Oticonданська дочірня компанія «William Demant Holding Group», другий за величиною у світі виробник слухових апаратів. Розташована в Данії за межами столиці Копенгагена. Заснована в червні 1904 року в Оденсе Хансом Демант, дружина якого була слабочуюча.

Oticon
Дата створення / заснування 1904
Зображення
Офіційна назва дан. Oticon A/S
Країна  Данія
Член у Linux Foundation[1]
Організаційно-правова форма aktieselskab[2]
Власник Demant A/Sd
Розташування штаб-квартири Smørumd
Продукція слуховий апарат
Офіційний сайт
CMNS: Oticon у Вікісховищі

Oticon має філії в різних країнах, має завод в Польщі, і має більш ніж 3000 співробітників по всьому світу.[3] Німецька філія була заснована в 1969 році в Гамбурзі.

Керівники ред.

  • 1988—1998 Lars Kolind
  • 1998—2008 Niels Jacobsen
  • 2008— Søren Nielsen

Цікаві факти ред.

Oticon панувала на ринку слухових апаратів Європи та США з 1958 по 1985 роки.[4] Традиція виробництва високоякісної продукції відповідно до технічних вимог підтримувалась фірмою під керівництвом Бенгта Сімонсена, Торбен Нільсена (віце-президента по технології та продукції) і ще двох директорів.[4] Завушний слуховий апарат мав дві переваги: грамотна технологія і розумна ціна.[4]

Невелика американська компанія Starkey в 1985 році вперше запропонувала ринку внутрішньовушні слухові апарати — вона змінила конфігурацію завушного слухового апарату так, що він перетворився на внутрішньовушний прилад.[4] Прилад став меншим, не впадав в очі, але якість звуку у нового приладу виявилася трохи нижчим — Starkey орієнтувалася на моду, а не на лікарів та лікарні, як Oticon.[4]

До виходу на ринок цієї новинки від Starkey, в компанії Oticon у міру зростання ринкового та фінансового успіху в корпоративній культурі зміцнювався дух ізоляціонізму і зарозумілості, а оскільки в компанії правили технарі, то при розробці чергового продукту упор був зроблений саме на технічну перевагу.[4]

Хоча Oticon, з командою Сімонсена, а також керівники виробничого напрямку відреагували на новинку агресивно та активно противилися просуванню цього товару — на їхню думку, новинка від Starkey з технічної точки зору поступалася їх продукції та, головне, не годилася для масового виробництва: кожен апарат доводилося індивідуально підганяти під розмір вуха покупця, — проте на ринку почався справжній бум внутрішньовушних апаратів, які вже в 1986 році заповнили 80% американського ринку.[4]

Період процвітання Oticon трагічно завершився, а виробничий стандарт змістився від завушних слухових апаратів до внутрішньовушних.[4] Частка Oticon на світовому ринку за один рік скоротилася з 15 до 9%, помітно впала виручка, Сімонсен разом з командою звільнився.[4]

В 1988 році, коли доходи компанії падали, президентом Oticon був призначений Ларі Колінд. В цій ситуації Колінд поступив цілком традиційно — скоротив витрати та підвищив продуктивність, що дало змогу вивести таким чином компанію з кризи.[5] Дуже швидко зрозумівши, що щоб не бути розчавленим такими конкурентами, як Sony, Siemens і Philips, Oticon необхідні глибші зміни. Вже першого січня 1990 Колінд підготував звернення до персоналу, про потребу в нових продуктах, для розробки яких потрібно «поєднання технічних досягнень з аудіології, психологією та уявою», що перед персоналом стоїть завдання «придумати немислиме і зробити це реальністю».[5] В заяві йшлося, що в майбутніх організаціях «працівники будуть мати всі можливості для особистісного та професійного зростання ... для творчої, результативної праці». Він доводив, що головним ворогом організації є організація і що тому необхідно скасувати формальні структури.[5] У Oticon не стало (і немає досі) немає посад і посадових інструкцій.[5] Нова команда відмовилася від колишньої ієрархічної структури та культури.[4] Замість офісів з'явилися мобільні робочі станції, всіляко заохочувалося співробітництво і навчання через прямий діалог з колегами та клієнтами.

За цим виникнула найзначніша в ряді нових розробок — перший у світі цифровий слуховий апарат DigiFocus, випущений в 1995 році.[5] За допомогою цього успішного продукту компанія отримала всі шанси витіснити з ринку колишні аналогові слухові апарати. До 1995 року прибуток Oticon зріс в десять разів у порівнянні з 1990 роком.[4]

У травні 1998 року Колінд пішов з посади президента, залишивши компанію в чудовому стані.[5] Хоча ринок слухових апаратів в 1990-х роках був статичним, продажі та прибутки Oticon сильно виросли, і в жовтні 2000 року Forbes Global назвав William Demant Holding (WDH), компанію-засновника Oticon, серед 20 найкращих компаній світу.[5] Найкращими компаніями світу визначаються компанії, в яких акції котируються на ринку, річний обсяг збуту становить не менше 500 000 000 доларів, і компанія протягом трьох останніх років демонструє високі темпи приросту доходів, які, за прогнозами біржових аналітиків, будуть зберігатися і в поточному році.[5] За останні 12 місяців акції WDH подорожчали в чотири рази, а прибутку компанії (одержувані тільки внаслідок Oticon) в останні вісім років щорічно збільшувалися на 25%.[5]

Хоча до початку 1990-х рр. Oticon зуміла відновити своє становище, але щоб розлучитися з минулим компанії довелося пройти через фінансову кризу, повну зміну керівництва і радикальну перебудову організації.

Лінії продуктів ред.

  • Alta
  • Nera
  • Ria
  • Safari
  • Dual
  • Acto
  • Hit
  • Amigo
  • Chili
  • Intiga
  • Ino

Зрілі лінії продуктів:

  • Epoq
  • Vigo
  • Delta
  • Lexis
  • Syncro
  • Tego
  • Atlas
  • Swift
  • Go
  • Go pro
  • Gaia
  • Safran
  • Sumo
  • Sumo DM

Примітки ред.

  1. https://www.linuxfoundation.org/membership/members/
  2. Det Centrale Virksomhedsregister
  3. "Oticon Слухові апарати [Архівовано 6 вересня 2015 у Wayback Machine.]"
  4. а б в г д е ж и к л м Победить с помощью инноваций: Практическое руководство по управлению организационными изменениями и обновлениями / Майкл Ташмен, Чарльз О’Райли III: Альпина Паблишер; Москва; 2014 ISBN 978-5-9614-3497-2
  5. а б в г д е ж и к Роберт Дилтс, Энн Диринг, Джулиан Рассел. Альфа-лидерство. — СПб: Прайм-Еврознак, 2004 г. — 256 с. Тираж: 3000 экз. ISBN 5-93878-133-7, 0-470-84483-3

Зовнішні посилання ред.