Статоцисти
Статоцист (від дав.-гр. στᾰτός — «той, що стоїть» и κύστις — «міхур») — орган чуття багатьох безхребетних, що забезпечує відчуття рівноваги.
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/f/fd/Scyphozoa-Rhopalium.jpg)
Статоцисти мають вигляд занурених під покрив тіла пухирців, іноді ямок чи колбоподібних випинань покривів (у медуз та морських їжаків). Заповнені рідиною, містять всередині отоліти (статоліти) — мінералізовані утворення, які при зміні положення тіла зміщуються, подразнюючи чутливі війчасті клітини. Від них передається нервовий імпульс до нервової системи.
Розповсюдження в тваринному світі
ред.Групи тварин, що мають статоцисти, розподілені по філогенетичному дереву дуже «плямисто»: ймовірно, в деяких групах ці органи виникали незалежно, а в багатьох — втрачалися[1]. Статоцисти є у (деяких або всіх) представників таких типів:
- Сцифоїдні та кубомедузи (статоцисти входять до складу ропаліїв),
- Гідроїдні (при основі щупалець),
- Реброплави (статоцист — головний складник їх аборального органу),
- Плоскі черви (ряди Catenulida і Seriata), втім, їх статоцисти не мають чутливих війок;
- Ацеломорфи,
- Немертини (деякі дрібні види ряду Hoplonemertea[1]),
- Кільчасті черви (деякі поліхети, а також олігохета Grania[1]),
- Брахіоподи (деякі),
- Молюски:
- Двостулкові,
- Черевоногі,
- Головоногі (підрахунок «річних кілець» на статолітах — основний спосіб визначення віку гігантських кальмарів),
- Членистоногі — багато представників класу Malacostraca підтипу Ракоподібні (наприклад, річковий рак відомий тим, що спеціально вводить піщинки-статоліти у статоцисти після кожного линяння[2]),
- Голкошкірі — у деяких голотурій (ряд Apodida); зазвичай статоцистами називають і сферидії морських їжаків, що навряд чи гомологічні статоцистам голотурій[1];
- Ксенотурбелліди (статоцист — єдиний чітко оформлений орган цих тварин),
- Хордові (у личинок асцидій).
У хребетних ті ж функції виконує вестибулярний апарат, у складі якого є, серед іншого, й отолітовий апарат.
Примітки
ред.- ↑ а б в г д Jenner R. A. Towards a phylogeny of the Metazoa: evaluating alternative phylogenetic positions of Platyhelminthes, Nemertea, and Gnathostomulida, with a critical reappraisal of cladistic characters // Contributions to Zoology. — 2004. — Т. 73. — С. 3–163. Архівовано з джерела 23 вересня 2012.
- ↑ Павловский Е.Н., Лепнева С.Г. Десятиногие раки (Decapoda) // Очерки из жизни пресноводных животных. — Ленинград : Советская наука, 1948.
Джерела
ред.- Jenner R. A. Towards a phylogeny of the Metazoa: evaluating alternative phylogenetic positions of Platyhelminthes, Nemertea, and Gnathostomulida, with a critical reappraisal of cladistic characters // Contributions to Zoology. — 2004. — Т. 73. — С. 3–163. Архівовано з джерела 23 вересня 2012.
- Statocyst Evolution [Архівовано 8 квітня 2016 у Wayback Machine.] (англ.)
- Статоцисти у Великій радянській енциклопедії (рос.)
- Рівноваги органи[недоступне посилання з липня 2019] у Великій радянській енциклопедії (рос.)
- Отоліти у Великій радянській енциклопедії (рос.)
- Статорецепторы[недоступне посилання з липня 2019] у Великій радянській енциклопедії (рос.)
Посилання
ред.- Висячий статоцист медузи з класу Hydrozoa [Архівовано 5 березня 2012 у Wayback Machine.]
- Development, Structure, and Function of Statocysts in Cephalopods на сайті Davidson College.
Це незавершена стаття про безхребетних. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |