Вільгельм Нейман
Карл Йоганн Вільгельм Нейман (нім. Carl Johann Wilhelm Neumann, латис. Kārlis Johans Vilhelms Neimanis, 5 жовтня 1849 Грефесмюлен, Німеччина — 6 березня 1919 Рига, Латвія) — остзейський архітектор німецького походження, який творив на території нинішньої Латвії; історик мистецтв.
Карл Йоганн Вільгельм Нейман | |
---|---|
нім. Carl Johann Wilhelm Neumann | |
Народження | 5 жовтня 1849 |
Смерть | 6 березня 1919 (69 років) |
Поховання | Great Cemeteryd |
Країна | Латвія |
Підданство | Російська імперія |
Навчання | Петербурзька Академія мистецтв |
Діяльність | мистецтвознавець, архітектор, викладач університету |
Праця в містах | Даугавпілс, Рига, Кокнесе, Кулдіга |
Архітектурний стиль | історизм |
Реставрація пам'яток | Євангелічно-лютеранська церква Мартіна Лютера (Даугавпілс), Латвійський національний художній музей, Дом Ліфляндського лицарства |
Заклад | Ризький технічний університет |
Вільгельм Нейман у Вікісховищі |
Життєпис
ред.Вільгельм Нейман народився 5 жовтня 1849 в мекленбургському місті Грефесмюлен на півночі Німеччини, в купецької сім'ї. У 1863 році сім'я переїхала в Крустпілс (нині Латвія), де його батько отримав посаду службовця на залізниці Рига-Дінабург.
Працював в Даугавпілсі під керівництвом архітектора Пауля Макса Берча (1864-1875), а також навчався в Ризькому політехнікумі; в 1875 році — в Імператорській академії мистецтв.
Після закінчення навчання (1876) був призначений Дінабургской міським архітектором (1878-1895).
За багаторічні дослідження історії культури Остзейского краю отримав ступінь доктора мистецтва і філософії в Лейпцізькому університеті (1892). Керував будівництвом і реконструкцією багатьох ризьких будівель.
Був доцентом Ризького політехнічного інституту по кафедрі історії мистецтв (1899-1901), директором Ризького міського художнього музею (1905-1919), керівником комісії і виконавчим директором Курляндського товариства захисту пам'ятників літератури і мистецтва (1906-1919), почесним членом Естляндського літературного товариства.[1]
Творчість
ред.За проектами Вільгельма Неймана було побудовано кілька десятків житлових і громадських будівель в більшості своїй виконаних в стилі історизму.
У Даугавпілсі: залізнична станція і будівля управління товарною станцією (1873), залізничні ремонтні майстерні та локомотивне депо (1874), міська лікарня (1887), будівля євангелічно-лютеранської церкви Мартіна Лютера (1889-1893).
У Ризі: синагога на вулиці Пейтавас (1903), школа на вулиці Вісвалжа (1903), будівля яхт-клубу на Кипсале (1898), будівля Міського художнього музею (1903-1905), вілли в Межапарк (1904), реконструкція та реставрація комплексу будівель Домського собору та Домського монастиря (1895-1910), перебудова головної будівлі та будівництво канцелярії Дому Ліфляндського лицарства (1902-1903).
В інших містах і селищах Латвії: маєтки в Ліксні, Кокнесе, Пелчі (1899), будівлі євангелічно-лютеранських церков в Кулдизі (1899-1904), в Демени (1895-1896), в Кабілі (1904—1907), будівництво вежі Добельської євангелічно-лютеранської церкви (1898).
Галерея
ред.-
Будівля Латвійського Національного Музею Мистецтв (1905)
-
Палац Пелчі (1903 - 1904)
-
Пейтавська синагога в Ризі
-
Римсько-католицька церква Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії в Даугавпілсі (1903 – 1905)
Публікації
ред.- Grundriß einer Geschichte der bildenden Künste und des Kunstgewerbes in Liv-, Est- und Kurland vom Ende des 12. bis zum Ausgang des 18. Jahrhunderts. Reval,1887
- Die Ordensburger im sog. Polnischen Livland. Mitteilungen aus der livländischen Geschichte. Riga, 1889. Bd.14. H.3
- Werke mittelalterlicher Holzplastik und Malerei in Livland und Estland. Lübeck, 1892
- Das mittelalterliche Riga. Berlin, 1892
- Die St. Annenkirche zu Libau. Rigasche Stadtblätter, Nr. 21, 22, 1892
- Karl August Senff: Ein baltischer Kupferstecher. Reval, 1895
- Baltische Maler und Bildhauer des XIX Jahrhunderts. Riga, 1902
- Verzeichnis baltischer Goldschmiede, ihrer Merkzeichen und Werke. Sitzungsberichte der Gesellschaft für Geschichte und Alterthumskunde der Ostseeprovinzen Russlands aus dem Jahre 1904. Riga, 1905
- Lexikon baltischer Künstler. Riga, 1908
- Riga und Reval. Leipzig, 1908
- Führer durch Riga mit einem Stadtplan. Leipzig, 1910; 2. Aufl. Berlin, 1918
- Der Dom zu St. Marien in Riga. Riga, 1912
- Das Museum in Riga. Museumskunde. Berlin, 1906. Bd.2
- Merkbüchlein zur Denkmalpflege auf dem Lande. Riga, 1911
- Aus alter Zeit: Kunst und kunstgeschichtliche Miszellen aus Liv-, Est- und Kurland. Riga, 1913
Примітки
ред.- ↑ Māksla un arhitektūra biogrāfijās. — [Rīga]: Latvijas enciklopēdija: Preses nams, 1995-[2003]. — (Latvija un latvieši). 2.sēj. Kal-Rum / atb. red. Andris Vilsons; aut.: Vaidelotis Apsītis, Laila Baumane … [u.c.]. — Rīga: Latvijas enciklopēdija, 1996. — 239 lpp. : il. ISBN 5-89960-057-8 ISBN 5-89960-059-4
Література
ред.- Grosmane, E. Vilhelms Neimanis Latvijas mākslas vēsturē. Rīga, 1991, 7.-21. lpp.
- Krastiņš J. Eklektisms Rīgas arhitektūrā — 1988, Rīga: Zinātne, 280 lpp.
- Krastins J. Rīgas arhitektūras meistari/ The Masters of Architecture of Riga. — 2002, Rīga: Jumava, 360 lpp. ISBN 9984-05-450-0
- Krastinš J. Rīgas arhitektūras stili / Architectural Styles in Riga / Arhitekturnije stili Rigi/. — 2005, Rīga: Jumava, 240 lpp. ISBN 978-5-7695-3948-0
- Я. Крастиньш. Стиль модерн в архитектуре Риги. — 1988, Москва: Стройиздат, 273 с.
- Рига: Енциклопедія = Enciklopēdija «Rīga» / Гол. ред. П. П. Еран. — 1-ше вид. — Рига : Головна редакція енциклопедій, 1989. — С. 508. — 60 000 прим. — ISBN 5-89960-002-0.