Відкрити головне меню

Стави Донецької області — стави, які розташовані на території Донецької області (в адміністративних районах і басейнах річок).

На території Донецької області налічується 2146 ставків, загальною площею 12200 га, об'ємом 270,4 млн м³.

Зміст

Загальна характеристикаРедагувати

Територія Донецької області становить 26,5 тис. км² (4,4% площі України). Вона розміщена в межах басейнів Дніпра (28,5% території області), Дону (р. Сіверський Донець, 30,2% території області) та річок Приазов'я (41,3%).

Гідрографічна мережа Донецької області представлена великою річкою Сіверський Донець (довжина в межах області 96 км), а також його притоками — середніми річками — р. Казенний Торець, р. Лугань; річками Приазов'я — р. Кальміус, р. Міус з притокою р. Кринка; річками басейну Дніпра — р. Самара, з притокою р. Вовча, в яку впадає р. Мокрі Яли.

Ставки, збудовані в басейнах цих річок, використовуються для культурно-побутових цілей, рибництва та зрошення земель. В оренді — 47% ставків. Найбільше ставків знаходиться на території Волноваського (176 шт.), Красноармійського (157 шт.), Артемівського та Мар'їнського (по 136 шт.) районів.

В оренді знаходиться 47% ставків.

Наявність ставків у межах адміністративно-територіальних районів та міст обласного підпорядкування Донецької області[1]Редагувати

Район, місто Кількість ставків, шт. Площа ставків, га Об'єм ставків, млн м³ В оренді, шт. В оренді, га
Амвpосіївський 82 534 13,7 52 462
Аpтемівський 136 630 15,4 62 417
Великоновосілківський 116 681 8,1 43 302
Волноваський 176 845 17,3 91 510
Володаpський 65 361 10,1 34 309
Добpопільський 90 563 11,3 65 476
Костянтинівський 91 549 14,2 54 472
Кpасноаpмійський 157 800 17,0 87 631
Маp'їнський 136 720 14,1 77 525
Hовоазовський 51 270 6,5 16 82
Олександрівський 113 1117 18,8 17 239
Пеpшотравневий 43 411 8,8 28 388
Слов'янський 109 747 13,8 52 242
Стаpобешівський 60 380 9,0 37 318
Тельманівський 93 474 11,0 42 307
Шахтаpський 86 458 13,4 50 292
Ясинуватcький 85 724 17,0 79 696
м. Донецьк 79 304 8,2 25 132
м. Авдіївка 6 21 0,7 3 12
м. Артемівськ 3 36 1,3 -* -
м. Вуглегірськ 8 26 1,1  — -
м. Горлівка 63 178 5,0 20 61
м. Дебальцеве 4 7 0,2  — -
м. Дзержинськ 1 3 0,1 1 -
м. Мирноград 5 11 0,5  — -
м. Докучаєвськ 4 36 0,4 1 5
м. Дружківка 7 23 0,9 2 17
м. Єнакієве 18 141 3,4 3 16
м. Кіровське 1 17 0,7  — -
м. Костянтинівка 8 46 1,4 6 28
м. Краматорськ 29 107 2,8 14 79
м. Красний Лиман 39 284 5,9 11 32
м. Красноармійськ 3 7 0,1  — -
м. Макіївка 110 374 10,2 22 112
м. Маріуполь 1 15 0,5  — -
м. Селидове 19 67 2,1 8 17
м. Сніжне 2 18 0,7 2 18
м. Соледар 1 4 0,1  — -
м. Торез 23 97 2,3 3 11
м. Харцизьк 6 38 1,2 3 32
м. Часів Яр 2 7 0,2 1 6
м. Шахтарськ 10 66 0,8  — -
м. Ясинувата 5 6 0,1  — -
Разом 2146 12200 270,4 1011 7249

Примітки: -* — немає ставків, переданих в оренду.


Наявність ставків у межах основних районів річкових басейнів на території Донецької області[1]Редагувати

Район річкового басейну Кількість ставків, шт. Площа ставків, га Об'єм ставків, млн м³ В оренді, шт. В оренді, га
Дніпра, у тому числі 642 3960 71,2 317 2310
р. Самара 76 760 12,1 15 190
Сіверського Дінця, у тому числі 671 3830 87,3 315 2140
р. Казенний Торець 264 1440 33,4 138 1010
Річки Приазов'я, у т.ч 833 4410 111,9 379 2799
р. Кальміус 345 1480 38,3 128 780
р. Міус 19 132 3,7 8 790
Разом 2146 12200 270,4 1011 7249

Ставки Донцької області достатньо рівномірно розподілено між районами річкових басейнів Дніпра (30%), Сіверського Дінця (31%) та річок Приазов'я (39%).

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б Водний фонд України: Штучні водойми — водосховища і ставки: Довідник / За ред. В. К. Хільчевського, В. В. Гребеня. — К.: Інтерпрес, 2014. — 164 с. ISBN 978-965-098-2

ЛітератураРедагувати

  1. Водне господарство в Україні / За ред. А. В. Яцика, В. М. Хорєва. — К.: Генеза, 2000. — 456 с.
  2. Водний фонд України: Штучні водойми — водосховища і ставки: Довідник / За ред. В. К. Хільчевського, В. В. Гребеня. — К.: Інтерпрес, 2014. — 164 с. ISBN 978-965-098-2
  3. Паламарчук М. М., Закорчевна Н. Б. Водний фонд України: Довідковий посібник / За ред. В. М. Хорєва, К. А. Алієва. — К.: Ніка-Центр, 2001. — 392 с.