Вікіпедія

Лука Гуаданьїно

італійський кінорежисер та сценарист

Лу́ка Гуаданьї́но (італ. Luca Guadagnino; нар. 10 серпня 1971, Палермо, Італія) — італійський кінорежисер та сценарист[4].

Лука Гуаданьїно
італ. Luca Guadagnino
Лука Гуаданьїно на Берлінале-2017
Дата народження 10 серпня 1971(1971-08-10)[1][2][3] (52 роки)
Місце народження Палермо, Італія
Громадянство  Італія
Професія кінорежисер, сценарист, кінопродюсер, режисер
Alma mater Римський університет ла Сапієнца і Університет Палермо
Роки активності 1997—
IMDb ID 0345174
Лука Гуаданьїно у Вікісховищі

Біографія ред.

Лука Гуаданьїно народився 1971 року в Палермо у родині батька-сицилійця і матері-алжирки[5][6]. Він провів своє раннє дитинство в Ефіопії, де його батько викладав історію та італійську мову[7]. Закінчив Палермський університет, де вивчав літературу[7], та факультет історії і критики кіно в Римському Університеті ла Сап'єнца. Там він захистив дисертацію, в основу якої лягла біографія американського актора Джонатана Деммі[8].

Режисерським дебютом Луки став фільм «Протагоністи», який брав участь у конкурсі Венеційського кінофестивалю 1999 року. Стрічка була відзначена «Призом Федерації італійських кіноклубів — особлива згадка». У 2003 році Гуаданьїно зняв фільм «Цивілізований світ» (італ. Mundo Civilizado), який був представлений на кінофестивалі в Локарно.

Міжнародну відо́мість та визнання режисер здобув у 2009 році, після виходу його фільму «Я — це кохання». Фільм був представлений на Венеційському кінофестивалі, Берлінському кінофестивалі й фестивалі Санденс, де отримав хороші відгуки критиків. «Я — це кохання» був номінований на премію «Оскар» як «Найкращий іноземний фільм», а також на «Золотий глобус» і Премію BAFTA.

У 2012 році Лука Гуаданьїно зняв короткометражний фільм «Двовладдя», який позитивно зустріли критики. У 2013 році він зняв документальний фільм «Бертолуччі про Бертолуччі», який був представлений на Венеційському кінофестивалі.

У 2015 році Гуаданьїно зняв драматичний детектив «Великий сплеск», який є ремейком стрічки «Басейн» (1969). Головні ролі у фільмі виконали Тільда Свінтон, Матіас Шонартс, Рейф Файнз і Дакота Джонсон[9]. Фільм став переможцем на Венеційському кінофестивалі в номінаціях «Soundtrack Stars Award» і «Best Innovative Budget Award»[10].

Лука Гуаданьїно двічі був членом журі Туринського кінофестивалю: в 2010 році — журі Венеційського кінофестивалю[11], а 2011 року — головою журі кінофестивалю в Бейруті.

У 2011 році Гуаданьїно дебютував на театральній сцені, поставивши оперу «Фальстаф» Джузеппе Верді в театрі «Філармоніко» (італ. Teatro Filarmonico) у Вероні.

У 2017 році вийшов фільм Луки Гуаданьїно «Назви мене своїм ім'ям». Драма, що оповідає історію романтичних стосунків між 17-річним юнаком та 24-річним ученим, мала чималий міжнародний успіх, зібравши численні престижні фестивальні та професійні нагороди й номінації, серед яких «Золотий глобус», BAFTA та інші[12][13]. 2018 року фільм був номінований у 4-х категоріях на здобуття кінопремії «Оскар» Американської кіноакадемії, зокрема, за найкращий фільм[14][15].

У 2018 році Гуаданьїно зняв нову інтерпретацію стрічки Даріо Ардженто 1977 року «Суспірія» — однойменний фентезійний містичний трилер з Дакотою Джонсон та Тільдою Свінтон у головних ролях. Світова прем'єра фільму відбулася 1 вересня 2018 року на 75-му Венеційському міжнародному кінофестивалі, де він брав участь в основній конкурсній програмі у змаганні за «Золотого лева»[16][17].

Особисте життя ред.

Лука Гуаданьїно є відкритим геєм[18][19]. Він мешкає та працює в палаццо 17-го століття в центрі Креми, міста, що розташовується за 40 км від Мілану[7].

Фільмографія ред.

Рік Назва українською Оригінальна назва Режисер Сценарист Продюсер
1997 к/м Хто Qui  
1999 Протагоністи The Protagonists    
2000 к/м L'uomo risacca  
2002 к/м Тільда Свінтон: Фабрика кохання Tilda Swinton: The Love Factory  
к/м Червоний Rosso  
2003 д/ф Цивілізований світ Mundo civilizado  
2004 д/ф Cuoco contadino    
2005 Мелісса: Інтимний щоденник Melissa P.    
2007 к/м Частина друга Part deux  
к/м Delfinasia  
2009 Я — це кохання Io sono l'amore      
2010 к/м Двовладдя Diarchia  
2011 д/ф Несвідомий італійський Inconscio italiano  
2012 к/м Доля Destinée  
к/м Тут Here    
к/м Один плюс один One Plus One  
Власники будинку Padroni di casa  
2013 д/ф Бертолуччі про Бертолуччі Bertolucci on Bertolucci    
к/м Міські історії Walking Stories    
2014 к/м Відродження життя A Rose Reborn  
2015 Великий сплеск A Bigger Splash    
Антонія Antonia.  
2017 Назви мене своїм ім'ям Call Me by Your Name      
2018 Суспірія Suspiria    
Ріо Rio    
2019 к/м Приголомшлива дівчина The Staggering Girl    
2020 д/ф Мисливці за трюфелями The Truffle Hunters  
д/ф Сальваторе: Чоботар мрій Salvatore: The Shoemaker of Dreams  
с Ми ті, хто ми є We Are Who We Are      
к/м Квіти, Квіти, Квіти Fiori, Fiori, Fiori      
2022 Цілком та повністю Bones & All    
2024 Челленджери Challengers    

Визнання ред.

Список нагород не є вичерпним

  Нагороди та номінації Луки Гуаданьїно[20]
Рік Категорія Фільм Результат
Венеційський міжнародний кінофестиваль
1999 Призом Федерації італійських кіноклубів (FEDIC) — Особлива згадка Протагоністи Перемога
2015  Золотий лев Великий сплеск Номінація
Премія Soundtrack Stars Перемога
Премія Best Innovative Budget Перемога
Премія Green Drop Номінація
2018  Золотий лев Суспірія Номінація
Квір-лев Номінація
Міжнародний кінофестиваль в Санта-Барбарі
2010 Приз журі за найкращий міжнародний фільм Я — це кохання Номінація
Кінофестиваль в Боулдері (Колорадо, США)
2010 Найкращий художній фільм Я — це кохання Номінація
Італійський національний синдикат кіножурналістів
12010 Премія «Срібна стрічка» за найкращий оригінальний сюжет Я — це кохання Номінація
2014 Найкращий документальний фільм про кіно Бертолуччі про Бертолуччі Номінація
Асоціація кінокритиків Північного Техасу
2011 Найкращий фільм іноземною мовою Я — це кохання Перемога
Премія «Золотий Грааль»
2011 Найкращий комедійний режисер Я — це кохання Номінація
Берлінський міжнародний кінофестиваль
2017 Премія «Тедді» за найкращий художній фільм Назви мене своїм ім'ям Перемога
Кінофестиваль Chéries-Chéris
2017 Гран-прі Chéries-Chéris за найкращий художній фільм Назви мене своїм ім'ям Перемога
Гентський міжнародний кінофестиваль
2017 Гран-прі за найкращий фільм Назви мене своїм ім'ям Номінація
Міжнародний кінофестиваль у Сан-Себастьяні
2017 Премія «Себастьян» за найкращий фільм Назви мене своїм ім'ям Номінація
Міжнародний кінофестиваль у Торонто
2017 Премія «Вибір народу» Назви мене своїм ім'ям Номінація
Мельбурнський міжнародний кінофестиваль
2017 Премія «Народний вибір» Назви мене своїм ім'ям Перемога
Міжнародний кінофестиваль в Сант-Луїсі
2017 Приз глядацьких симпатій Назви мене своїм ім'ям Перемога
Сіднейський кінофестиваль
2017 Приз глядачів Назви мене своїм ім'ям Номінація
Премія «Готем»
2017 Незалежна кінопремія Назви мене своїм ім'ям Перемога
Приз глядачів Номінація
Асоціація кінокритиків Лос-Анджелеса
2017 Найкращий режисер Назви мене своїм ім'ям Перемога
Премія «Золотий глобус»
2018 Найкращий фільм — драма Назви мене своїм ім'ям Номінація
Премія CinEuphoria
2018 ТОП-10 фільмів року Назви мене своїм ім'ям Перемога
Премія «Незалежний дух»
2018 Найкращий художній фільм Назви мене своїм ім'ям Номінація
Лондонське коло кінокритиків
2018 Кінорежисер року Назви мене своїм ім'ям Номінація
Премія AACTA
2018 Найкращий режисер Назви мене своїм ім'ям Номінація
Премія Американського кіноінституту
2018 Фільм року Назви мене своїм ім'ям Перемога
Премія BAFTA
2018 Найкращий фільм Назви мене своїм ім'ям Номінація
Премія Девіда Ліна за найкращу режисуру Номінація
Премія «Оскар»
2018 Найкращий фільм року Назви мене своїм ім'ям Номінація
Премія Європейської кіноакадемії
2018 Приз глядацьких симпатій Назви мене своїм ім'ям Перемога
Премія «Давид ді Донателло»
2019 Найкращий фільм Назви мене своїм ім'ям Номінація
Найкращий режисер Номінація
Найкращий адаптований сценарій Перемога
Найкращий продюсер Номінація

Примітки ред.

  1. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #138500746 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ CONOR.Sl
  3. ↑ datos.bne.es: El portal de datos bibliográficos de la Biblioteca Nacional de España — 2011.
  4. ↑ @suspiriamovie (10 серпня 2018). Buon compleanno, Luca (Твіт) — через Твіттер.
  5. ↑ Grazia d'Annunzio (August 30, 2010), «Mi piace essere un outsider naturale» [Архівовано 28 січня 2018 у Wayback Machine.] Vogue Italia
  6. ↑ Paola Piacenza (July 23, 2011), Luca Guadagnino: «Racconto il lato inconfessabile dell'Italia» [Архівовано 19 квітня 2018 у Wayback Machine.], Io Donna, Corriere della Sera
  7. ↑ а б в Thomas, Dana (1 серпня 2016). One Italian Filmmaker’s Ultimate Set — His Own Home. The New York Times. Архів оригіналу за 16 березня 2021. Процитовано 12 січня 2018.
  8. ↑ Luca Guadagnino. Göteborg Film Festival (англ.). 23 листопада 2015. Архів оригіналу за 24.08.2017. Процитовано 12.01.2018.
  9. ↑ Corriere.it - Argento: «Il remake di Suspiria? Mi mette ansia e mi imbarazza». Архів оригіналу за 5 січня 2018. Процитовано 12 січня 2018.
  10. ↑ Cinema, tre film siciliani al Festival di Venezia | Notizie dalla Sicilia — Quotidiano di cronaca politica turismo — Giornale Siciliano — Blog Sicilia. Архів оригіналу за 31 липня 2015. Процитовано 12 січня 2018.
  11. ↑ Marlen Vazzoler. Venezia 2010: il photocall della giuria. MYmovies.it (італ.) . 1.09.2010. Архів оригіналу за 21 вересня 2012. Процитовано 12.01.2018.
  12. ↑ Golden Globes: Full list of nominees. BBC News. Архів оригіналу за 6 квітня 2020. Процитовано 26 грудня 2017.
  13. ↑ Оголошено номінантів британської кінопремії BAFTA. Детектор медіа. 9 січня 2018. Архів оригіналу за 30 серпня 2018. Процитовано 10.01.2018.
  14. ↑ 2018 Oscar Nominations: ‘The Shape of Water’ Leads With 13 Nominations. New York Times. 23 січня 2018. Архів оригіналу за 24 січня 2018. Процитовано 24 січня 2018.
  15. ↑ Оголошено номінантів на «Оскар-2018». Повний перелік. Детектор медіа. 23 січня 2018. Архів оригіналу за 24.01.2018. Процитовано 24.01.2018.
  16. ↑ Biennale Cinema 2018 / Selezione ufficiale. La Biennale di Venezia (італ.) . Архів оригіналу за 6 серпня 2020. Процитовано 4.09.2018.
  17. ↑ Camillo De Marco. Venice 2018: A well-rounded panorama of film. Cineuropa (англ.) . 25 липня 2018. Архів оригіналу за 16 вересня 2020. Процитовано 4.09.2018.
  18. ↑ Pulver, Andrew (4 лютого 2016). A Bigger Splash director: ‘Italian cinema is mostly a bureau for tourism’. The Guardian. Архів оригіналу за 28 квітня 2021. Процитовано 30 квітня 2017.
  19. ↑ Luca Guadagnino. Purple.fr. Архів оригіналу за 2 березня 2021. Процитовано 12 січня 2018.
  20. ↑ Нагороди та номінації Луки Гуаданьїно на сайті IMDb (англ.)

Посилання ред.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Лука Гуаданьїно
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Лука_Гуаданьїно&oldid=42126342