Станція мілкого закладення
Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. (січень 2013) |
Станція мілкого закладення — узагальнювальна назва кількох типів підземних станцій метрополітену, характерною рисою яких є мінімальна глибина закладення, безпосередньо нижче точки промерзання ґрунту.
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/a/a8/Kharkov_metro_tunnel_construction01.jpg/250px-Kharkov_metro_tunnel_construction01.jpg)
Будівництво станцій мілкого закладення здебільшого ведеться у відкритому котловані, закріпленому розстрілами, за допомогою типових конструкцій зі збірного або монолітного залізобетону.
Типова станція мілкого закладення зазвичай має два, рідше — один вестибюль, з'єднаний з платформою станції сходами, а якщо перепад висот перевищує 5 метрів, встановлюється також ескалатор на підйом (при перепаді більше 7-ми метрів — і підйом, і спуск здійснюється ескалаторами).
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/9/9e/Beresteyska_metro_station_Kiev_2010_02.jpg/250px-Beresteyska_metro_station_Kiev_2010_02.jpg)
Можна виокремити такі типи станцій мілкого закладення:
Джерела
ред.- Н. В. Смолянюк, В. П. Кожушко, А. В. Більченко. Метрополітен // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2024. — ISBN 966-02-2074-X.