Мис Суніон, панорама відкривається на Егейське море

Суніон (грец. Σούνιον), також Суніо, Суній (грец. Σούνιο) — мис на південному краю Аттики; нині має статус національного парку.

ІсторіяРедагувати

Суніон був населений з глибокої старовини, і вже у давнину був місцем священним, осередком двох культів — Афіни і Посейдона, які вічно змагалися за володіння Аттикою. Мис згадується вже в «Одіссеї» Гомера. Територію населяли рибалки та хлібороби, залишки їх кам'яних будівель збереглися донині. Більш того, в архаїчну добу весь невеликий півострів був оточений суцільною фортечною стіною довжиною до 500 метрів. Загалом Суніон слугував східним форпостом Афін, своєрідною величезною наглядовою вишкою з видимістю на три сторони світу і на багато десятків кілометрів. Під час Пелопоннеської війни, коли Спарті вдалося перерізати сухопутні комунікації між Афінами і островом Евбея, Суніон почав відігравати стратегічну роль у підвозі Евбейського зерна і захисту Лавріонських срібних рудників.

Археологічні знахідки датуються починаючи з рубежу 4 і 3 тисячоліть до н. е. З важливих пам'ятників перший — величезний курос з Суніона — чоловіча статуя висотою більше трьох метрів, що датується 7 століттям до н. е., нині зберігається в Афінському археологічному музеї. Всього цих куросів існувало, як вважають, 17. Зі скелі Суніону відкривається мальовничий вигляд. Згідно з міфологією, саме з цієї скелі кинувся Егей, коли побачив корабель з чорними вітрилами (Тесей хоч і переміг Мінотавра на Криті й визволив греків від жахливої данини, але забув змінити вітрила).

Найбільший інтерес серед об'єктів античної спадщини становить храм Посейдона. Також на мисі Суніон збереглися сліди храму Афіни, побудованого також у 5 столітті до н. е. Павсаній у своєму «Описі Еллади» сплутав два храми, тому святилищем Афіни довго помилково вважали храм Посейдона. Він був схожий на мікенський мегарон, розмір мав 15 на 19 метрів, був побудований, як і святилище Посейдона, з агрілезького мармуру. Це був храм іонічного ордера. Від нього залишився тільки фундамент, розбитий вщент фрагмент даху і одна капітель колони.

Храм ПосейдонаРедагувати

 
Храм Посейдона на мисі Суніон

Святилище Посейдона побудоване на вершині скелі в 490 до н. е. в рік Марафонської битви, а зруйноване в 480 до н. е. — в рік Битви при Фермопілах і розорення Аттики. Відомо, що храм являв собою доричний периптер 6 на 13 колон.

Класичний храм Посейдона, руїни якого збереглися донині, побудований до 440 до н. е. і був діючим принаймні до І століття нашої ери. Архітектуру храму (також доричний периптер) приписують творцю святилища Гефеста в Афінах і Немезіди в Рамнунті. Розміри колонади — 13,47 на 31,12 метра. Колон 16, відповідно до архаїчного стилю, а не двадцять, як звичайно в класичному мистецтві. До нашого часу дійшло дев'ять колон перистилю південного фасаду, дві з північного фасаду і одна з притвору. Збереглися залишки фриза. Сюжети ідентифікуються як битва кентаврів з лапітами, битва Тесея з биком, гігантомахія — фігури Афіни і гіганта Енкелада. Знайдені і кілька статуеток, які належали до внутрішнього оздоблення храму. Крім власне храму, на місці святилища знаходилися дві колонади, пропілеї та стіни.

Підпис БайронаРедагувати

 
Підпис Байрона на колоні храму Посейдона

На колонаді серед численних підписів європейських мандрівників XIX століття зберігся і підпис лорда Байрона, який він залишив під час свого Grand Tour Європою. Суніону Байрон, один з перших філеллінів, який нині шанується як національний герой Греції, присвятив кілька рядків поеми «Дон Жуан»[1]:

Place me on Sunium's marbled steep,
Where nothing, save the waves and I,
May hear our mutual murmurs sweep…

ПриміткиРедагувати

  1. Byron, Don Juan, Canto the Third «The Isles of Greece»

ПосиланняРедагувати