Відкрити головне меню

Сташевський Владислав Станіславович

Владислав Станіславович Сташевський[1] (прізвище при народженні — Твердохлібов; нар. 19 січня 1974, Тирасполь) — російський естрадний поп-виконавець.

Сташевський Владислав Станіславович
рос. Владислав Станиславович Сташевский
Основна інформація
Дата народження 19 січня 1974(1974-01-19) (45 років)
Місце народження Тирасполь, Молдавська РСР, СРСР
Роки активності 1993 — тепер. час
Громадянство Росія
Професії актор, артист, поп-музика, співак, композитор
Нагороди
vladstashevsky.ru

БіографіяРедагувати

Владислав Станіславович Твердохлєбов народився 19 січня 1974 року в Тирасполі.

Батько — Станіслав Семенович Грончак пішов з сім'ї, коли Владу не було двох років. Його виростили мати — Наталія Львівна Твердохлєбова і бабуся — Марія Тимофіївна Твердохлєбова. Вони обидві були бухгалтерами.[2]

Його родина переїхала в Крим, там минуло дитинство Владислава. Займався у спортивній школі спортивною гімнастикою, легкою атлетикою (2-й юніорський розряд: спринт і біг з бар'єрами), академічним веслуванням (2-й юніорський розряд)[3], парашутним спортом (16 стрибків з парашутом), східними єдиноборствами.

Закінчив з відзнакою музичну школу по класу фортепіано.

Після восьми класів вступив до суворовського училища, провчився там близько місяця і пішов.

Вступив в торгово-комерційний коледж в Москві за спеціальністю: товарознавець організатор торгівлі продовольчими товарами, брав участь у студентському ансамблі, як співак і бас-гітарист.

Після технікуму вступив до Московського державного університету комерції, факультет управління торговельними підприємствами у сфері послуг, а в 1998 році закінчив університет.

У 1993 році, у віці 19 років у клубі «Майстер» студент Владислав Твердохлєбов з одногрупниками відзначав здачу сесії, грав на роялі і співав. У цей же час там був присутній відомий продюсер Юрій Айзеншпіс з групою «Янг Ганз», яку він продюсував. Айзеншпісу сподобалося, як співає блатні пісні Владислав і залишив йому свою візитку. Через тиждень після знайомства була записана перша пісня «Дороги, по яких ми йдемо», автором якої став поет і композитор Володимир Матецький. 31 серпня 1993 року на фестивалі «Сонячна Аджарія» в Батумі вперше на широкій публіці виступив співак Влад Сташевський. У книзі «Влад Лістьєв. Упереджений реквієм» згадано, що Айзеншпісу у просуванні нового проекту допомагав кримінальний авторитет Олександр Макушенко відомий як «Сашко Циган»[4][5].

У 1994 році вийшов перший альбом «Любов тут більше не живе». У Санкт-Петербурзі на фестивалі «Білі ночі» Влад Сташевський зайняв друге місце.

У 1995 році вийшов другий альбом «Не вір мені, мила».

У 1996 році вийшов альбом «Влад-21». В результаті читацького референдуму газети «Московський комсомолець» Влад був названий кращим співаком року і отримав премію «Овація» в номінації «Шлягер-96» за пісню «Поклич мене в ночі». Цей кліп був показаний на провідних каналах телебачення більше 500 разів. Тоді ж Сташевський був визнаний самим піратуючим артистом. У цьому ж році Юрій Айзеншпіс вводить до колективу бек-вокалісткою майбутню солістку групи «Ліцей» Світлану Бєляєву.

У 1997 році вийшли альбом «Очі чайного кольору» і збірник кліпів з однойменною назвою.

У 1998 році записаний п'ятий альбом Влада Сташевського «Вечерочки-вечірки», було знято три кліпи на пісні «Ліхтарі», «Я йду до тебе» і «От би зустрітися». Сташевський отримав премії «Золотий грамофон» і «100-пудовий хіт».

У 1999 році Влад Сташевський розлучився з продюсером Юрієм Айзеншпісом і приступив до запису свого четвертого альбому «Лабіринти».

У 2000 році відбулася презентація диску «Лабіринти», в якому Сташевський спробував себе як серйозний лірик, а в декількох піснях виступив як композитор. Але альбом провалився. Публіка не сприйняла Сташевського-філософа.

У 2004 році дебютував як актор у виставі «Любов без правил». Його партнерами були відомі актори: Спартак Мішулін, Сергій Рубеко, Юрій Кузменков, Анна Большова, Олена Кондулайнен та ін. Цілий рік Влад Сташевський і актори гастролювали з цим спектаклем.

Займався бізнесом: працював у фірмі "ТОВ « Волна-М», яка займалася обробкою металевих відходів та брухту, видаленням і обробкою стічних вод і твердих відходів. Засновником організації був його родич — Олександр Львович Твердохлєбов. Влад Сташевський мав 5 % від загального доходу цієї фірми.[6] У 2017 році фірма була ліквідована.

Влад Сташевський виступає по країні зі своїми піснями, але частіше на приватних заходах і корпоративах.

Брав участь у реаліті-шоу «Останній герой».

У 2016 році знявся у фільмі Бабоньки, де зіграв сам себе.

Влад Сташевський має в колекції три премії «Золотий грамофон» в 1996 — «Поклич мене в ночі», 1997 — «Ліхтарі», 1998 — «От би зустрітися».

Особисте життяРедагувати

  Зовнішні зображення
  Влад Сташевський та перша дружина Ольга Альошина і син Данило
  Влад Сташевський та друга дружина Ірина, син Тимофій
  • Перша дружина (1997—2002) — Ольга Володимирівна Панченко (Сташевська) (дівоче прізвище — Альошина) (нар.. 1975), донька мільйонера, генерального директора Олімпійського комплексу «Лужники» (з 1982 по 2011) Володимира Володимировича Альошина.
    • Син — Данило Сташевський (нар.. 7 квітня 1998)[7]
  • Друга дружина (з 2006) психолог за освітою, Ірина Мигуля (нар. 1984).

ДискографіяРедагувати

  • 1994 — «Любов тут більше не живе»
  • 1995 — «Не вір мені, мила»
  • 1996 — «21»
  • 1997 — «Очі чайного кольору»
  • 1998 — «Вечерочки-вечірки»
  • 2000 — «Лабіринти»
  • 2002 — «The Best» Ремікси кращих пісень (DJ Groove)
  • 2003 — «поруч З Вами…» The Best (1-я і 2-я частина)
  • 2014 — «Андрій Губін, Влад Сташевський — Golden Hits»

Пісня рокуРедагувати

  • 1994 — Любов тут більше не живе (Відбір)
  • 1995 — Не вір мені, мила (Відбір), Я не буду тебе більше чекати (Фінал)
  • 1996 — Поклич мене в ночі (Відбір і Фінал)
  • 1997 — Очі чайного кольору (Відбір), Берег (Фінал)
  • 1998 — Вечерочки-вечірки (Відбір і Фінал)
  • 2000 — Чаклунка (Відбір), Я не буду тебе більше чекати (Фінал)
  • 2001 — Я тебе наворожив (Відбір)

ПісніРедагувати

  • Любов тут більше не живе
  • Не вір мені, мила
  • Я не буду тебе чекати
  • Поклич мене в ночі (музика Ст. Матецького, слова В. Рєзніка)
  • Я не можу тебе пробачити
  • Берег (музика Ст. Матецького, слова А. Шаганова)
  • Очі чайного кольору
  • Весільна сукня
  • Вечерочки-вечорниці
  • Ліхтарі
  • Сеньйорита Наташка
  • От би зустрітися
  • Чаклунка
  • Я тебе наворожив

ФільмографіяРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Волна-М, ООО Москва, реквизиты, e-mail, юридический адрес, телефон, схема проезда(рос.)
  2. http://locals.md/2016/mirovyie-znamenitosti-rodom-iz-moldovyi-kumir-90-h-vlad-stashevskiy/
  3. Влад Сташевский — Официальный сайт
  4. Влад Листьев легко «кидал» людей " Літературний дайджест " " Буквоїд
  5. «Убивать Влада никто не хотел. Но он мешал Бадри Патаркацишвили проводить реформу на „первой кнопке“». Архів оригіналу за 21 липень 2015. Процитовано 31 серпень 2018. 
  6. https://life.ru/t/шоу/343721
  7. Ольга Сташевская: «У меня идеальный муж» — Светская жизнь — МК
  8. Влад Сташевский второй раз стал отцом | Новости Культуры | Супруга российского певца Влада Сташевского Ирина родила сына. | СЕГОДНЯ
  9. Алешина + Сташевский = свадьба. «Музыкальная правда» № 42. 6 ноября 1997. Архів оригіналу за 2012-04-23. Процитовано 2011-01-07. 
  10. Причины угасания Влада Сташевского " Информационный портал: новости дня, последние новости, новости сегодня 24 часа в сутки — novosty.org. Архів оригіналу за 23 квітня 2016. Процитовано 31 серпня 2018. 
  11. Программы: Программы: Влад Сташевский
  12. Даниил Сташевский — из «детского сада» Юрия Лужкова
  13. Путешествие в сказку Влада Сташевского

ПосиланняРедагувати