Степок (Житомирський район)

Степо́к — село в Україні, в Андрушівському районі Житомирської області. Населення становить 678 осіб.

село Степок
Країна Україна Україна
Область Житомирська область
Район Житомирський район
Громада Волицька сільська громада
Код КАТОТТГ UA18040130070095443
Основні дані
Засноване 1741
Населення 678
Площа 19,003 км²
Густота населення 35,68 осіб/км²
Поштовий індекс 13421
Телефонний код +380 4136
Географічні дані
Географічні координати 50°06′42″ пн. ш. 29°06′37″ сх. д. / 50.11167° пн. ш. 29.11028° сх. д. / 50.11167; 29.11028Координати: 50°06′42″ пн. ш. 29°06′37″ сх. д. / 50.11167° пн. ш. 29.11028° сх. д. / 50.11167; 29.11028
Середня висота
над рівнем моря
223 м
Найближча залізнична станція Степок
Відстань до
залізничної станції
2 км
Місцева влада
Адреса ради с. Степок, вул. Шкільна, 1
Карта
Степок. Карта розташування: Україна
Степок
Степок
Степок. Карта розташування: Житомирська область
Степок
Степок
Мапа

ГеографіяРедагувати

Центром села протікає річка Бродовка, що впадає у річку Ів'янку.[1]

ІсторіяРедагувати

Перші писемні згадки про село відносяться до 1741 року, хоч виникло воно раніше. Про що свідчить знайдене неподалік городище-майдан, докладно описане Антоновичем — з трьома окремими входами, відоме серед місцевих жителів під назвою Розкопана Могила.

Заснування й походження назвиРедагувати

Перші поселенці знайшли між лісами велику долину, на якій не було багато дерев і чагарників, ця земля була зручна для обробітку. Нагадувала степ. Але через те, що ця долина була невеликих розмірів, то поселенці назвали її «степок». Пізніше ця назва поширилась і на поселення, яке тут з'явилося.

У складі Речі ПосполитоїРедагувати

Під час перепису єврейського населення 1775 році, в Степку проживало 4 чоловік, а на 1787 при корчмі проживало 8 чоловік.

У складі Російської імперіїРедагувати

З 1793 у складі Київської губернії, Сквирського повіту, Ходорківської волості.

Церква тут Різдва Богородиці, дерев'яна. Мала 38 десятин землі. Побудована була на місці старішої у 1847 році на кошти поміщика Діонісія Ячевського, якому належало село Степок в ті часи.

В середині XIX століття село поділялося на кутки, які називалися: Рокитенці, Голишівка, Норіни, Городище, Турчин-шпиль.

У 1863 році в маєтку поміщика Владислава Карловича Грушецького проживало 916 чоловік, з них — 850 православних, 55 католиків і 11 євреїв.

У складі УРСРРедагувати

Радянська влада встановлена в січні 1918 року.

Селищна рада виникла у 1923 році. З 1965 року село у складі Андрушівського району.

Село розташоване за 18 км на північний схід від районного центру м. Андрушівки на та за 2,5 км від залізничної станції. Чисельність населення через 100 років майже не змінилася, а в 1973 році становила 1128 чоловік, вони проживали в 356 дворах.

Було центром Степківської сільської ради.

ГолодоморРедагувати

В 1932–1933 роках село пережило голод. За даними Книги реєстрації актів цивільного стану Державного архіву Житомирської області, у селі померла 61 людина, імена яких відомі.

ІнфраструктураРедагувати

На території села функціонує загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Антонович В. Б. Археологическая карта Волынской губернии /В. Б. Антонович. — М.: Тип. Г. Лисснера и А. Гешеля, 1900. — V, 130 с.
  • Архив Юго-Западной России. Часть 5. Том 2. Выпуск 1-й. 1890. Переписи еврейского населения в юго-западном крае в 1765—1791 гг..
  • Лаврентий Похилевич. Сказания о населенных местностях Киевской губернии, или Статистические, исторические и церковные заметки о всех деревнях, селах, местечках и городах, в пределах губернии находящихся. — Киев: Типография Киевопечерской лавры, 1864. — 763 с.
  • Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795—2006 Житомир, 2007.

ПосиланняРедагувати