Статоцисти (від дав.-гр. στᾰτός — «той, що стоїть» и κύστις — «міхур») — органи чуття багатьох безхребетних, що забезпечують відчуття рівноваги.

Статоцист (у складі ропалію) сцифоїдних медуз
Статоцист поліхети Arenicola marina у розрізі. Темні об'єкти всередині — статоліти; зовні позначено стінку статоциста.

Статоцисти мають вигляд занурених під покрив тіла пухирців, іноді ямок чи колбоподібних випинань покривів (у медуз та морських їжаків). Заповнені рідиною, містять всередині отоліти (статоліти) — мінералізовані утворення, які при зміні положення тіла зміщуються, подразнюючи чутливі війчасті клітини. Від них передається нервовий імпульс до нервової системи.

Розповсюдження в тваринному світі ред.

Групи тварин, що мають статоцисти, розподілені по філогенетичному дереву дуже «плямисто»: ймовірно, в деяких групах ці органи виникали незалежно, а в багатьох — втрачалися[1]. Статоцисти є у (деяких або всіх) представників таких типів:

У хребетних ті ж функції виконує вестибулярний апарат, у складі якого є, серед іншого, й отолітовий апарат.

Примітки ред.

  1. а б в г д Jenner R. A. Towards a phylogeny of the Metazoa: evaluating alternative phylogenetic positions of Platyhelminthes, Nemertea, and Gnathostomulida, with a critical reappraisal of cladistic characters // Contributions to Zoology. — 2004. — Т. 73. — С. 3–163. Архівовано з джерела 23 вересня 2012.
  2. Павловский Е.Н., Лепнева С.Г. Десятиногие раки (Decapoda) // Очерки из жизни пресноводных животных. — Ленинград : Советская наука, 1948.

Джерела ред.

Посилання ред.