Відкрити головне меню
«Аполлон Тенейський», бл. 560—550 до н.е, Мюнхенська гліптотека

Курос (грец. Κυρος) — тип статуї юнака-атлета, зазвичай оголеного, характерний зразок давньогрецької пластики періоду архаїки (650 р. до н. е. — 500 р. до н. е.). Курос ставилися в святилищах і на гробницях; вони мали переважно меморіальне значення, але могли бути і культовими образами. Жіночий аналог куроси — кора.

Зміст

НазваРедагувати

 
Курос з Паросського Асклепіона, Лувр. Приклад архаїчної посмішки

Давньогрецьке слово kuros, (множина kouroi) означає «юнак». Воно використовувалося Гомером для позначення молодих солдатів. З 5 ст.до н. е. воно застосовується для позначення підлітків, безбородих чоловіків — але вже не дітей. (пор. Ефеб). Сучасні історики мистецтва почали використовувати це слово для визначення специфічного типу чоловічого ню починаючи з 1890-х рр. Як синонім також використовувалися терміни «Аполлон» або «архаїчний Аполлон», так як передбачалося, що куроси зображували ідеалізованого юного Аполлона. Зараз цей вислів вважається застарілим.

ОписРедагувати

Куроси відрізняються строгою фронтальністю композиції, сумарним трактуванням форм людського тіла, обличчя їх жваві з т. зв. архаїчною посмішкою. Вони зображували молодих людей, які стоять у фронтальній позі, з лівою ногою, висунутою вперед. Руки тісно притиснуті до тіла — до стегон, прямо витягнуті уздовж тулуба, пальці зігнуті (хоча є й кілька статуй, одна з рук яких зігнута в лікті, простягаючи жертву). Куроси демонструють практично ідеальну симетрію у всіх анатомічних частинах тіла, зведених до простих геометричних форм.

ЕволюціяРедагувати

 
«Клеобіс і Бітон»
 
«Фараон Мікерин та цариця Хамерернебті II», бл. 2548—2530 до н. е., Бостон
 
«Хлопчик Крітія»

Найбільш ранні куроси виготовлялися з деревини (див. ксоан) і тому не збереглися. Але у VII ст. до н. е. греки навчилися у древніх єгиптян мистецтву обробки каменю металевими інструментами, і почали висікати куроси з гірських порід — здебільшого з пароського і самоського мармуру. Причому на відміну від своїх попередників вони використовували вже не мідь і бронзу, а залізо, тому могли різати краще. Типові пам'ятки періоду архаїки як і куроси, створювалися, коли Греція відчувала культурний вплив Стародавнього Єгипту, як це можна помітити за характерною статичною фронтальною позою — вірогідним відображенням зображень фараонів. Греки могли бачити багато подібних статуй, відвідуючи Єгипет як купці або ж як наймані солдати. Як і їхні прототипи-фараони, куроси часто висікалися з висунутою ногою (в кроці), з піднятою головою і прямим пильним поглядом та архаїчною посмішкою на вустах. Зображені юнаки завжди були голими, в крайньому випадку з поясом, іноді в сандалях. Трактування їх постатей і голів показує культурний вплив Криту: волосся вони носять довгим, заплетеним або прикрашеним по критській моді, а в розрізі їхніх очей іноді помітний впізнаваний єгипетський обрис, який часто копіювався критськими митцями. Але подібність між єгипетськими і грецькими статуями не стосується суті: куроси починаючи з поч. VII ст. стали демонструвати ознаки допитливої душі, невгасного почуття свободи і вправність грецьких скульпторів.

До класикиРедагувати

До кінця VI століття до н. е. куроси почали створювати у більш розслаблених позах, і їх зачіски стали більше схожими на модні в материковій Греції. У VI столітті до н. е. розмір куросів став збільшуватися, у міру багатіння греків і зростання їх навичок при роботі з мармуром. Деякі з них стали в три або навіть в чотири рази перевищувати людський зріст. Наприклад, декілька з найбільших куросів були виготовлені для Самоського Герайона (храму Гери на острові Самос), який отримав щедрі дари від тирана Полікрата. Звідти походить найбільший з відомих, висотою до 5 м. Він був знайдений у 1981 році, зараз знаходиться в Самоському археологічному музеї, який довелося перебудувати, щоб він там помістився. «Хлопчик Крит», з атрибутами Криту (близько 490—480 років до н. е., Новий музей Акрополя), демонструє еволюцію від архаїчної до класичної скульптури під час першої греко-перської війни. Його реалістичні пропорції і деталі вже засновані на візуальному досвіді і математично розрахованих пропорціях (наприклад, «Канон» Поліклета), а не на схематичних ідеалах попереднього покоління.

ПризначенняРедагувати

У VII ст., коли з'явилися перші статуї людини в повний зріст, куроси служили для двох цілей. У храмах вони були знаком вотивних обіцянок видатних еллінів, чому свідоцтво — написи, які часто зустрічаються на їх постаментах. Крім того, їх також встановлювали на цвинтарях, щоб позначити могили знатних громадян. На кладовищах ці куроси зображували покійних, як грецький ідеал чоловічності. У самий ранній період, ймовірно, куросам приписували магічні здібності, і вони могли бути вмістилищем Даймона богів (традиція, що збереглася і в наступні часи). Курос ніколи не був портретом якогось конкретного індивідуума. Приміром, один з відомих куросів служив надгробком Кроісосу (Kroisos), афінському солдатові, і на постаменті його написано: «Зупинись і погорюй перед пам'ятним каменем Кроісоса, тепер покійного». Давньогрецьке слово «пам'ятний камінь» — sema, вжите тут, показує, що цей Курос був символічною репрезентацією воїна, а не його портретом.

 
Курос, Арх.музей, Афіни

Добре відомий приклад подвійного куроса — «Клеобіс і Бітон», знайдений у Дельфах. Ці парні статуї датуються приблизно 580 р. до н. е. і зображують двох легендарних героїв Пелопоннеса. Хоча напис на основі ідентифікує їх як Клеобіса і Бітона, вони — типові куроси, що втілюють архаїчні Пелопонеські чесноти любові і фізичної сили, а не реальні особистості. Напис на лівому стегні великого Самоського куроса свідчить, що він був присвячений Гері — іонійським аристократом на ім'я Ісхес (Isches) — більшість куросів було замовлено знатними греками як приношення храмам, або членами їх сімей, щоб поставити на могилах. Скульптура з мармуру була дорогим задоволенням, і тільки дуже забезпечена людина могла оплатити скульпторові створення подібної роботи. Таким чином, куроси — це репрезентація багатства та сили аристократичного класу Стародавньої Греції. І коли цей стан втратив владу в VI ст. до н. е. так само зійшла нанівець мода на куроси, як у політичному, так і в мистецькому сенсі. До кінця VI ст., одночасно з поступовим зникненням соціального замовлення, тип куросів відступив, давши дорогу натуралістичним зображенням реальних людей. Серед ранніх прикладів такого мистецтва — скульптурна група «Гармодія і Арістогітон», створена в Афінах бл. 500 р. до н. е. Ці дві парні статуї ще демонструють певну формальність традицій куросів, але є вже набагато ближчими до реальності. Значимим є те, що «Гармодія і Арістогітон» були меморіалом установлення в Афінах саме демократії. Це — приклад одночасно заміни іконографії куросів та аристократичної системи правління.

ГалереяРедагувати

Див. такожРедагувати