Відкрити головне меню

Суспірія (фільм, 1977)

фільм Даріо Ардженто, 1977
СуспіріяPicto infobox cinema.png
італ. Suspiria
Suspiria 1977 poster.jpg
Постер до фільму
Жанр трилер, жахи, містика
Режисер Даріо Ардженто
Продюсер Клаудіо Ардженто
Сценаристи
  • Даріо Ардженто
  • Дарія Ніколоді
На основі книги Suspiria de Profundis Томаса Де Квінсі
Оповідач Даріо Ардженто
У головних
ролях
Джессіка Гарпер
Стефанія Казіні
Флавіо Буччі
Оператор Лучано Товолі
Композитори
Кінокомпанія
  • Seda Spettacoli
Тривалість 97 хв.
Мова німецька, російська, італійська, англійська
Країна Італія Італія
Рік 1977
Дата виходу Італія: 1 лютого 1977
Касові збори 1,43 мільярд (Італія)
$1,8 млн. (North American rentals)[1]
IMDb ID 0076786
Рейтинг MPAA: RATED R.svg / IMDb: 7.5/10 stars
Суспірія у Вікісховищі?
Додаткові характеристики
Формат плівки 35 мм / DCP
Співвідношення 2,35 : 1
Колір Eastmancolor / Technicolor
Звук моно / 4-Track Stereo

«Суспі́рія» (італ. Suspiria) — італійський містичний фільм-трилер 1977 року, поставлений режисером Даріо Ардженто. Прем'єра фільму відбулася 1 лютого 1977 року в Італії. Фільм добре був сприйнятий глядачами — прихильники фільмів жахів вважають цю кінострічку культовою завдяки вдалому поєднанню в ній музики, що давить, незвичайних зйомок і різкої кольорової палітри. Критики також не залишили фільм без уваги — стрічка отримала три номінації від американської Академії наукової фантастики, фентезі та фільмів жахів[2]. .

СюжетРедагувати

Юна балерина Сюзі Бенніон приїхала із США у знамениту балетну школу у Фрайбург. На її подив, увечері, коли вона під зливою дісталася до будівлі, її не впустили всередину. Проте вона бачила, як з будівлі вибігла дівчина. Того вечора ж ця дівчина була загадково вбита.

Сюзі селиться в пансіоні при школі, проте таємнича й зловісна атмосфера її пригнічує. Кожен вечір їй, хворій після перельоту, видають склянку вина, випивши яке вона миттєво засинає, але нова подруга, сусідка по гуртожитку встигає до свого зникнення поділитися з нею побоюваннями.

Сюзі зустрічається з фахівцями-психіатрами і дослідниками таємних наук і дізнається, що засновниця школи, в якій вона навчається, гречанка Гелена Маркус за життя була відомою як могутня відьма, «Чорна королева».

Проникнувши в потаємні приміщення школи, Сюзі переконується, що її побоювання були не марними: адміністрація школи насправді є ковеном відьом, і вони, між іншим, готують її вбивство. Перелякана дівчина намагається тікати та потрапляє до «найсвятішого» — кімнати Гелени, де, на свій жах, знаходить ту мертвою, але ніяк не спокоєну. Мужність дівчини рятує їй життя: вона встромляє в горло повсталому трупові перо з хвоста випадково розбитого нею скляного павича, члени ковена гинуть, а прокляту будівлю охоплює всежеруще полум'я.

У роляхРедагувати

 
Стефанія Казіні (ліворуч) в ролі Сари та Джессіка Гарпер (праворуч) в ролі Сюзі Бенніон
Джессіка Гарпер Сюзі Бенніон
Стефанія Казіні Сара
Флавіо Буччі Деніел
• Мігель Бозе Марк
• Барбара Маґнолфі Ольга
• Сузанна Джавіколі Соня
• Ева Аксен Пет Гінґл
• Рудольф Шундлер професор Міліус
Удо Кір доктор Френк Мендел
Аліда Валлі міс Таннер
• Джоан Беннетт мадам Бланк
• Маргерита Горовіц учитель
• Джакопо Маріяні Альберт
• Фульвіо Мінгоцці таксист
• Франка Сканьєтті кухарка
• Ренато Скарпа професор Вердеґаст
• Серафина Скорчелетті 2-га кухарка
• Джузеппе Транзоккі Па́вло
• Рената Дзаменго Кароліна
• Алессандра Капоцці танцівниця
• Сальваторе Капоцці танцівник

Знімальна групаРедагувати

ВиробництвоРедагувати

 
Фасад Будинку китів (нім. Haus zum Walfisch) у Фрайбурзі, що був відтворений для фільму.

Сюжет фільму навіяний діснеївською «Білосніжкою». Більша частина стрічки знімалася в Римі, а натурні зйомки проходили в Німеччині.[3] При цьому загальна кількість часу, витраченого на зйомки, склала близько чотирьох місяців. Також у Німеччині знімалися школа і басейн. Для зйомок зовнішнього вигляду балетної школи у Фрайбурзі, використовувалася історична будівля Haus zum Walfisch.[4] Сцени у басейні знімали в Мюллерівських лазнях, у Мюнхені. Також показаний Музей BMW, у фільмі він фігурує як психіатрична клініка, куди зверталася за консультацією Сюзі Бенніон.

За первинним задумом Даріо Ардженто учениці балетної школи мали бути дівчатками не старшими 12 років. Саме такими вони й були в оригінальному сценарії фільму. Проте студія та виконавчий продюсер Сальваторе Ардженто відмовилися реалізовувати цей задум, вважаючи, що фільм, основу якого складе демонстрація жорстоких убивств дітей, буде заборонений. Тоді Даріо Ардженто підняв віковий поріг героїнь до 20 років, що дало можливість запустити фільм у виробництво.[4]

При зніманні сцени, коли орел падає на сліпого, Ардженто використав принцип зйомки під назвою «бомбометання». Сцена знімалася в Монако. Для цього була виготовлена сталева підвісна канатна дорога, по якій камера опускалася і піднімалася кілька разів[5]. А під час зйомок сцен з черв'яками на загальних планах був використаний рис, проте на великих планах застосовувалися справжні живі черв'яки.

Існує твердження, що для того, аби досягти потрібної колірної гамми фільму, було прийнято рішення знімати на плівку технологічного процесу компанії Technicolor під назвою Technovision, який дозволив досягти нереальних колірних відтінків і насиченості[6]. Проте фільм знімався на звичайну плівку Eastman Color Kodak і друкувався на одній з машин, що залишилися, для обробки плівки Technicolor. Невірне твердження виникло через помилку в документальному фільмі на 3-дисковому DVD-боксі, випущеному на честь 25-річного ювілею фільму[7].

Музичний супровідРедагувати

Музика до фільму була записана стереофонічно на чотирьох магнітних доріжках. Вона була записана до зйомок фільму і виконувалася під час зйомок акторської гри[8]. Саме ж знімання відбувалося без запису звуку, а останній після закінчення роботи над зйомками спеціально дублювався.

ІнтерпретаціяРедагувати

У 2018 році режисер Лука Гуаданьїно постави нову інтерпретацію фільму Даріо Ардженто з однойменною назвою. Фільм брав участь в конкурсній програмі 75-го Венеційського міжнародного кінофестивалю, де 1 вересня 2018 року відбулася його світова прем'єра.[9][10]

Нагороди та номінаціїРедагувати

Список нагород та номінацій[11]
Кінофестиваль/Кінопремія Рік Категорія Номінант(и) Результат Дж
Академія наукової фантастики, фентезі та фільмів жахів 1978 Премія «Сатурн» найкращій акторці другого плану Джоанн Беннетт Номінація
2002 Премія «Сатурн» за найкращий DVD-реліз класичного фільму Суспірія Номінація
2018 Найкращий DVD/Blu-Ray спеціальний реліз Суспірія Номінація

ПриміткиРедагувати

  1. Solomon, Aubrey. Twentieth Century Fox: A Corporate and Financial History (The Scarecrow Filmmakers Series). Lanham, Maryland: Scarecrow Press, 1989. ISBN 978-0-8108-4244-1. p233. Please note figures are rentals accruing to distributors and not total gross.
  2. IMDB: Suspiria — Awards
  3. Curti, 2017, с. 133
  4. а б Hertz, Gary (director), et al.. (2001). Suspiria 25th Anniversary. Anchor Bay Entertainment.
  5. Журнал «Сеанс» — «Ардженто і…»
  6. Ъ-Weekend - Жах опери і балету
  7. Suspiria (1977) - Trivia - IMDb. Архів оригіналу за 14.01.2013. Процитовано 20.09.2018. 
  8. «Азбука страху. Даріо Ардженто від А до Z»
  9. Biennale Cinema 2018 / Selezione ufficiale. La Biennale di Venezia (італ.). Процитовано 4.09.2018. 
  10. Camillo De Marco. Venice 2018: A well-rounded panorama of film. Cineuropa (англ.). 25 липня 2018. Процитовано 4.09.2018. 
  11. Нагороди та номінації фільму Суспірія на сайті IMDb (англ.)

ЛітератураРедагувати

  • Allmer, Patricia; Huxley, David; Brick, Emily (2012). European Nightmares: Horror Cinema in Europe Since the 1945. Columbia University Press. ISBN 978-0-231-85008-7. 
  • Bondanella, Peter (2009). A History of Italian Cinema. A&C Black. ISBN 978-1-441-16069-0. 
  • Cooper, L. Andrew (2012). Dario Argento. University of Illinois Press. ISBN 978-0-252-09438-5. 
  • Curti, Roberto (2017). 1977: Suspiria. Italian Gothic Horror Films, 1970-1979. McFarland. ISBN 978-1-476-66469-9. 
  • McDonagh, Maitland (2010). Broken Mirrors, Broken Minds: The Dark Dreams of Dario Argento. University of Minnesota Press. ISBN 978-1-452-91537-1. 
  • Muir, John Kenneth (2007). Horror Films of the 1970s II. McFarland. ISBN 978-0-786-43104-5. 

ПосиланняРедагувати