиган). Закінчив Каліфорнійський університет в Лос-Анджелесі (1934). Отримав ступінь доктора філософії в Каліфорнійському університеті в Берклі (1937). З 1945 був професором, в 1958—1961 — ректором Каліфорнійського університету в Берклі.

Роботи Сіборга з отримання трансуранових елементів мали величезне значення для розвитку атомної енергетики і створення атомної бомби. Спільно з Макмілланом Сіборґ синтезував плутоній (1940—1941), брав участь у відкритті ряду трансуранових елементів: америцію, кюрію (1944), берклію (1949) та інших. 1942 року висловив гіпотезу про існування сімейства актиноїдів, що зіграло велику роль в прогнозі властивостей важких трансуранових елементів. У періодичну систему елементів актиноїди були вставлені після лантаноїдів. У 1942—1946 працював в Металургійній лабораторії в Чиказькому університеті над проблемою промислового отримання плутонію для атомної бомби. Він був відповідальним за багатоступеневі хімічні процеси, які відділяли, концентрували та ізолювали плутоній. У 1945 році підписав звернення до уряду США («Доповідь Франка») з проханням не проводити атомні бомбардування японських міст. З 1946 по 1950 був членом загального консультативного комітету Комісії з атомної енергії (КАЕ). З 1946 до 1958 виконував обов'язки директора відділення ядерної хімії Каліфорнійського університету в Берклі. У 1954—1956 і з 1971 — був заступником директора Радіаційної лабораторії в Берклі, яку заснував Ернест Орландо Лоуренс. З 1961 по 1971 за запрошенням президента Джона Ф. Кеннеді займав посаду голови КАЕ. У 1963 р. вів переговори про укладення Договору про заборону випробувань ядерної зброї. У 1971 Ґленн Сіборґ повернувся до університету Берклі.

Нагороджений медалями Перкіна (1957), Б. Франкліна (1963), Національною науковою медаллю США (1991) та іншими. Лауреат премії Енріко Фермі (1959). Помер Сіборг в Лафаєті (шт. Каліфорнія) 25 лютого 1999.

На честь Ґленна Сіборґа було названо хімічний елемент сіборгій.

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати