Сяраті
| Сяраті | |
|---|---|
 | |
| Народився |
7 грудня 1905 Pechora uyezdd, Архангельська губернія, Російська імперія |
| Помер |
15 жовтня 1941 (35 років) Стрєльна, Петродворцовий район, Санкт-Петербург |
| Країна | Російська імперія |
| Національність | ненці[1] |
| Діяльність | письменник, поет, мовознавець, лексикограф, збирач казок, перекладач |
| Alma mater | Санкт-Петербурзький інститут народів Півночі |
| Заклад |
Institute for Linguistic Studiesd Institute of Language and Writing of the Peoples of the USSR of the Academy of Sciences of the USSRd |
| Науковий керівник | Georgiy Prokofievd |
| Членство | — |
| Партія | ВКП(б) |
| Війна | німецько-радянська війна[2] |
| У шлюбі з | Наталка Терещенко |
Сяраті (російське ім'я — Пирерка Антон Петрович, 7 грудня 1905 — 22 вересня 1941) — перший ненецький академічний вчений-лінгвіст, перекладач, фольклорист, літератор. Брав участь у заснуванні Ненецького автономного округу.
Життєпис ред.
Народився в Большеземельській тундрі в родині оленяра Пата.
У шість років залишився сиротою і його родич Сясько Пирерка кинув його разом з трирічною сестрою в селі Йокуше.
Діти були усиновлені іншим ненцем, який вчив дітей і розповідав їм народні ненецькі загадки, казки і билиці. Пізніше їх прихистив старий рибалка на прізвисько «Штукатур» із Оксіно. Він влаштував дітей в церковно-парафіяльну школу в Тельвісці. Там вони навчилися грамоті, ставши одними з небагатьох грамотних ненців того часу. Після декількох років праці на Обі до Сяраті та його сестри повернувся їхній старший брат. Він забрав їх до себе і вони повернулися Сяська, що кинув їх раніше на батрацьку працю.
У 1925 працював пастухом в кооперативі «Кочівник» на Югорському Шарі, де познайомився з полярниками. Їх вразила грамотність Сяраті і вони порадили йому продовжити навчання. Кооператив направив його на курси оленярів в Усть-Цильмі.
У 1926 направленийна навчання в Москву. Спочатку навчання давалося йому важко, але він був натхнений ідеєю створення культурних ненців, здатних читати на своєю мовою. Сяраті розпочав наукове дослідження ненецької мови, а також навчився говорити мовою комі.
У 1929 брав участь в комісії з організації Ненецького автономного округу, і селища Харп. У тому ж році познайомився зі своєю майбутньою дружиною, Наталією Терещенко, яка працювала вчителькою в ненецькій школі в Тельвісці.
У 1932, після закінчення навчання в Москві, став аспірантом Інституту народів Півночі в Санкт-Петербурзі. Брав участь у створенні ненецької писемності і перших підручників для ненецьких шкіл. Автор автобіографічної повісті «Молодший син Ведо» (написана в 1940, опублікована в 1949) і перекладів поезій ненецькою мовою. Під редакцією Сяраті видані перший ненецько-російський словник і збірки ненецького фольклору.
Загинув у Другій світовій війні восени 1941 в Стрельні.[3] Точні час і місце смерті вченого невідомі. Офіційно він вважається зниклим безвісти. Вдова Сяраті вважає датою його смерті 15 жовтня.
Пам'ять ред.
Іменем Сяраті названі вулиця в Нар'ян-Марі і школа-інтернат. На будівлі Ненецької окружної бібліотеки йому присвячена меморіальна дошка.
Бібліографія ред.
- Лингвистика в годы войны: люди, судьбы, свершения. — СПб : Наука, 2005. — С. 167–192. — ISBN 5-02-027048-2.
- Ненецкие сказки — Л.: Детгиз, 1935.
- Твои сказки. — Л.: Детгиз, 1936.
- Сын старушки: ненецкие сказки. — Л.: ГИХЛ, 1939.
- Русско-ненецкий словарь / сост. Пырерка А. П., Терещенко Н. М. — М.: ОГИЗ; ГИС, 1948.
- Младший сын Вэдо. — Архангельск, 1949.
Примітки ред.
- ↑ (unspecified title) / за ред. М. М. Казанський — 2005. — ISBN 5-02-027048-2
- ↑ http://nvinder.ru/article/vypusk-no-133-20622-ot-7-dekabrya-2017-g/28316-schitalsya-bez-vesti-propavshim
- ↑ Он считался без вести пропавшим | Общественно-политическая газета Ненецкого АО - Няръяна вындер (рос.). nvinder.ru. Процитовано 7 грудня 2017.
Посилання ред.
- Выдающиеся представители народов Севера (продолжение) | Etnic.ru. etnic.ru. Процитовано 19 червня 2019.
- Літературна карта Архангельської області
- Сярати (1905-1941)