Відкрити головне меню

Старе місто (латис. Vecrīga, нім. Altstadt von Riga, також відоме як Стара Рига, Вецрига) — найстаріша частина міста на правому березі річки Даугави, знаменита своїми соборами й історичними будівлями. Належить до Центрального району Риги.

Історичний центр Риги
Historic Centre of Riga [1]
Світова спадщина
Doma laukums 2008.jpg
56°56′54″ пн. ш. 24°06′29″ сх. д. / 56.9485000000277779° пн. ш. 24.108200000028° сх. д. / 56.9485000000277779; 24.108200000028
Країна Латвія Латвія
Тип історичний центр міста[d]
Критерії і, іі
Об'єкт № 852
Регіон Європа і Північна Америка
Зареєстровано: 1997 (21 сесія)

CMNS: Старе місто на Вікісховищі

Зміст

ОписРедагувати

Історична частина міста обмежена Набережною 11 листопада, вулицею 13 січня, бульваром Зігфріда Анни Мейєровіца і бульваром Аспазія, а також вулицею Крішьяна Валдемарса.

У 1967 році Старе місто отримало статус території, що охороняється, з 1983 р. — місто-пам'ятник, в 1997 році історичний центр Риги (Старе місто) включений ЮНЕСКО до списку Світової спадщини.

У 80-х роках ХХ століття влада міста за рідкісними винятками заборонили транспортний рух на території Старої Риги.

ІсторіяРедагувати

На думку В. Неймана (1911) заснована 1201 року єпископом Альбертом давня Рига перебувала на перехресті вулиць Шкюню і Калькю. Тут розташовувався головний храм Риги ( Собор Петра), орденський замок, резиденція єпископа, можливо, міський торг, тут перетиналися головні вулиці Риги. Поступово місто вбирало у себе прилеглі території — селище лівів, територію нового ринку, передмістя та до 1300 року формування обнесеної фортечними стінами території Риги завершилося.

У 1936 році Я. Страуберг висунув гіпотезу про існування двох центрів древньої Риги — поселення лівів, можливо укріпленого, у гавані на березі Рідзіні, в районі вулиць Марсталь, Кунг і поселення лівів біля берега Даугави в районі Домського собору. Основною, ймовірно, була дорога по лінії сучасних вулиць Смілшу, Шкюню і Марсталь. При єпископі Альберті будівництво велося вже на вільних територіях.

У 1961 році свою роботу про походження Риги опублікував Ф. Бенінгхофен, що знайшов свої аргументи на користь моноцентрістської концепції Неймана.

ГалереяРедагувати

ПанорамаРедагувати

Панорама Старої Риги, світлина зроблена з оглядового майданчика церкви Святого Петра на висоті 71 метра

Культові спорудиРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Генрих Латвийский. Хроника Ливонии. Под ред. С. А. Аннинского. М-Л. 1938.[2]
  • Эргле З., Циелава С. О чём рассказывают дома и улицы Старой Риги. Рига: Лиесма, 1971
  • Васильев Ю. М. Рига, памятники зодчества. Рига, «Лиесма», 1971. 285 с.
  • Neumann W. Der Stadtplan als geschichtliche Urkunde. Mitteilungen aus der livländischen Geschichte. XXI, 1911
  • Benninghoven F. Rigas Entstehung und frühhansische Kaufmann. Norg- und osteuropäische Geschichtsstundien. Bd. 3. Hamburg, 1961.

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати