Див. також: Строки

Стро́ком є певний період у часі.

Слово «строк» праслов'янського походження[1]: від дав.-рус. сърокъ, прасл. *sъrokъ («угода»), пов'язане з дієсловом *sъrekti («домовитися»)[2].

Строк може визначатися роками, місяцями, тижнями, днями, годинами.

Строк у праві ред.

Юридично строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення (ст. 251 ЦК України).

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Види строків:

  • За правовими наслідками:
    • правовстановлюючі або правостворюючі
    • правоприпиняючі
    • правозмінюючі.
  • За підставами встановлення:
    • законні
    • судові
    • договірні.
  • За ступенем самостійності сторін у встановленні строків:
    • імперативні
    • диспозитивні.
  • За призначенням:
    • строки здійснення цивільних прав
    • строки виконання зобов'язань
    • строки захисту цивільних прав[3].

Приклади вживання слова «строк»: строк покарання, строк придатності, гарантійний строк, строк повноважень, процесуальний строк тощо.

Поновлення чи продовження строку? ред.

Якщо процесуальний строк, що збіг, встановлений законом, то він може бути поновлений; якщо він встановлений судом — то продовжений.

Строк чи термін? ред.

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. Що таке «строк» і що таке «термін»?. Архів оригіналу за 24 травня 2014. Процитовано 16 травня 2014. 
  2. Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2006. — Т. 5 : Р — Т / укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 704 с. — ISBN 966-00-0785-X.
  3. Заіка Ю. О. Українське цивільне право: Навчальний посібник. — 2-е вид. змін, і доп. — К.: Правова єдність, 2008. — 368 с. Архів оригіналу за 8 липня 2014. Процитовано 16 травня 2014. 

Посилання ред.