Вікіпедія

Флора Сандес

Флора Сандес[4] (англ. Flora Sandes; 22 січня 1876, Нетер-Попплтон, Північний Йоркшир — 24 листопада 1956, Саффолк) — британська медична сестра, капітан сербської армії (єдина жінка-британка, яка служила в сербській армії), учасниця Першої світової війни. Кавалер Ордена Зірки Карагеоргія.

Флора Сандес
Народження 22 січня 1876(1876-01-22)[1][2]
Nether Poppletond, Сполучене Королівство
Смерть 24 листопада 1956(1956-11-24)[1][2] (80 років)
, Іпсвіч[3]
Країна  Сполучене Королівство
 Велика Британія
 Королівство Югославія
Звання капітан
Війни / битви Перша світова війна, Монастирська операція і Перша Балканська війна
Нагороди
CMNS: Флора Сандес у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Сандес.

До війни працювала у Швидкій допомозі Святого Іоанна, після мобілізації добровільно вступила до сербського війська і швидко дослужилася до звання старшого сержанта. Звання капітанки отримала вже після війни[5].

Життєпис ред.

Ранні роки ред.

Народилася 22 січня 1876 року в містечку Нетер-Попплтон, Північний Йоркшир, молодшою дочкою в ірландсько-шотландській родині. Батько — Семюель Діксон Сандес (англ.  Samuel Dickson Sandes, 1822—1914), колишній ректор (священик Англіканської церкви) в графстві Корк. Мати — Софія Джулія Сандес, до шлюбу Беснард (англ.  Sophia Julia Sands, née Besnard)[6][7]. Сім'я переїхала до графства Саффолк у містечко Марльсфорд, коли Флорі було 9 років, а потім перебралася до Торнтон-Хіт у Кройдона, графство Суррей[6][8][9]. Флора виховувалася гувернанткою[7], з дитинства захоплювалася верховою їздою і стрільбою, говорила, що хотіла б народитися хлопчиком[10]. Також навчалася водінню, керуючи старим французьким гоночним автомобілем[10].

Влаштувалася працювати секретаркою[10]. Відмінно знала французьку та німецьку. У вільний час Сандес проходила навчання в Сестринському йоменському корпусі першої медичної допомоги, заснованому в 1907 році. Це була жіноча воєнізована організація, в якій вивчали медичну справу, догляд за кіньми, зв'язок і займалися активною фізичною підготовкою — догляд за кіньми був не випадковим, тому що санітарки корпусу вивозили поранених саме на конях. У 1910 році Флора Сандес перейшла до Жіночого конвою з надання допомоги слабким і пораненим (англ.  Women's Sick & Wounded Convoy), заснованому Мейбел Сент-Клер Стобарт, яка звільнилася з Йоменського корпусу. Конвой ніс службу в Сербії та Болгарії під час Першої Балканської війни. У 1914 році, коли почалася Перша світова війна, Флора Сандес хотіла записатися в медсестри, але їй відмовили через недостатню кваліфікацію[11].

Військова кар'єра ред.

Сандес попри на невдачу вступила до Швидкої допомоги Святого Іоанна (відділення в Англії та Уельсі) під керівництвом Мейбел Груїтч. 12 серпня 1914 року група з 36 лікарок вирушила до Сербії з метою надання допомоги всім нужденним[6][10][12]. Всі вони прибули до міста Крагуєваць, де знаходилися основні сербські сили, що стримували австро-угорський наступ[13]. Флора Сандес вступила до сербської Служби Червоного Хреста і почала працювати сестрою милосердя при 2-му піхотному полку сербської армії[6]. Коли почався відступ сербських військ через Албанію до моря, Сандес залишила розташування своєї частини і для власної безпеки записалася за підробленим іменем до сербського полку. Це не було дивним з двох причин: по-перше, в Албанії здавна склалася традиція клятвенних дів, які переймали всі чоловічі обов'язки; по-друге, в Сербії жінки масово йшли доброволицями до армії, бажаючи допомогти армії чим тільки можливо, і відчували не меншу за чоловіків ненависть до австро-угорських загарбників. Однак Сандес стала єдиною представницею Великої Британії серед них.

Сандес поступово звикала до суворих умов військового життя: марш-кидки, нічліги в окопах при холодній погоді і постійні сутички з австрійцями і болгарами загартували її. Серби стали вважати її своєрідним талісманом, тому добре до неї ставилися. Неспішність Санденс сприймалася багатьма як відсутність страху і особиста відвага, а під час артилерійських обстрілів і рушничних залпів противника вона не отримувала жодної подряпини. Санденс досить швидко дослужилася до звання капрала[10]. В 1916 році під час Монастирської битви була серйозно поранена гранатою після рукопашної сутички[10]. Дивом врятована сербами з поля бою, уникла полону, де болгари вбили решту поранених. Сандес отримала важке поранення правої руки, спину і правий бік пошкодили осколки гранат (всього 24 поранення). Лікарі витягти осколки і полегшити страждання, однак командир попередив, що більше на передову вона не вирушить і після одужання зможе буде служити лише в штабі. У Британському військово-польовому госпіталі в Салоніках, де проходила лікування, Сандес дізналася про інших жінок, які служили в сербській армії, в тому числі і про Мілунку Савіч з 2-го піхотного полку, яка теж була в госпіталі після поранення. За свою відвагу Флора Сандес нагороджена Орденом Зірки Карагеоргія — вищої сербської військової нагороди[14] — і отримала звання старшого сержанта (сержант-майора)[12].

У 1916 році Сандес опублікувала автобіографію «Англійка-сержантка у Сербській Армії», створену на основі листів і щоденників. Кошти від продажу книги йшли на допомогу сербській армії[15]. Також їй почали надходити посилки з Великої Британії, але коштів і припасів все одно було недостатньо. За підтримки Евеліни Гаверфілд Сандес створила Фонд надання допомоги сербським солдатам і військовополоненим, названий на честь засновниць[16]. Всі кошти фонду йшли на допомогу постраждалим від війни. Через важке поранення Сандес залишилася в лікарні до кінця військових дій, де взяла на себе обов'язки головної лікарки і продовжила допомагати солдатам[17]. Після війни, в квітні 1919 року вона була переведена в офіцери і в жовтні 1922 року після отримання військового звання капітана демобілізована остаточно[7][14].

Після війни ред.

У травні 1927 року Флора Сандес пошлюбила Юрія Юденича (англ. Yuri Yudenitch), російського воєначальника, генерала Білої армії. Деякий час вони жили у Франції, але потім переїхали до Королівства Югославія і оселилися в Белграді. Сандес стала водійкою таксі (першим водієм белградського таксі), а в 1927 році видала ще одну автобіографію. Вона читала лекції з військової справи і медицини у Великій Британії, Австралії, Новій Зеландії, Франції, Канаді та США, носячи військову форму постійно[18].

У 1941 році Сандес з чоловіком вирушили добровольцями на фронт чергової війни, вже проти Німеччини. Війна скінчилася швидким розгромом югославських військ і окупацією країни, вони були схоплені німцями в полон. З великими труднощами обом вдалося вибратися[14]: Сандес, переодягнувшись у жіночу сукню, вибралася обманом з в'язниці. Юденич був звільнений і відправлений до лікарні через слабке здоров'я, у вересні 1941 року помер[7]. Флора Сандес перебралася до Англії, де і прожила останні роки.

24 листопада 1956 року Флора Сандес померла[7].

У культурі ред.

  • В 1997 році Радіо-телебачення Сербії показало документальний фільм Слободана Радовича «Наша англійка»[19][20][21].
  • У Торнтон-Хіт (боро Кройдон, Лондон) один із пабів носить ім'я Флори Сандес[22].
  • Фолк-співак Рег Меуросс написав пісню «The Ballad of Flora Sandes», яка є переказом історії життя Флори Сандес. Пісня увійшла до альбому England Green and England Grey[23].

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. ↑ а б SNAC — 2010.
  2. ↑ а б A Historical Dictionary of British Women — 2 — Routledge, 2003. — С. 383. — ISBN 978-1-85743-228-2
  3. ↑ Oxford Dictionary of National Biography / C. Matthew — Oxford: OUP, 2004.
  4. ↑ Також зустрічається написання Сендс
  5. ↑ Alison Fell (27 жовтня 2014). Viewpoint: Why are so few WW1 heroines remembered?. BBC News. Процитовано 27 жовтня 2014.
  6. ↑ а б в г Taylor & Francis Group (2003). A Historical Dictionary of British Women. Routledge. с. 383. ISBN 1-85743-228-2.
  7. ↑ а б в г д Wheelwright, Julie (2004). Yudenitch, Flora Sandes (1876–1956). Oxford Dictionary of National Biography. Oxford University Press. doi:10.1093/ref:odnb/49662.
  8. ↑ Wheelwright, Julie (1989). Amazons and Military Maids. Pandora. ISBN 0-04-440356-9.
  9. ↑ Twinch, Carol (2007). The Little Book of Suffolk. Breedon Books. ISBN 1-85983-587-2.
  10. ↑ а б в г д е Hazen, Walter A. (2006). Everyday Life. Good Year Books. с. 61. ISBN 1-59647-074-7.
  11. ↑ Allcock, John B.; Antonia Young (2000). Black Lambs & Grey Falcons: Women Travellers in the Balkans. Berghahn Books. с. 91.
  12. ↑ а б Jones, David E. (2000). Women Warriors: A History. Brassey's. с. 134. ISBN 1-57488-206-6.
  13. ↑ Davies, Norman (1996). Europe: A History. Oxford University Press. с. 908. ISBN 0-19-820171-0.
  14. ↑ а б в Condell, Diana; Jean Liddiard (1987). Working for Victory?: Images of Women in the First World War, 1914–18. Routledge. с. 41. ISBN 0-7102-0974-6.
  15. ↑ Smith, Angela K. (2000). The Second Battlefield: Women, Modernism and the First World War. Manchester University Press. с. 52. ISBN 0-7190-5301-3.
  16. ↑ Crawford, Elizabeth (1999). The Women's Suffrage Movement: A Reference Guide 1866–1928. Routledge. с. 280. ISBN 0-415-23926-5.
  17. ↑ History – Fact Files – Flora Sandes. BBC. 28 січня 2005. Процитовано 30 березня 2008.
  18. ↑ Cromwell, Jason (1999). Transmen and FTMs: Identities, Bodies, Genders, and Sexualities. University of Illinois Press. с. 65. ISBN 0-252-06825-4.
  19. ↑ Our Englishwoman on IMDB
  20. ↑ Our Englishwoman [Архівовано 24 травня 2014 у Wayback Machine.] on fastserbia
  21. ↑ Our Englishwoman на YouTube TV Drama
  22. ↑ THE FLORA SANDES (англ.)
  23. ↑ Chilton, Martin (4 вересня 2014). Reg Meuross, England Green & England Grey, album review. The Daily Telegraph. Процитовано 15 вересня 2014.

Література ред.

Автобіографії ред.

  • Sandes, Flora (1916). An English Woman-Sergeant in the Serbian Army. Hodder & Stoughton.
  • Sandes, Flora (1927). The Autobiography of a Woman Soldier: A Brief Record of Adventure with the Serbian Army 1916–1919. H.F. & G. Witherby.

Інші праці ред.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Флора_Сандес&oldid=37246733