Сюзанна Надін Веґа (англ. Suzanne Nadine Vega, нар. 11 липня, 1959, Санта-Моніка, Каліфорнія, США) — американська співачка, авторка пісень та музична продюсерка.[4][5]

Сюзанна Надін Веґа
Suzanne Nadine Vega

Suzanne Vega 2006.jpg

Веґа на ток-шоу в Оломоуці, Чехія. 4 жовтня 2006.
Основна інформація
Дата народження 11 липня 1959(1959-07-11)[1][2][…] (61 рік)
Місце народження Санта-Моніка, окр. Л.-Анджелес, Каліфорнія, США
Роки активності 1982 — тепер. час
Громадянство США
Професії авторка-виконавиця, співачка, композиторка, музикантка, гітаристка, драматургиня, письменниця, студійна виконавиця
Освіта Бернард-коледжd і Вища школа Фіорелло Г. Лаґуардіяd
Інструменти вокал, гітара
Мова англійська
Жанр альтернативний рок
фолк-рок
Лейбл A&M Records
Blue Note
Capitol
EMI Records
suzannevega.com
CMNS: Файли у Вікісховищі

Музична кар'єра співачки триває вже понад 30 років. Вона стала відомою в середині 1980-х років, випустивши чотири сингли, які знаходились в топ-40 чартів Великої Британії протягом 1980-х і 1990-х, а саме: «Marlene on the Wall», «Left of Center», «Luka» та «No Cheap Thrill».

На пісню «Tom's Diner» з другого альбому співачки під назвою «Solitude Standing» в 1990 році англійський електронний дует «DNA» створив танцювальний ремікс, випустивши його пізніше разом з Веґа. Він потрапив в топ-10 хіт-парадів більш ніж у п'яти країнах. Оригінальну акапельну версію пісні використовували для тестування при розробці формату MP3, за що Сюзанну Веґа часто називають «Матір'ю MP3».[6][7]

Веґа випустила дев'ять студійних альбомів, останній з яких «Lover, Beloved: Songs from an Evening with Carson McCullers» вийшов в 2016 році.

11 вересня 2020 року світ побачив новий концертний альбом співачки «An Evening of New York Songs and Stories».

ЖиттєписРедагувати

ЮністьРедагувати

Сюзанна Веґа народилася 11 липня 1969 року в місті Санта-Моніка, штат Каліфорнія. Батьки розлучились невдовзі після її народження.[8] Її матір, Пат Веґа (англ. Pat Vega), в дівоцтві Шумахер (англ. Schumacher) — комп'ютерний системний аналітик з німецько-шведським корінням. Її батько, Річард Пек (англ. Richard Peck), був шотландсько-англійсько-ірландського походження.[9] Її вітчим, Едгардо Вега Юнке (англ. Edgardo Vega Yunqué), також відомий як Ед Веґа був письменником та викладачем з Пуерто-Рико.[10] Коли Сюзанн було 2.5 роки, сім'я переїхала до Нью-Йорка. Вони жили в Східному Гарлемі[en] та Верхньому Вест-Сайді.[11] Сюзанн не знала про те, що Ед не був її біологічним батьком до 9 років. Зі своїм справжнім батьком вона вперше побачилась коли їй було майже 30 років, з тих пір вони підтримували зв'язок.[12]

В 1977 році Веґа закінчила Вищу школу театрального мистецтва (англ. High School of Performing Arts),[13] пізніше перейменовану в Вищу школу Фіорелло Г. ЛаГуардія (англ. Fiorello H. LaGuardia High School), в якій вивчала танець модерн.

Кар'єраРедагувати

1980-і рокиРедагувати

Вступивши до Барнард-колледжу[en] на напрямок «англійська література»,[14] вона виступала в невеликих клубах Гринвіч-Віллиджа, де постійно брала участь в понеділкових вечірніх зібраннях поетів-піснярів, які організовував Джек Харді[en] в Cornelia Street Cafe. Деякі з її перших пісень потрапили в музичний альбом для молодих виконавців Fast Folk.[15] В 1984 році вона підписала солідний контракт з фірмою звукозапису A&M Records, ставши однією з перших серед виконавців з Fast Folk, які вийшли на серйозні лейбли.

В 1985 році вийшов дебютний альбом співачки під однойменною назвою «Suzanne Vega». Він був добре сприйнятий критиками в Сполучених Штатах[11] і досягнув платинового статусу в Великій Британії. Допомагати працювати над альбомом допомагав колишній гітарист співачки Патті Сміт — Ленні Кей і продюсер Стів Аббаддо. Композиції альбому Веґа виконувала під акустичну гітару з нескладним аранжуванням. На пісню «Marlene on the Wall» з цього альбому був відзнятий відеокліп, який потрапив в ротацію на MTV та VH1. В цей час Веґа написала ще дві свої пісні («Lightning» та «Freezing») на музику Songs from Liquid Days композитора Філіпа Ґласса.[16]

Пісня «Left of Center», яку Веґа написала спільно з Стівом Аббаддо для фільму Джона Г'юза «Красуня у рожевому» зайняла 32 сходинку в UK Singles Chart 1986 року.[17]

Її наступний альбом Solitude Standing (1987) отримав схвальні відгуки та розійшовся тиражем в мільйон примірників в США.[18] До нього увійшов хіт «Luka», написаний від імені хлопчика, що страждає від насильства батьків — на той час незвична тема для синглів з вершини хіт-парадів.[13] Тримаючи акцент на акустичній гітарі, пісні Веґа стають все більше поп-орієнтованими зі все складнішим аранжуванням. Після успіху альбому в 1989 році Вега стала першою жінкою-хедлайнером на Ґластонберському фестивалі.[19]Фестиваль відзначився тим, що їй довелось виступати в бронежилеті, тому що напередодні її гурт отримував смертні погрози від одержимого фаната.[19]

Виконана акапельно пісня «Tom's Diner» з альбому Solitude Standing стала хітом в 1990 році, після того як два британських танцювальних продюсери під назвою «DNA» створили на неї ремікс.[13] Трек спочатку розповсюджувався несанкціоновано, доки Веґа не дозволила зробити реліз через її звукозаписну компанію. В результаті він став її найбільшим хітом.

1990-і рокиРедагувати

Третій альбом Веґа, Days of Open Hand (1990) зберіг музичний стиль двох попередніх.

В 1992 світ побачив новий альбом співачки99.9F°. Він поєднував мотиви народної музики, танцювальних бітів і індастріал стилю. Платівка здобула золотий статус RIAA розійшовшись тиражем в понад 500 000 копій в США.[18] Сингл «Blood Makes Noise» з цього альбому зайняв перше місце в чарті Alternative Songs.

В 1996 Веґа випустила свій п'ятий альбом, Nine Objects of Desire.[13] Пісня «Caramel» з цього альбому з'явилась у фільмі Правда про кішок і собак, а також у трейлері фільму Близькість. Пісня «Woman on the Tier», що не потрапила до альбому, стала саундтреком фільму Мрець іде.

В 1997 Веґа взяла участь у записі вокальної частини концептуального альбому Джо Джексона Heaven & Hell — музичної інтерпретації семи смертних гріхів.[20]

В 1999 році компанія Avon видала книгу Веґа The Passionate Eye: The Collected Writings of Suzanne Vega — збірник віршів, текстів, нарисів та публіцистичних творів.[21]

2000-і рокиРедагувати

 
Веґа на сцені. Барселона, 2008 рік.

У вересні 2001 року Веґа випустила свій новий альбом Songs in Red and Gray. Три пісні з нього стосувались розлучення з першим чоловіком, Мітчелом Фрумом.

На концерті присвяченому пам'яті свого брата Тіма у грудні 2002 року Веґа почала зніматись в документальному фільмі «Some Journey» з режисером Крістофером Сойфертом від компаніїї «Mooncusser Films». Однак роботу не було завершено.

Андеґраундний хіп-хоп дует Felt в 2002 році році випустив альбом «Felt: A Tribute to Christina Ricci», один з треків в якому мав назву «Suzanne Vega».[22]

У 2003 році Веґа випустила збірку своїх найкращих хітів Retrospective: The Best of Suzanne Vega, до складу якої увійшла 21 пісня. (До складу британської версії збірки увійшов DVD-диск, що містив 12 пісень та бонусний CD-диск з іще 8-ма піснями). У цьому ж році володар Греммі джаз-гітарист Білл Фрізелл запросив її зіграти на концертах Century of Song у знаменитому Рурському Трієнале в Німеччині.

У 2003 році вона була ведучою радіопередачі «American Mavericks» про американських композиторів 20 століття, яка отримала премію Пібоді у галузі суспільного мовлення.[23][24]

3 серпня 2006 року Веґа стала першою відомою музичною виконавицею, яка виступала у прямому інтернет-ефірі віртуального світу Second Life. Організатором заходу виступив Джон Хокенберрі з громадського радіо The Infinite Mind.

Весною 2006 року вона підписала новий контракт з лейблом Blue Note Records, а 17 липня 2007 року випустила альбом «Beauty & Crime» '. Продюсер Джиммі Хогарт отримав [Премія Греммі]] за цей альбом в номінації «Найкращий дизайн альбому, не класичного» (англ. Best Engineered Album, Non-Classical). Її контракт не було продовжено, і вона припинила працювати з лейблом в червні 2008 року[25].

У 2007 році Веґа наслідуючи приклад багатьох інших популярних виконавців випустила свій трек «Pornographer's Dream» з podsafe ліцензією. Пісня два тижні знаходилась на першому місці рейтингу PMC Top10 annual countdown, до кінця року опустившись на 11 позицію[26]. У 2015 році Веґа була членом журі 14-ї щорічної музичної премії Independent Music Awards з метою сприяння просуванню незалежних музикантів[27][28][29] Вона також була членом журі на 6-ій, 7-ій, 8-ій, 9-ій, 10-ій, 11-ій, 12-ій і 13-ій церемоніях нагородження цієї премії.[30]

2010-і рокиРедагувати

 
Вега в каплиці Юніон, Лондон, 2015 рік, імпровізація на амвоні

Часткова версія кавер-версії її пісні Tom's Diner була використана для презентації британського фільму 2010 року 4.3.2.1 , текст пісні був значно перероблений задля відповідності сюжету фільму. Цей кавер був випущений як окрема пісня під назвою "Keep Moving". Разом з Danger Mouse, Sparklehorse, Девідом Лінчем Веґа брала участь у записі альбому 'Dark Night of the Soul. Надихнувшись біографією Пабло Пікассо, вона написала мелодію та текст пісні "The Man Who Played God" (укр. Людина, що грала Бога). У 2011 році Веґа спільно зі співаком-виконавцем Джонатаном Коултоном записала пісню "Now I Am Arsonist" для його альбому 2011 року Artificial Heart.

На своїх живих виступах Веґа та її багаторічний співвиконавець Джеррі Леонард почали виконувати низку нових пісень у своїй програмі, зокрема улюблену фанатами "I Never Wear White". Протягом року пісні записувались у живій студії за допомогою запрошених гостей. Спродюсований Джеррі Леонардом восьмий альбом співачки Tales from the Realm of the Queen of Pentacles вийшов у лютому 2014 року[31]. Це був перший її альбом з новим матеріалом за сім років. Він також став її першим студійним альбомом і вперше з 1992 року альбом Веґи потрапив в топ-40 альбомів Великої Британії зайнявши 37 місце.

14 жовтня 2016 року вийшов новий альбом співачки «Lover, Beloved: Songs from an Evening with Carson McCullers».[32][33]

25 червня 2019 року The New York Times Magazine включив Сюзанну Веґа до списку сотень артистів, чиї матеріали були пошкоджені під час пожежі 2008 року на студії Universal Studios.[34]

Особисте життяРедагувати

17 березня 1995 року Веґа вийшла заміж на Мітчела Фрума, музичного продюсера її альбомів 99.9F° і Nine Objects of Desire. 8 липня 1994 року в них народилась дочка, Рубі Фрум. Гурт Soul Coughing назвав свій альбом Ruby Vroom на її честь.[35] Веґа розлучилась з чоловіком в 1998 році.

11 лютого 2006 року Веґа вийшла заміж за Пола Міллса, юриста та поета, «через 22 роки після його першої пропозиції»[36]

Починаючи з 2010 року Рубі час від часу виступала на сцені разом з матір'ю під час турів.[37][38][39][40]

Веґа практикує Нітірен-сю буддизм і є членом американського відділення всесвітньої буддистської асоціації Soka Gakkai International.[41]

ДискографіяРедагувати

АльбомиРедагувати

СинглиРедагувати

Нагороди та номінаціїРедагувати

Рік Нагороди Робота Категорія Результат
1985 Billboard Music Awards - «Billboard Top 200 співачок»[42][43] Номінація
1987 Номінація
«Billboard Top 200 виконавців» Номінація
«Billboard Hot 100» Номінація
«Billboard Hot 100 співачок» Номінація
Solitude Standing «Billboard Top 200 альбомів» Номінація
«Top Pop компакт-дисків» Номінація
«Luka» «Top Hot 100 пісень» Номінація
Нагорода журналу New Musical Express - «Найкраща співачка» Перемога
1988 Pollstar Concert Industry Awards «Small Hall Tour of the Year» Номінація
MTV Video Music Awards «Luka» «Найкраще відео співачки» Перемога
«Відео-прорив року» Номінація
«Найкраща операторська робота» Номінація
Нагорода Греммі «Пісня року» Номінація
«Запис року» Номінація
«Найкраще жіноче вокальне поп виконання» Номінація
1990 «Days of Open Hand» «Найкращий альбом сучасного фольку» Номінація
«Найкраща обкладинка альбому» Перемога
1992 Billboard Music Video Awards «Blood Makes Noise» «Найкраще поп/рок-відео співачки» Номінація
1993 New York Music Awards «99.9F°» «Найкращий рок-альбом» Перемога
2003 Glamour Awards - «Жінка року» Перемога
2004 Премія Пібоді «Entertainment» Перемога
2008 Нагорода Греммі 2008 «Beauty & Crime» «Найкраща звукорежисура альбому» Перемога
2010 New York Music Awards «Close-Up Vol. 1, Love Songs» «Найкраща поп/рок збірка» Перемога
2012 Drama Desk Awards «Carson McCullers Talks About Love» «Видатна музика в постановці п'єси» Номінація

ПриміткиРедагувати

  1. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #131999087 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. SNAC — 2010.
  3. Discogs — 2000.
  4. Suzanne Vega | Biography & History. AllMusic. 
  5. BBC Four - Songwriters' Circle, Richard Thompson, Suzanne Vega, Loudon Wainwright. BBC. 
  6. Sveriges Television, Hitlåtens historia: Tom's Diner — Suzanne Vega. Aired February 6, 2010. Archived copy. Архів оригіналу за February 26, 2010. Процитовано February 23, 2010. 
  7. Vega, Suzanne. Tom;'s Essay. New York Times. NY Times. Архів оригіналу за June 22, 2013. Процитовано March 29, 2020. 
  8. Reading Eagle - Пошук в архіві Новин Google. news.google.com. Процитовано 2020-11-27. 
  9. Huey, Steve. Suzanne Vega Biography. AllMusic (Rovi Corporation). Процитовано April 30, 2010. 
  10. [1] Архівовано May 6, 2006, у Archive.is
  11. а б Suzanne Vega: A Life in Music. Official Community of Suzanne Vega. Архів оригіналу за April 19, 2008. Процитовано May 26, 2008. 
  12. Anthony, Andrew. Suzanne Vega: 'It's taken me a while to say, You are what you are, it's fine'. The Guardian. Процитовано October 18, 2016. 
  13. а б в г Colin Larkin, ред. (1997). The Virgin Encyclopedia of Popular Music (вид. Concise). Virgin Books. с. 1215. ISBN 1-85227-745-9. 
  14. Biography. Official Community of Suzanne Vega. Архів оригіналу за April 30, 2008. Процитовано May 26, 2008. 
  15. Fricke, David. Suzanne Vega Album Review[недоступне посилання з 01.08.2019], Rolling Stone, July 4, 1985. Accessed June 5, 2009.
  16. Holden, Stephen (April 20, 1986). Philip Glass Turns to the Song. The New York Times (New York, NY). Процитовано July 12, 2016. 
  17. Roberts, David (2006). British Hit Singles & Albums (19th ed.). London: Guinness World Records Limited. p. 584. ISBN 1-904994-10-5.
  18. а б RIAA – Gold & Platinum Searchable Database – June 23, 2015. Riaa.com. RIAA. 
  19. а б A brief history of female headliners at Glastonbury - BBC Music. www.bbc.co.uk. March 23, 2016. 
  20. Morse, Steve (September 5, 1997). Stepping Out: Pop star turned classical composer, Joe Jackson takes on the Seven Deadly Sins. Santa Cruz Sentinel (Santa Cruz, CA). Процитовано July 12, 2016 — через Newspapers.com.   
  21. Gewertz, Daniel (February 24, 1999). Vega has 'Eye' for passionate poetry. The Boston Herald (Boston, MA). Архів оригіналу за September 11, 2016. Процитовано June 28, 2016.    – за допомогою HighBeam Research (необхідна підписка)
  22. A Tribute To Christina Ricci. Tidal. 
  23. Nuclear weapons, affirmative action works awarded. The Gettysburg Times (Gettysburg, PA). AP. April 2, 2004. Процитовано July 12, 2016 — через Newspapers.com.   
  24. American Mavericks. Publicradio.org. American Public Media. 2016. Процитовано July 12, 2016. 
  25. [2] [недоступне посилання з 01.06.2016]
  26. Doelle, Chris (January 5, 2008). PMC Top10–010408 – Top Hits of 2007!!!. PMC Top10. Архів оригіналу за March 25, 2008. Процитовано April 1, 2007. 
  27. Independent Music Awards. Independent Music Awards. Процитовано October 18, 2011. 
  28. Compare & Save on Cheap Hotel Deals. HotelsCombined.com. Архів оригіналу за May 9, 2015. 
  29. Top40-Charts.com. Top40-Charts.com. Процитовано October 18, 2011. 
  30. Independent Music Awards – Past Judges. Independentmusicawards.com. Архів оригіналу за July 13, 2011. Процитовано October 18, 2011. 
  31. "Ishtar Press-release Архівовано March 6, 2014, у Wayback Machine. Announcement headliner for the Festival Antigel in Geneva, February 15, 2014
  32. Ayers, Mike (July 6, 2016). Hear Suzanne Vega's New Song 'We of Me' From Her Upcoming Album Inspired by Writer Carson McCullers (Exclusive). The Wall Street Journal. Процитовано July 30, 2016. 
  33. Suzanne Vega Lover, Beloved: Songs From An Evening With Carson McCullers. Nimbit. Процитовано October 14, 2016. 
  34. Rosen, Jody (June 25, 2019). Here Are Hundreds More Artists Whose Tapes Were Destroyed in the UMG Fire. The New York Times. Процитовано June 28, 2019. 
  35. Fun Facts Music. Official Community of Suzanne Vega. Архів оригіналу за May 15, 2008. Процитовано August 22, 2008. 
  36. The Official Suzanne Vega website. Suzanne Vega. May 6, 2006. Архів оригіналу за January 30, 2012. Процитовано December 22, 2010. 
  37. Suzanne Vega and Ruby Froom at the City Winery 06-May-2010. YouTube. 
  38. Mother & Daughter Vega. YouTube. 
  39. Ruby singing with me tonight. Twitter. January 8, 2011. 
  40. Suzanne Vega and Ruby Froom at Joe's Pub in NYC on November 14, 2014. Suzannevega.com. Архів оригіналу за February 27, 2015. Процитовано November 23, 2014. 
  41. SGI-USA Members in New York Celebrate Spring. Soka Gakkai International. February 2008. Архів оригіналу за October 20, 2013. Процитовано October 19, 2013. 
  42. Inc, Nielsen Business Media (December 28, 1985). Billboard. Nielsen Business Media, Inc. Процитовано April 27, 2020 — через Google Books. 
  43. Inc, Nielsen Business Media (December 26, 1987). Billboard. Nielsen Business Media, Inc. Процитовано April 27, 2020 — через Google Books.