Степан Комар
Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. (9 листопада 2020) |
Степан Комар (13 серпня 1889, Долиняни, Рогатинський повіт, Королівство Галичини та Володимирії — 18 листопада 1964, Львів, УРСР) — священник Української греко-католицької церкви, громадський діяч, капелан УГА, в'язень радянських концтаборів.
| Степан Комар | |
|---|---|
| Народився | 13 серпня 1889 Долиняни, Рогатинський повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Цислейтанія, Австро-Угорщина |
| Помер | 18 листопада 1964 (75 років) Львів, Українська РСР, СРСР |
| Поховання | Личаківський цвинтар |
| Країна |  Австро-Угорщина ЗУНР УНР.svg){kind=small} Польська Республіка СРСР |
| Діяльність | священник |
| Alma mater | Віденський університет (1914) і Львівська духовна семінарія Святого Духа |
| Знання мов | українська і польська |
Біографія
ред.Народився 13 серпня 1889 року в селі Долиняни Рогатинського повіту в селянській сім'ї Наума Комара і його дружини Анни з роду Юцишин[1][неавторитетне джерело]. Навчався у Львівській духовній семінарії та на факультетах права і теології Віденського університету (1914)[2]. Висвячений на священника 1916 року. В'язень австрійського концтабору Талергоф за підозрою у москвофільстві. Капелан УГА, громадський діяч. Служив на парафіях в селах Ценів (1921–1930), де був одним із організаторів споживчої кооперативи «Єдність» та читальні «Просвіти», яку очолив[3]. У 1930–1944 роках служив у Милошевичі[4].
За відмову перейти на московське православ'я висланий до Караганди (1945), а відтак Комі АРСР. Повернувся до Львова у 1954 році, душпастир катакомбної УГКЦ, помер у Львові 18 листопада 1964 року. Чин похорону відслужив підпільний єпископ В. Величковський; похований у Львові на Личаківському кладовищі.
Існують спогади про Степана Комара, написані Іваном Слободяном (його внуком)[5], а також згадки про його священниче служіння у селі Ценів[3].
У Центральному державному історичному архіві України, м. Львів, у фонді «Греко-католицька митрополича консисторія» під № 426 є особова справа Степана Комара[6].
Примітки
ред.- ↑ ЦДІАУЛ, ф. 201, оп. 4а, спр. 1671: Метрична книга с. Долиняни, арк. 119зв.
- ↑ Blažejovskyj D. Byzantine Kyivan rite students in Pontifical Colleges, and Seminaries, Universities and Institutes of Central and Western Europe (1576—1983). — AOSBM, Sectio I. — Vol. 43. — Rome, 1984. — P. 282. (англ.).
- ↑ а б Андрій Когут Дещо з історії Урмана // Бережанська земля - Історично-мемуарний збірник: Спогади - Картини - Нариси (PDF). Збірник наукових праць: психологія. с. 763—776.
- ↑ Komar Stefan // Історичний шематизм Львівської архієпархії (1832—1944) : у 2 т. / Дмитро Блажейовський. — Київ : КМ Академія, 2004. — Т. 2 : Духовенство і релігійні згромадження. — С. 203. — ISBN 966-518-225-0. (англ.)
- ↑ Незалежність. http://slovoprosvity.org/. Архів оригіналу за 17 лютого 2020. Процитовано 13 грудня 2020. [Архівовано 2020-02-17 у Wayback Machine.]
- ↑ Греко-Католицька митрополича консисторія, м. Львів 1806 – 1945 рр (PDF).
|
Це незавершена стаття про вояка чи воячку Української галицької армії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |