Відкрити головне меню

Станіславський повіт (Королівство Галичини та Володимирії)

повіт Королівства Галичини та Володимирії Австро-Угорщини
Станіславський повіт
Округ Станіславський (до 1867)
Коронний край size Королівство Галичини та Володимирії
Країна Австрійська імперія Австрійська імперія
Австро-Угорська імперія Австро-Угорщина
Центр Станіславів
Створений 29 вересня 1855
Площа 806,1 км² (1880)
Населення 86 700 (1880)
Bezirk Stanislau.png
Найбільші міста Станіславів, Галич


Станіславський повіт (нім. Bezirk Stanislau, пол. Powiat stanisławowski) — історична адміністративна одиниця на українських землях, що входила до складу Австро-Угорщини, Західно-Української Народної республіки, Польщі, УРСР і Третього Райху. Повіт існував у період з 1855 до 1944 року. Адміністративним центром було місто Станіславів.

Зміст

ІсторіяРедагувати

Австро-УгорщинаРедагувати

Проголошений 1854 року[1] і утворений 29 вересня 1855 р. у складі 25 громад (гмін). 1867 року в ході адміністративної реформи до нього приєднано Галицький повіт з 35 громад, також передані громади Озерце, Кінчаки і Кремидів з Монастириського повіту, Тисменичани і Забережжя з Надвірнянського повіту та Чукалівка з Богородчанського повіту (однак у судовій структурі зберігся попередній поділ і Галицький судовий повіт). Таким чином Станіславський повіт охоплював територію нинішніх Станіславського та частково Богородчанського, Галицького, Калуського і Надвірнянського районів.

Станом на 1879 рік, повіт налічував 75 населених пунктів, розподілених по 62 кадастрових кварталах[2].

ЗУНРРедагувати

У листопаді 1918 року повіт увійшов до Станіславської військової області ЗУНР.

Польська окупаціяРедагувати

Після окупації ЗУНР унаслідок польсько-української війни територія повіту в травні 1919 р. опинилася у межах Польської Республіки.

Докладніше: Станіславський повіт (II Річ Посполита).

НаселенняРедагувати

Українці-грекокатолики становили 59 % населення повіту (1910)[3].

У 1939 році в повіті проживало 211 860 мешканців (133 720 українців-грекокатоликів — 63,12 %, 9 245 українців-латинників — 2,36 %, 33 070 поляків — 15,61 %, 1 850 польських колоністів міжвоєнного періоду — 0,87 %, 31 430 євреїв — 14,84 % і 2 545 німців та інших національностей — 1,2 %)[4].

У складі СРСРРедагувати

19 вересня 1939 року більшовицькі війська повністю зайняли територію повіту. 27 листопада 1939 р. повіт включений до складу новоутвореної Станіславської області. Як адміністративна одиниця повіт скасований у січні 1940 р. у зв'язку з переформатуванням території на 5 районів — кожен із кількох колишніх ґмін:

Третій РейхРедагувати

Під час німецької окупації у 1941-1944 рр. Станіславський повіт був відновлений як адміністративна одиниця Крайсгауптманшафту Станіслав Дистрикту Галичина. Відновлений також був і поділ на гміни (волості).

ПриміткиРедагувати

  1. Stupnicki H. Geograficzno-statystyczny opis królestwa Galicyi i Lodomeryi… — S. 99.
  2. Szematyzm Królestwa Galicyi i Lodomeryi z Wielkiem Księstwem Krakowskiem na rok 1879, Lwów 1879 (пол.)
  3. Українці. Частка у населенні повітів
  4. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 33.

ЛітератураРедагувати

  • Szematyzm Królestwa Galicyi i Lodomeryi z Wielkiem Księstwem Krakowskiem na rok 1879, Lwów 1879 (пол.)