Карл Йоганн Вільгельм Нейман (нім. Carl Johann Wilhelm Neumann, латис. Kārlis Johans Vilhelms Neimanis, 5 жовтня 1849 Грефесмюлен, Німеччина — 6 березня 1919 Рига, Латвія) — остзейський архітектор німецького походження, який творив на території нинішньої Латвії; історик мистецтв.

Карл Йоганн Вільгельм Нейман
нім. Carl Johann Wilhelm Neumann
Народження5 жовтня 1849(1849-10-05)
Смерть6 березня 1919(1919-03-06) (69 років)
ПохованняGreat Cemeteryd
КраїнаЛатвія
Підданство Російська імперія
НавчанняПетербурзька Академія мистецтв
Діяльністьмистецтвознавець, архітектор, викладач університету
Праця в містахДаугавпілс, Рига, Кокнесе, Кулдіга
Архітектурний стильісторизм
Реставрація пам'ятокЄвангелічно-лютеранська церква Мартіна Лютера (Даугавпілс),
Латвійський національний художній музей,
Дом Ліфляндського лицарства
ЗакладРизький технічний університет
CMNS: Вільгельм Нейман у Вікісховищі

Життєпис

ред.

Вільгельм Нейман народився 5 жовтня 1849 в мекленбургському місті Грефесмюлен на півночі Німеччини, в купецької сім'ї. У 1863 році сім'я переїхала в Крустпілс (нині Латвія), де його батько отримав посаду службовця на залізниці Рига-Дінабург.

Працював в Даугавпілсі під керівництвом архітектора Пауля Макса Берча (1864-1875), а також навчався в Ризькому політехнікумі; в 1875 році — в Імператорській академії мистецтв.

Після закінчення навчання (1876) був призначений Дінабургской міським архітектором (1878-1895).

За багаторічні дослідження історії культури Остзейского краю отримав ступінь доктора мистецтва і філософії в Лейпцізькому університеті (1892). Керував будівництвом і реконструкцією багатьох ризьких будівель.

Був доцентом Ризького політехнічного інституту по кафедрі історії мистецтв (1899-1901), директором Ризького міського художнього музею (1905-1919), керівником комісії і виконавчим директором Курляндського товариства захисту пам'ятників літератури і мистецтва (1906-1919), почесним членом Естляндського літературного товариства.[1]

Творчість

ред.

За проектами Вільгельма Неймана було побудовано кілька десятків житлових і громадських будівель в більшості своїй виконаних в стилі історизму.

У Даугавпілсі: залізнична станція і будівля управління товарною станцією (1873), залізничні ремонтні майстерні та локомотивне депо (1874), міська лікарня (1887), будівля євангелічно-лютеранської церкви Мартіна Лютера (1889-1893).

У Ризі: синагога на вулиці Пейтавас (1903), школа на вулиці Вісвалжа (1903), будівля яхт-клубу на Кипсале (1898), будівля Міського художнього музею (1903-1905), вілли в Межапарк (1904), реконструкція та реставрація комплексу будівель Домського собору та Домського монастиря (1895-1910), перебудова головної будівлі та будівництво канцелярії Дому Ліфляндського лицарства (1902-1903).

В інших містах і селищах Латвії: маєтки в Ліксні, Кокнесе, Пелчі (1899), будівлі євангелічно-лютеранських церков в Кулдизі (1899-1904), в Демени (1895-1896), в Кабілі (1904—1907), будівництво вежі Добельської євангелічно-лютеранської церкви (1898).

Галерея

ред.

Публікації

ред.
  • Grundriß einer Geschichte der bildenden Künste und des Kunstgewerbes in Liv-, Est- und Kurland vom Ende des 12. bis zum Ausgang des 18. Jahrhunderts. Reval,1887
  • Die Ordensburger im sog. Polnischen Livland. Mitteilungen aus der livländischen Geschichte. Riga, 1889. Bd.14. H.3
  • Werke mittelalterlicher Holzplastik und Malerei in Livland und Estland. Lübeck, 1892
  • Das mittelalterliche Riga. Berlin, 1892
  • Die St. Annenkirche zu Libau. Rigasche Stadtblätter, Nr. 21, 22, 1892
  • Karl August Senff: Ein baltischer Kupferstecher. Reval, 1895
  • Baltische Maler und Bildhauer des XIX Jahrhunderts. Riga, 1902
  • Verzeichnis baltischer Goldschmiede, ihrer Merkzeichen und Werke. Sitzungsberichte der Gesellschaft für Geschichte und Alterthumskunde der Ostseeprovinzen Russlands aus dem Jahre 1904. Riga, 1905
  • Lexikon baltischer Künstler. Riga, 1908
  • Riga und Reval. Leipzig, 1908
  • Führer durch Riga mit einem Stadtplan. Leipzig, 1910; 2. Aufl. Berlin, 1918
  • Der Dom zu St. Marien in Riga. Riga, 1912
  • Das Museum in Riga. Museumskunde. Berlin, 1906. Bd.2
  • Merkbüchlein zur Denkmalpflege auf dem Lande. Riga, 1911
  • Aus alter Zeit: Kunst und kunstgeschichtliche Miszellen aus Liv-, Est- und Kurland. Riga, 1913

Примітки

ред.
  1. Māksla un arhitektūra biogrāfijās. — [Rīga]: Latvijas enciklopēdija: Preses nams, 1995-[2003]. — (Latvija un latvieši). 2.sēj. Kal-Rum / atb. red. Andris Vilsons; aut.: Vaidelotis Apsītis, Laila Baumane … [u.c.]. — Rīga: Latvijas enciklopēdija, 1996. — 239 lpp. : il. ISBN 5-89960-057-8 ISBN 5-89960-059-4

Література

ред.
  • Grosmane, E. Vilhelms Neimanis Latvijas mākslas vēsturē. Rīga, 1991, 7.-21. lpp.
  • Krastiņš J. Eklektisms Rīgas arhitektūrā — 1988, Rīga: Zinātne, 280 lpp.
  • Krastins J. Rīgas arhitektūras meistari/ The Masters of Architecture of Riga. — 2002, Rīga: Jumava, 360 lpp. ISBN 9984-05-450-0
  • Krastinš J. Rīgas arhitektūras stili / Architectural Styles in Riga / Arhitekturnije stili Rigi/. — 2005, Rīga: Jumava, 240 lpp. ISBN 978-5-7695-3948-0
  • Я. Крастиньш. Стиль модерн в архитектуре Риги. — 1988, Москва: Стройиздат, 273 с.
  • Рига: Енциклопедія = Enciklopēdija «Rīga» / Гол. ред. П. П. Еран. — 1-ше вид. — Рига : Головна редакція енциклопедій, 1989. — С. 508. — 60 000 прим. — ISBN 5-89960-002-0.

Посилання

ред.