Вікіпедія

Стівен Гокінг

британський фізик-теоретик та космолог, популяризатор науки

Сті́вен Ві́льям Го́кінг (також Го́кінґ, або Хокінг; англ. Stephen William Hawking; 8 січня 1942(19420108), Оксфорд, Велика Британія — 14 березня 2018, Кембридж, Велика Британія) — англійський фізик-теоретик, космолог і автор багатьох книжок, директор з досліджень Центру Теоретичної Космології Кембриджського університету,[17] відомий своїми дослідженнями в астрофізиці, зокрема теорії чорних дір та популяризації наукових знань. Обіймав посаду лукасівського професора математики між 1979 та 2009 роками.

Стівен Гокінг
англ. Stephen William Hawking
Стівен Гокінг
Стівен Гокінг
Стівен Гокінг
Народився8 січня 1942(1942-01-08)
Оксфорд, Велика Британія
Помер14 березня 2018(2018-03-14) (76 років)
Кембридж, Англія, Велика Британія[1][2]
·бічний аміотрофічний склероз
ПохованняВестмінстерське абатство[3]
Місце проживанняАнглія
Країна Велика Британія[4][2]
Національністьанглієць
Діяльністьфізик-теоретик, космолог, письменник
Alma materУніверситетський коледж (1962)
Триніті-Голлd (березень 1966)[5]
St Albans Schoold
Кембриджський університет[6]
St Albans High School for Girlsd
Byron House Schoold
Галузьтеоретична фізика
ЗакладКембриджський університет
ПосадаЛукасівський професор математики[7][8]
Вчене званняЛукасівський професор математики
Науковий ступіньбакалавр мистецтв (1962) і докторський ступінь (1 березня 1966)
ВчителіДенніс Шіама
Відомі учніФей Даукер,
Малькольм Перрі,
Бернард Карр,
Ґері Ґіббонс,
Реймонд Лафламм,
Гарві Реалл,
Дон Пейдж,
Тім Престідж,
Джуліан Латтрелл
Аспіранти, докторантиDon Paged[6]
Wu Zhongchaod
Marika Taylord[6]
Fay Dowkerd[6]
Bruce Allend[6]
Raphael Boussod[6]
Бернард Каррd[6]
Christophe Galfardd[6]
Malcolm Perryd[6]
Raymond Laflammed[6]
Thomas Hertogd[6]
Gary Gibbonsd[6]
Jonathan Halliwelld[9]
Christopher Poped[6]
Ian Gordon Mossd[6]
Andrew Chamblind[6]
Peter David D'Eathd[6]
Nicholas P. Warnerd[6]
Alan Yuilled[6]
James D. E. Grantd[6]
Harvey Realld[6]
Simon Frederick Rossd[6]
Friedel Eppled[6]
James Sparksd[6]
Mike Cassidyd[6]
Paul Davisd[6]
Mike Fawcettd[6]
Justin D. Haywardd[6]
Christopher J. Hunterd[6]
Alan Lapedesd[6]
Julian Luttrelld[6]
Oisin MacConamhnad[6]
Tim Prestidged[6]
Chris Priord[6]
Paul Shellardd[6]
Brian Whittd[6]
Zhong Chao Wud[6]
Daksh Lohiyad[6]
Stephen Theodore Siklosd[6]
Ricardo Monteirod[6]
GianPaolo Procopiod[6]
Glenn Lyonsd[6]
ЧленствоКоролівське товариство мистецтв
Папська академія наук[10]
Американське філософське товариство[11]
Національна академія наук США[12][13]
Лондонське королівське товариство[14]
Американська академія мистецтв і наук
Starmus Festivald
Відомий завдяки:дослідження у галузі космології (див. статтю)
БатькоFrank Hawkingd[15]
МатиIsobel Eileen Hawkingd[15]
У шлюбі зДжейн Гокінґ[16]
Елейн Мейсонd
ДітиЛюсі Гокінґ[2]
Роберт Гокінгd
Тім Гокінгd
Нагороди
Орден Британської імперії Командор Ордена Британської імперії Орден Кавалерів Пошани Президентська медаль Свободи

медаль Альберта Ейнштейна (1979)

премія Вольфа з фізики (1988)

 медаль Коплі

Special Breakthrough Prize in Fundamental Physicsd (2013)

 Кавалер Пошани

медаль Еддінгтона (1975)

 золота медаль Королівського астрономічного товариства

Naylor Prize and Lectureshipd (1999)

Медаль Оскара Клейна (2003)

медаль Г'юза (1976)

Royal Society Science Books Prized (2002)

медаль Альберта (1999)

Michelson–Morley Awardd (2003)

Premio Fonseca (2008)

золота медаль Пія XId (17 квітня 1975)

медаль і премія Максвелаd (1976)

медаль і премія Дірака (IOP) (1987)

премія Адамсаd (1966)

премія Ендрю Геманта (1998)

The James Smithson Bicentennial Medald (2005)

NSS Robert A. Heinlein Memorial Awardd (2012)

 Премія Принцеси Астурійської

почесний доктор Гарвардського університетуd (1990)

Почесний доктор Оксфордського університетуd (1978)

нагорода Марселя Гроссманна (червень 1991)

медаль Франкліна (1981)

BBVA Foundation Frontiers of Knowledge Awards (2015)

медаль Бодліd (2015)

золота медаль Вищої ради з наукових дослідженьd (1989)

Нагорода Альберта Ейнштейна (1978)

член Королівського товариства мистецтвd

почесний доктор Принстонського університетуd

почесний доктор Кембриджського університетуd (1989)

премія Денні Гайнемана з математичної фізики (1976, 1976)

премія Лілієнфельда (1999, 1999)

 премія Принца Астурійського

Премія з фундаментальної фізики

член Лондонського королівського товариства (1974)

Член Національної академії наук Сполучених Штатівd (1992)

Автограф
Особ. сторінкаhawking.org.uk
Висловлювання у Вікіцитатах
CMNS: Стівен Гокінг у Вікісховищі
Здійснює політ у невагомості на Boeing 727
Відеорепортаж з нагоди його 71-річчя
2001, Strings Conference, Індія
У Білому домі з президентом Біллом Клінтоном

Життєпис

ред.

Народився 1942 року.

1962 року закінчив Оксфордський університет і почав займатися теоретичною фізикою.

Мав захворювання мотонейронів, бічний аміотрофічний склероз, перші ознаки якого виявилися в 21 рік. Спершу вони були слабкими: легка незграбність і кілька несподіваних падінь. Однак згодом, як можна було передбачити, знаючи природу захворювання, невиліковний стан лише гіршав. Діагноз став величезним потрясінням, однак допоміг Стівену визначити своє майбутнє:

Хоча над моїм майбутнім нависла хмара, на свій подив я з'ясував, що тепер почав отримувати від життя більше задоволення, ніж раніше.

1965 року одружився з Джейн Вайлд, пізніше в них народилися донька та двоє синів. На одруження він прийшов з тростиною.

До 1974 року сім'я професора сама давала раду із захворюванням. На той час він ще міг самостійно їсти, вставати й лягати в ліжко, хоча довгі прогулянки були вже не під силу. За кілька років стало очевидним, що він більшу частину своїх днів проводитиме в колісному візку та потребує професійного доглядача.

1985 року захворів на пневмонію, яка дала серйозне ускладнення. Після необхідної операції втратив голос. Відтоді й до кінця життя йому була потрібна цілодобова допомога відданої команди людей.

Впродовж 30 років працював на посаді Лукасівського професора математики в Кембриджському університеті, тобто на тій самій посаді, що її 300 років тому обіймав Ісаак Ньютон.

У житті науковця були свої злети та падіння. 1990 року, після 26 років подружнього життя, вони з Джейн почали жити окремо, а за п'ять років розлучилися. Тоді ж, 1995 року, одружився вдруге — з однією зі своїх доглядальниць. Однак після 11 років життя їхня родина також розпалася на тлі звинувачень у тому, що професор під час цих стосунків був жертвою нападів. Сам науковець заперечував такі заяви. Поліція, провівши розслідування, сказала, що не виявила доказів цих тверджень.

Впродовж усього життя фізик не припиняв працювати. Дідусь трьох онуків, він і далі активно займався наукою, писав книжки. Він залишався оптимістом у плані свого фізичного здоров'я:

Людська раса така немічна, якщо порівнювати з Всесвітом, що бути інвалідом — не така вже й важлива річ з точки зору космосу.
Переконаний, моя інвалідність має стосунок до того, чому я широковідомий. Людей зачаровує контраст між дуже обмеженими фізичними можливостями та широченною природою Всесвіту, з якою я маю справу.
Я — архетип генія-інваліда, чи, краще сказати, генія з обмеженими фізичними можливостями, щоб бути політично коректним. Принаймні, я очевидно маю обмежені фізичні можливості. А от чи геній я — це питання сумнівне.

Я вважаю, що ми досягли точки неповернення. Наша Земля стає для нас занадто мала. Населення світу дуже активно зростає. Ми на порозі самознищення.[18]

Особисте життя

ред.

1965 — одружився з Джейн Вайлд, пізніше у них народилися син Роберт (1967), донька Люсі (1970) і син Тімоті (1979). Стосунки Стівена з Джейн поступово гіршали, і 1990 року вони стали жити окремо. Після розлучення з Джейн 1995 року Гокінг одружився зі своєю доглядальницею Елейн Мейсон, з якою прожив 11 років. У жовтні 2006 року вони також розлучилися.[19]

Смерть

ред.

Гокінг помер у віці 76 років у своєму будинку в Кембриджі в ніч на 14 березня 2018 року. Причину смерті не було розкрито. Зазначено лише те, що він помер у спокої.[20] Дата смерті Стівена Гокінга (з огляду на те, що він був всесвітньо відомим науковцем) є символічною, бо він помер у Міжнародний День Числа Пі. Цікаво й те, що Гокінг народився в день смерті Галілео Галілея, а помер — в день народження Альберта Ейнштейна — обидва науковці, як і Гокінг, зробили дуже багато у вивченні гравітації.

Прах Гокінга був похований у Вестмінстерському абатстві у Лондоні 15 червня 2018 р. поряд з могилами Ісаака Ньютона і Чарльза Дарвіна.[21]

Погляди

ред.

Був атеїстом.[22] У британській політиці Гокінг був прихильником лейбористів[23]. У березні 1968 року брав участь в марші проти війни у В'єтнамі.[24]

Підтримував ядерне роззброєння, охорону здоров'я та боротьбу зі змінами клімату; війну в Іраку 2003 року називав «військовим злочином», а також бойкотував конференцію в Ізраїлі через незгоду з політикою влади цієї країни щодо палестинців.[25]

Гокінг виступав за колонізацію інших планет та розвиток космічних польотів через стурбованість тим, що життю на Землі загрожують раптова ядерна війна, генетично модифіковані віруси, глобальне потепління та інші небезпеки. На його думку, переселятися потрібно у найближчі сто років, терміну 30 років цілком достатньо, щоб створити базу на Місяці, і 50 років — на Марсі.[26]

Комп'ютерний голос

ред.
 
Гокінг під час читання лекції в NASA

Деякий час професор Гокінг міг спілкуватися лише єдиним способом: він підіймав брову, коли хтось вказував на потрібну літеру на картці з алфавітом. Та потім комп'ютерний експерт з Каліфорнії Волт Волтош, дізнавшись про становище професора, надіслав йому власноруч розроблену програму, яку він назвав Equalizer. Вона дозволяла за допомогою перемикача в долоні вибирати на екрані потрібні слова з системи меню.

Вибране слово вимовляв синтезатор мовлення, який став «брендовим» голосом професора Гокінга. Фізик розповідав: «Голос людини дуже важливий. Якщо ви розмовляєте невиразно, люди можуть ставитися до вас так, наче ви розумово неповносправний: „Йому класти цукор?“ Цей синтезатор поки що найкращий з тих, які я чув, бо він змінює інтонацію і не говорить як далек. Єдина проблема — він надає мені американського акценту».

Наукова діяльність

ред.

Дослідження Гокінга переважно стосується космології та квантової гравітації. Його основні досягнення:

Відомий за працями з дослідження чорних дір, теоретичної космології, квантової гравітації.

Відомі суперечки

ред.

1974 року між Гокінгом і Кіпом Торном було укладене жартівливе парі (річна передплата на журнал «Penthouse» у випадку перемоги Торна проти чотирирічної підписки на журнал «Private Eye» в разі перемоги Гокінга) з приводу природи космічного об'єкта Лебідь X-1 і природи його випромінювання. Гокінг, на противагу своїй теорії, заснованої якраз на існуванні чорних дір, ставив на те, що Лебідь X-1 не є чорною дірою (як він сказав: «навіть якщо я не матиму рації, то хоч виграю підписку на журнал»). Він визнав поразку в 1990 році, коли дані спостережень зміцнили впевненість в наявності гравітаційної сингулярності в системі.[27]

1997 року Гокінг вже на пару з Кіпом Торном заклався із Джоном Прескіллу, професором Каліфорнійського технологічного інституту і директором Інституту квантової інформації, щодо питання збереження інформації про матерії, раніше захоплені чорною дірою і згодом випромінені нею. Професор Прескіллу вважав, що випромінювання чорної діри несе інформацію, але ми не можемо її розшифрувати. Професор Гокінг вважав, згідно зі своєю теорією 1975 року, що цю інформацію в принципі неможливо виявити, тому що вона відгалужується в паралельний Всесвіт, абсолютно нам недоступний, який дослідити неможливо.

У серпні 2004 року на Міжнародній конференції із загальної теорії відносності та космології в Дубліні, професор Гокінг представив революційну теорію чорних дір і паралельно заявив, що професор Прескіллу має рацію, а він і Торн помилялися. З неї випливає, що чорна діра спотворює захоплену інформацію, але все ж не руйнує її безслідно. Зрештою, в процесі випаровування чорної діри інформація все-таки виривається з неї. За своїм звичаєм, намагаючись зацікавити слухачів, не готових до сприйняття квантових складностей, Гокінг порадив любителям наукової фантастики забути про мрію про те, що занурення в чорну діру може стати кидком в інший Всесвіт. Втім, професор Прескіллу зауважив, що він так до кінця і не зрозумів аргументів Гокінга, проте радий своїй перемозі і енциклопедію прийме. Третій учасник спору, професор Торн, заявив, що він не згоден з Гокінгом. 2016 року Гокінг опублікував наукову роботу, присвячену цьому питанню.[28]

Популяризація науки

ред.

Активно займався популяризацією науки. У квітні 1988 вийшла його книга «Коротка історія часу», яка стала бестселером. Завдяки цій книзі він став відомим на весь світ. У передмові він писав:

Мені сказали, що кожна поміщена у книзі формула зменшить удвічі кількість покупців. Тоді я вирішив взагалі обходитись без формул. Щоправда, наприкінці я таки написав одне рівняння — знамените рівняння Ейнштейна E=mc²

 
Книга Стівена Гокінга "Теорія всього" в перекладі на українську разом з іншими книжками

Потім були написані книги «Чорні діри та молоді всесвіти» (1993) та «Світ у горіховій шкаралупці» (2001). У 2005 вийшло нове видання «Короткої історії часу» — «Найкоротша історія часу», написане у співавторстві з Леонардом Млодиновим.

На телебаченні виходили науково-популярні фільми за участі Гокінга: шестисерійний «Всесвіт Стівена Гокінга» (англ. Stephen Hawking's Universe) (1997) та трисерійний «У Всесвіт зі Стівеном Гокінгом» (англ. Into the Universe with Stephen Hawking) (2010). У 2012 вийшов фільм «Великий задум за Стівеном Гокінгом» (англ. Stephen Hawking's Grand Design).

Передбачення

ред.

Фізик передбачив виникнення штучних вірусів і ядерну війну. На думку Хокінга, є велика ймовірність зіткнення з метеоритами, а також небезпеку буде нести штучний інтелект.[29]

Визнання

ред.
 
Президент Обама під час спілкування з Гокінгом

Бібліографія

ред.
  • Hawking, Stephen W.; Ellis, George F.R. (1973). The Large Scale Structure of Space-Time. Cambridge University Press. ISBN 978-0-521-09906-6.
  • Gibbons, Gary W.; Hawking, Stephen W.; Siklos, S.T.C., eds. (1983). The Very early universe: proceedings of the Nuffield workshop, Cambridge, 21 June to 9 July, 1982. Cambridge University Press. ISBN 0-521-31677-4.
  • Boslough, John (1989). Stephen Hawking's universe: an introduction to the most remarkable scientist of our time. Avon Books. ISBN 978-0-380-70763-8. Retrieved 4 March 2012.
  • Hawking, Stephen W.; Israel, Werner (1989). Three Hundred Years of Gravitation. Cambridge University Press. ISBN 978-0-521-37976-2.
  • Hawking, Stephen W. (1992). Stephen Hawking's A brief history of time: a reader's companion. Bantam Books. ISBN 978-0-553-07772-8.
  • Hawking, Stephen W. (1994). Black holes and baby universes and other essays. Bantam Books. ISBN 978-0-553-37411-7.
  • Okuda, Michael; Okuda, Denise (1999). The Star trek encyclopedia: a reference guide to the future. Pocket Books. ISBN 978-0-671-53609-1.
  • Hawking, Stephen W. (2001). The Universe in a Nutshell. Bantam Spectra. ISBN 978-0-553-80202-3.
  • Hawking, Stephen W. (2002). On the Shoulders of Giants: The Great Works of Physics and Astronomy. Running Press. ISBN 978-0-762-41698-1.
  • White, Michael; Gribbin, John (2002). Stephen Hawking: A Life in Science (2nd ed.). National Academies Press. ISBN 978-0-309-08410-9.
  • Hawking, Stephen W. (2003). The Illustrated Theory of Everything: The Origin and Fate of the Universe. New Millennium Press. ISBN 978-1-932-40707-5.
  • Yulsman, Tom (2003). Origins: the quest for our cosmic roots. CRC Press. ISBN 978-0-7503-0765-9.
  • Mialet, Hélène (2003). «Is the end in sight for the Lucasian chair? Stephen Hawking as Millennium Professor». In Knox, Kevin C. & Noakes, Richard. From Newton to Hawking: A History of Cambridge University's Lucasian Professors of Mathematics. Cambridge University Press. pp. 425—460. ISBN 978-0-521-66310-6.
  • Larsen, Kristine (2005). Stephen Hawking: a biography. ISBN 978-0-313-32392-8.
  • Hawking, Stephen W. (2005). God Created the Integers. Running Press. ISBN 978-0-762-41922-7.
  • Hawking, Stephen W.; Mlodinow, L. (2005). A Briefer History of Time. Bantam Books. ISBN 978-0-553-38546-5.
  • Hawking, Jane (2007). Travelling to Infinity: My Life With Stephen. Alma. ISBN 978-1-84688-115-2.
  • Baird, Eric (2007). Relativity in Curved Spacetime: Life Without Special Relativity. Chocolate Tree Books. ISBN 978-0-9557068-0-6.
  • Pickover, Clifford A. (2008). Archimedes to Hawking: laws of science and the great minds behind them. Oxford University Press. ISBN 978-0-19-533611-5. Retrieved 4 March 2012.
  • Hawking, Stephen W.; Mlodinow, L. (2010). The Grand Design. Bantam Books. ISBN 978-0-553-80537-6.
  • Ferguson, Kitty (2011). Stephen Hawking: His Life and Work. Transworld. ISBN 978-1-4481-1047-6.
  • Mialet, Hélène (2012). Hawking Incorporated: Stephen Hawking and the Anthropology of the Knowing Subject. University of Chicago Press. ISBN 978-0-226-52226-5.
  • Hawking, Stephen W. (2013). My Brief History. Bantam Books. ISBN 978-0-345-53528-3. Retrieved 9 September 2013.
  • Hawking, Stephen W. (2016). Black Holes The Reith Lectures. Penguin Random House. ISBN 978-0-857-50357-2.
  • Hawking, Stephen W. (2018). Brief Answers to the Big Questions. John Murray. ISBN 978-1-529-34542-1..

Переклади українською

ред.
Книги для дорослих
  • Стівен Гокінг Коротка історія часу. Переклад з англійської: колективний.[33] Київ: К. І. С., 2015. 201 стор. ISBN 978-617-684-106-7 (epub), ISBN 978-617-684-105-0 (Серія SCEPTICA)
  • Стівен Хокінг. Короткі відповіді на великі питання. Переклад з англійської: Микола Климчук. Харків: Вівсянка, 2019. 224 стор. ISBN 978-966-97777-2-0
  • Стівен Гокінґ, Леонард Млодінов. Найкоротша історія часу. Переклад з англійської: Ігор Андрущенко; ілюстрації: Ольга Іголкіна. Харків: КСД, 2016. 160 стор. — ISBN 978-617-12-1054-7
  • Стівен Гокінґ, Леонард Млодінов. Великий замисел. Переклад з англійської: Микола Климчук; ілюстрації: Пітер Болінґер. Харків: КСД, 2017. 208 стор. — ISBN 978-617-12-4312-5
  • Стівен Гокінґ. Теорія всього. Переклад з англійської: Ярослав Лебеденко. Харків: КСД, 2019. 166 стор. — ISBN 978-617-12-6073-3
  • Стівен Гокінґ. Чорні діри і молоді Всесвіти та інші лекції. Переклад з англійської: Ярослав Лебеденко. Харків: КСД, 2019. 160 стор. — ISBN 978-617-12-6853-1
  • Стівен Гокінґ. Про Всесвіт коротко. Переклад з англійської: Ярослав Лебеденко. Харків: КСД, 2020. 192 стор. — ISBN 978-617-12-7641-3
  • Стівен Гокінґ. На плечах гігантів. Величні прориви в фізиці та астрономії. Переклад з англійської: Ярослав Лебеденко. Харків: КСД, 2021. 256 стор. — ISBN 978-617-12-8613-9
Дитячі книги

Вшанування пам'яті

ред.

У кінематографі

ред.
  • Першим художнім біографічним фільмом про Стівена Гокінга став фільм «Гокінг» (2004) з Бенедиктом Камбербетчем у головній ролі.
  • Про Стівена Гокінга знято біографічний фільм «Теорія всього» (2014). Роль Стівена Гокінга зіграв Оскароносний актор Едді Редмейн.
  • Стівен Гокінг також згадується в багатьох серіях серіалу «Теорія Великого Вибуху». Зокрема він є кумиром головного героя, Шелдона Купера.
  • Стівен Гокінг озвучував самого себе в анімаційній стрічці «Футурама».
  • Стівен Гокінг виступив оповідачем в науково-фантастичному серіалі «Хроніки Майбутнього».

Епоніми

ред.

На честь Гокінга названі:

Примітки

ред.
  1. ↑ Ian Sample Science editor Stephen Hawking, modern cosmology's brightest star, dies aged 76 — The Guardian, 2018. — ISSN 0261-3077
  2. ↑ а б в Catalog of the German National Library
  3. ↑ Stephen Hawking sera enterré au côté de Newton et Darwin à l'abbaye de Westminster — 2018.
  4. ↑ Stephen Hawking op jeugdliteratuur.org — 2017.
  5. ↑ Hawking S. Properties of expanding universes — 1966. — 117 p. — doi:10.17863/CAM.11283
  6. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад ае аж аи ак ал ам ан ап ар ас ат ау Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  7. ↑ Hawking gives up academic title — 2009.
  8. ↑ People | Department of Applied Mathematics and Theoretical Physics
  9. ↑ https://greenspirit.org.uk/uni-story-conf/speaker-jonathan-halliwell/
  10. ↑ http://www.casinapioiv.va/content/accademia/en/academicians/ordinary/hawking.html
  11. ↑ http://www.amphilsoc.org/memhist/search?creator=hawking&title=&subject=&subdiv=&mem=&year=&year-max=&dead=&keyword=&smode=advanced
  12. ↑ NNDB — 2002.
  13. ↑ www.nasonline.org
  14. ↑ http://www.damtp.cam.ac.uk/people/s.w.hawking/
  15. ↑ а б Geni.com — 2006.
  16. ↑ How Stephen Hawking Worked — 2012.
  17. ↑ Carr, Bernard J.; Ellis, George F. R.; Gibbons, Gary W.; Hartle, James B.; Hertog, Thomas; Penrose, Roger; Perry, Malcolm J.; Thorne, Kip S. (2019). Stephen William Hawking CH CBE. 8 January 1942—14 March 2018. Biographical Memoirs of Fellows of the Royal Society. 66: 267—308. doi:10.1098/rsbm.2019.0001. ISSN 0080-4606.
  18. ↑ Хокінг розповів про нову форму життя, яка досконаліша за людей. Архів оригіналу за 7 листопада 2017. Процитовано 3 листопада 2017. [Архівовано 2017-11-07 у Wayback Machine.]
  19. ↑ Sapsted, David (19 жовтня 2006). Hawking and second wife agree to divorce (брит.). ISSN 0307-1235. Процитовано 14 березня 2018.
  20. ↑ News, A. B. C. (14 березня 2018). Stephen Hawking dies 55 years after being given 2 years to live. ABC News (англ.). Процитовано 14 березня 2018.
  21. ↑ https://1news.com.ua/tsikave/u-svoyiy-ostanniy-roboti-goking-zayaviv-pro-isnuvannya-paralelnih-vsesvitiv.html
  22. ↑ Stephen Hawking comes out: 'I'm an atheist' because science is 'more convincing' than God. Raw Story (амер.). 24 вересня 2014. Архів оригіналу за 3 жовтня 2014. Процитовано 14 березня 2018. [Архівовано 2014-10-03 у Wayback Machine.]
  23. ↑ Пилаш Д. Пространство и время Стивена Хокинга: «Сейчас, больше чем когда-либо, для человечества важно сотрудничество» // Спільне, 15.03.2018.
  24. ↑ Frost, David (7 вересня 2013). Photographs by Lewis Morley. the Guardian (англ.). Процитовано 14 березня 2018.
  25. ↑ Sherwood, Harriet; Kalman, Matthew (7 травня 2013). Stephen Hawking joins academic boycott of Israel. the Guardian (англ.). Процитовано 14 березня 2018.
  26. ↑ Помер Стівен Хокінг: біографія відомого фізика - 24 Канал. 24 Канал. Процитовано 16 березня 2018.
  27. ↑ SAO Astronomy News: Semester 1, 2004. astronomy.swin.edu.au (англ.). Процитовано 14 березня 2018.
  28. ↑ Hawking, S. W. (3 вересня 2015). The Information Paradox for Black Holes. arXiv:1509.01147 [gr-qc, physics:hep-th]. Процитовано 14 березня 2018.
  29. ↑ У Мережі оприлюднені прогнози Стівена Хокінга на найближче сторіччя
  30. ↑ Blackwell, D. E. Presidential Addresses on the Society's Awards. — Quarterly Journal of the Royal Astronomical Society. — Vol. 16. — P. 359—360.
  31. ↑ List of LMS prize winners. London Mathematical Society. Архів оригіналу за 23 грудня 2012. Процитовано 14 березня 2018.
  32. ↑ Awards and Medals | Newsdesk. Архів оригіналу за 5 жовтня 2017. Процитовано 14 березня 2018. [Архівовано 2018-12-25 у Wayback Machine.]
  33. ↑ Перекладом з англійської займалися: Денис Тороватов (Подяки, Передмова, Розділ 1), Анатолій Хлівний (Розділ 2), Сондра (Розділ 3), Olesya_Gomin (Розділ 4), veta_veja (Розділ 5), Ганна Лелів (Розділ 6, Розділ 7), Андрій Рисін (Розділ 8, Розділ 12, Додатки, Глосарій), Юлія Панова (Розділ 9), Олена Щербак (Розділ 10), Людмила Хлівна (Розділ 11); редактор — Кувалда, вичитування перших розділів: Дмитро Щербина

Література

ред.
  • Сміт Д. Думати, як Стівен Гокінг = How to think like Stephen Hawking / Деніел Сміт ; пер. з англ. Н. Лавської. — К. : КМ-БУКС, 2018. — 200 с. — ISBN 978-617-7535-18-7.
  • Гокінґ // Гіперпростір / Мічіо Кайку ; Пер. з англійської Анжела Кам’янець / Наук. ред. Іван Вакарчук. — Львів : Літопис, 2019. — С. 171,266,283-287, 296, 297, 301, 341, 372.

Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Стівен_Гокінг&oldid=43880775