Відкрити головне меню

Георгій Дмитрович Суво́ров (17 травня 1919, Саратов, РРФСР — †12 жовтня 1984, Донецьк) математик, чл.-кор. АН УРСР1969); в Україні з 1965; засновник кількох нових напрямків в математиці і топології.

Георгій Дмитрович Суворов
Г. Д. Суворов у нижньому ряду посередині
Г. Д. Суворов у нижньому ряду посередині
Народився 17 травня 1919(1919-05-17)
Саратов, РРФСР
Помер 12 жовтня 1984(1984-10-12) (65 років)
Донецьк
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Діяльність математик
Alma mater Томський державний університет (РСФСР), Донецький Обчислювальний центр АН УРСР, Донецький державний університет
Сфера інтересів математика, топологія
Заклад Томський державний університет
Вчене звання професор, з 1969 р. член-кореспондент АН УРСР[1]
Науковий ступінь доктор фізико-математичних наук
Науковий керівник П. П. Куфарев, (Томський державний університет, РСФСР)
Вчителі Лаврентьєв Михайло Олексійович
Відомі учні Куфарев Борис Павлович, Ігор Семенович Овчинников, Галина Олександрівна Кузик, Самуїл Лейбович Крушкаль, Володимир Михайлович Міклюков
Аспіранти, докторанти Vladimir Miklyukov[d] і Vladimir Kuzmich Ionin[d]
Нагороди Три бойові медалі, премія ТГУ за наукову роботу.

Зміст

БіографіяРедагувати

Уродженець г.Саратова (РРФСР), Г. Д. Суворов закінчив фізико-математичний факультет Томського державного університету в червні 1941. 1941 —1946 провів на службі в автодорожніх військах Радянської Армії (зараз Інженерні війська) і в «Особливому загоні підводно-технічних робіт», де служив військовим водолазом до травня 1946[2]. За військову службу був нагороджений трьома медалями.

З жовтня 1946 навчався в аспірантурі Томського державного університету зі спеціалізацією в теорії функцій комплексної змінної під керівництвом П. П. Куфарева. Результатом науково-дослідної роботи цього періоду стала захищена y 1951 кандидатська дисертація, присвячена розгорнутій теорії простих кінців (англ. Theory of prime ends) послідовності областей, що сходяться до ядра. У подальших наукових дослідженнях Г. Д. Суворов встановив деякі метричні і топологічні властивості, загальні для конформних, квазіконформних, гармонійних та інших відображень, що лягло в основу його докторської дисертації «Основные свойства некоторых классов топологических отображений плоских областей с переменными границами», захищеної в Інституті математики СВ АН СРСР (СО АН СССР) у березні 1961[3] і висунула Г. Д. Суворова в число провідних фахівців в області теорії відображень[4]. У 1961 був визнаний гідним премії ТГУ[5] за наукову роботу.

У 1951  — 1966 Г. Д. Суворов працював асистентом, доцентом, професором, і потім завідувачем кафедрою теорії функцій Томського державного університету. У 1965 був обраний членом-кореспондентом АН УРСР і переїхав в Донецьк. З 1966 очолив відділ теорії функцій Донецького обчислювального центру АН УРСР. Одночасно з дослідженнями в Донецькому Обчислювальному центрі Г. Д. Суворов керував і науковою роботою у Донецькому державному університеті.

Крім інтересу до математики, Г. Д. Суворов захоплювався нумізматикою, лижними та велосипедними прогулянками, зібрав велику колекцію медалей і книг.

Досягнення в галузі математиціРедагувати

Г. Д. Суворов сформував дві нові наукові напрями в теорії аналітичних функцій і на її стику з теоретико-множинної топологією.

У вивченні класів плоских і просторових відображень з обмеженим інтегралом Діріхле, де Г. Д. Суворов разом з учнями встановив глобальні двосторонні оцінки спотворення відносних відстаней і розвинув закінчену теорію простих решт послідовності областей, що сходяться до невироджених ядра. Теорія відображень просторових областей з обмеженим інтегралом Діріхле викладена в монографії Г. Д. Суворова «Обобщенный 'принцип длины и площади' в теории отображений»[6].

Працюючи в галузі топології граничного відповідності при конформному відображенні, Г. Д. Суворов виділив конформному-інваріантні бікомпактние розширення плоскою односвязной області і виявив, що безліч всіх конформному-інваріантних бікомпактних розширень області нескінченно, описавши їх сукупність в термінах теорії структур[4][7].

Педагогічна діяльністьРедагувати

Г. Д. Суворов приділяв багато енергії підготовці висококваліфікованих математичних кадрів, був головою шести Донецьких колоквіумів з теорії квазіконформних відображень, їх узагальнень і застосувань[4].

Принципи своєї педагогічної діяльності він виклав в 1964 у статті «О роли разных форм обучения и стимулирования студенческого научного творчества»[8] і в монографії «Об искусстве математического исследования»[7].

Список друкованих праць Г. Д. СувороваРедагувати

МонографіїРедагувати

  • «Семейства плоских топологических отображений», Новосибирск: Изд-во СО АН СССР, 1965;
  • «Метрическая теория простых концов и граничные свойства плоских отображений с ограниченными интегралами Дирихле», Киев: Изд-во Наукова Думка, 1981;
  • «Полные решетки конформно-инвариантных компактифакций области», Киев: Изд-во Наукова Думка, 1982 (совм. з О. І. Івановим);
  • "'Обобщенный принцип длины и площади' в теории отображений " , Киев: Изд-во Наукова Думка, 1985;
  • «Простые концы и последовательности плоских отображений», Киев: Изд-во Наукова Думка, 1986;
  • «Об искусстве математического исследования», Донецк: Изд-во ТЕАН, 1999.

СтаттіРедагувати

Найповніший список друкованих робіт Г. Д. Суворова опубліковано в кн. Н. Н. Круликовский, В. Ф. Галло. «Георгий Дмитриевич Суворов. Биография, указатель трудов.» Томский государственный университет, Томск 1998[9].

ДжерелаРедагувати

  1. «Енциклопедія українознавства» (у 10 томах) / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж, Нью-Йорк: Молоде Життя, 19541989;
  2. И.Веревкин, А.Панченко. «Искусство математики», в журналі ФМІТ ВолДУ «Матрица», N 4;
  3. Н. Н. Круликовский, В. Ф. Галло. « Георгий Дмитриевич Суворов. Биография, указатель трудов.» Томский государственный университет, Томск 1998;
  4. а б в П. П. Белинский, В. И. Белый, В. Я. Гутлянский, М. А. Лаврентьев, Б. В. Шабат. «Георгий Дмитриевич Суворов (к шестидесятилетию со дня рождения)» в журналі «Успехи математических наук», березень-квітень 1980, т. 35, вип. 2(212);
  5. История развития математики в Томске;
  6. Див. 'Список друкованих робіт', розділ 'Монографії';
  7. а б Більш докладно про математичних дослідженнях Г. Д. Суворова і його школи див. Н. Н. Круликовский, В. Ф. Галло. « Георгий Дмитриевич Суворов. Биография, указатель трудов.» Томский государственный университет, Томск 1998;
  8. Г. Д. Суворов. «О роли разных форм обучения и стимулирования студенческого научного творчества»//У кн.: Вопросы воспитания и преподавания в университете: Сборник статей. — Л., 1964.
  9. См. также www.Geomanalysis.com