Старі Олешичі

село в Польщі

Старі Олешичі (пол. Stare Oleszyce) — село в Польщі, у гміні Олешичі Любачівського повіту Підкарпатського воєводства. Населення — 978 осіб (2011[1]).

Село
Старі Олешичі
пол. Stare Oleszyce
Колишня церква з 1787

Координати 50°10′ пн. ш. 22°59′ сх. д. / 50.167° пн. ш. 22.983° сх. д. / 50.167; 22.983Координати: 50°10′ пн. ш. 22°59′ сх. д. / 50.167° пн. ш. 22.983° сх. д. / 50.167; 22.983

Країна Польща
Воєводство Підкарпатське воєводство
Повіт Любачівський повіт
Гміна Олешичі
Висота центру 233  м
Населення 978 осіб (2011[1])
Часовий пояс UTC+1, влітку UTC+2
Телефонний код (+48) 16
Поштовий індекс 37-630
Автомобільний код RLU
SIMC 0607216
GeoNames 763258
OSM 1746431 ·R (Гміна Олешичі)
Старі Олешичі. Карта розташування: Польща
Старі Олешичі
Старі Олешичі
Старі Олешичі (Польща)
Старі Олешичі. Карта розташування: Підкарпатське воєводство
Старі Олешичі
Старі Олешичі
Старі Олешичі (Підкарпатське воєводство)
Мапа

Географія ред.

Село розташоване на відстані 4 кілометри на південний схід від центру гміни міста Олешичі, 5 кілометрів на південний захід від центру повіту міста Любачова і 77 кілометрів на схід від центру воєводства — міста Ряшіва.

Історія ред.

У другій половині ХІХ ст. Старі Олешичі злилися суцільною забудовою із сусіднім селом Воля Олешицька, яке увійшло у громаду (гміну) Старі Олешичі (також входили віддалені на 2 км присілки Забіла й Ушківці), однак Старі Олешичі належали до парафії Олешичі Олешицького деканату Перемишльської єпархії, в той час як Забіла й Ушківці належали до парафії Воля Олешицька того ж деканату і єпархії.[2]

У 1880 році село Старі Олешичі належало до Цішанівського повіту Королівства Галичини та Володимирії Австро-Угорської імперії, в селі було 1957 мешканців і 27 на землях фільварку, з них більшість — греко-католики, крім 613 римо-католиків.

Станом на 1 січня 1939 року в селі було 2910 мешканців, з них 1840 українців-грекокатоликів, 930 поляків, 20 польських колоністів міжвоєнного періоду, 100 євреїв і 20 німців.[3] Село входило до ґміни Стари Дзікув Любачівського повіту Львівського воєводства Польської республіки. Після анексії СРСР Західної України в 1939 році село включене до Любачівського району Львівської області. У 1940 р. село потрапило у прикордонну смугу відселення, а його мешканців переселили в Ізмаїльську область[4] і вони різними шляхами ціле десятиліття повертались на рідну землю. Вже у 1941 році територія села окупована військами Вермахту. 22 липня 1944 року радянські війська знову заволоділи територією.[5] У жовтні 1944 року Польщі віддані західні райони Львівської області, серед них і Любачівський. Корінне українське населення внаслідок виселення українців у 1945 році в СРСР та депортації в 1947 році в рамках акції Вісла на понімецькі території Польщі вбите або вивезене зі своєї історичної батьківщини. Жителі села в рядах ОУН і УПА чинили опір етноциду.

У 1975-1998 роках село належало до Перемишльського воєводства.

Церкви ред.

Наявна дерев’яна церква Покрови Пресвятої Богородиці була збудована 1787 року, була парафіяльною церквою Волі Олешицької. У 1971 році церква перетворена на римо-католицький костел. Наявна дерев’яна дзвіниця. Входить до туристичного маршруту «Любачівський» шляху дерев'яної архітектури.

Наявна також мурована церква Покрови Пресвятої Богородиці (збудована 1913 року), яка була дочірньою церквою парафії Олешичі. Нині стоїть пусткою, потребує реставрації.

Обидві церкви належали до Олешицького деканату, з 1920 року — до Любачівського деканату Перемишльської єпархії УГКЦ.

Демографія ред.

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][6]:

Загалом Допрацездатний
вік
Працездатний
вік
Постпрацездатний
вік
Чоловіки 493 103 329 61
Жінки 485 90 273 122
Разом 978 193 602 183

Примітки ред.

  Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Старі Олешичі

  1. а б в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
  2. Oleszyce Stare z Zagrodami, Wolą Ołeszycką, Zabiałą i Uszkowicami // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1886. — Т. VII. — S. 479. (пол.)
  3. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — С. 46.
  4. Степан МАКАРЧУК. ВТРАТИ НАСЕЛЕННЯ ГАЛИЧИНИ В РОКИ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ (1939-1945)
  5. 1944 рік в історії України — Інститут історії України НАН України
  6. Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018.

Див. також ред.