Органи чуття — спеціалізована периферична анатомо-фізіологічна система, що забезпечує, завдяки своїм рецепторам, отримання та первинний аналіз інформації з навколишнього світу та від інших органів самого організму, тобто із зовнішнього середовища і внутрішнього середовища організму.

Дистанційні органи чуття сприймають подразнення на відстані (наприклад, органи зору, слуху, нюху); інші органи (смакові і дотику) — лише при безпосередньому контакті.

Одні органи чуття можуть певною мірою доповнювати інші. Наприклад, розвинений нюх чи дотик може певною мірою компенсувати слабо розвинений зір (очі), нюх (ніс).

Органи чуття у людиниРедагувати

Інформація, одержувана головним мозком людини від органів почуттів, формує сприйняття людиною навколишнього світу і самого себе.

Людина отримує інформацію за допомогою п'яти основних органів чуття[1]:

  1. очі (зір),
  2. вуха (слух),
  3. мова (смак),
  4. ніс (нюх)
  5. шкіра (дотик, відчуття болю, температури[2])

Інформація про подразники, що впливають на рецептори органів чуття людини, передається в центральну нервову систему. Вона аналізує інформацію, що надходить і ідентифікує її (виникають відчуття). Потім виробляється відповідний сигнал, який передається по нервах у відповідні органи організму.

Видів зовнішніх відчуттів 5 (моторика не має окремого органу чуття, але відчуття викликає). Людина може відчувати 6 видів зовнішніх відчуттів: зорові, слухові, нюхові, тактильні (дотикові), смакові і кінестичні відчуття[1].

Провідні шляхи від органів чуття у людини — вестибулярний, слуховий, зоровий, нюховий, дотиковий і смаковий шляхи центральної нервової системи.

Органи чуття у тваринРедагувати

Реакція на зовнішні впливи (світла, температури, хімічних речовин та інших подразників) у нижчих організмів обумовлена зазвичай не спеціальними органами, а загальною властивістю живої речовини — подразливістю.

У вищих організмів інформацію сприймають і передають спеціалізовані органи чуття, пристосовані до сприйняття сигналів певної природи.

В процесі еволюції у тварин сформувалися органи почуттів, специфічні для їх способу життя, такі як електрорецепція, відчуття тиску, терморецепція, магніторецепція.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б [Дмитриева Н. Ю. Лекция № 2. Ощущение и восприятие ]
  2. Осязательные органы // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос.)

ЛітератураРедагувати