Станіслав Данилович (староста)
Станіслав Данилович на Олеську гербу Сас (бл. 1609—1636) — руський шляхтич, магнат, військовик, урядник, політичний діяч Речі Посполитої. Вуйко короля Яна ІІІ Собеського.
| Станіслав Данилович | |
|---|---|
| Народився | бл. 1609 |
| Помер |
1636 ·загибель |
| Поховання | Костел Святого Лаврентія |
| Підданство |
Річ Посполита .svg){kind=small} |
| Місце проживання | Україна |
| Діяльність | військовослужбовець |
| Alma mater | Старий Левенський університет[d] |
| Посада | посол Сейму Речі Посполитої[d], корсунський старостаd, чигиринський старостаd і червоногородський старостаd |
| Конфесія | католик |
| Рід | Даниловичі |
| Батько | Іван Данилович |
| Мати | Софія Жолкевська |
| Родичі | Станіслав Жолкевський (дід) |
| Брати, сестри | Софія Теофіля Даниловичівна |
| Діти | Данилович Микола |
 | |
Життєпис ред.
Народився близько 1609 року. За даними Шимона Старовольського, існувала йому епітафія (Осса, лат. Ossa), де було вказано, що помер у 1636 році, а прожив 27 років.[1] Походив із впливового роду Даниловичів. Син Івана Даниловича та його дружини Софії, дочки коронного гетьмана Станіслава Жолкевського.
Навчався в університетах Європи: 1624 р. був записаний на навчання до університету в Інґольштадті, у липні 1626 р. — у католицькому університеті Льовена. Правдоподібно, після цього мав подорож за кордоном, 1628 р. був за кордоном, професор Вернулеус присвятив йому збірник лекцій для студентів.
1631 року: Станіслав Данилович на засіданні сейму (за іншими даними, це трапилось під час похорону короля Сігізмунда ІІІ Вази у Варшаві 16 травня 1632 р.[2]) у гніві відрубав вінницькому старості Адаму Калиновському три пальці правої руки. За це маршальський суд (Люблінський трибунал 1634 р.[2]) наклав на нього баніцію, інфамію (позбавив прав і честі); відтак став старостою корсунським, чигиринським. Оточив себе «відважними вояками, в число яких увійшли і козаки виписок». Весь час воював з татарськими наїздами, не визнаючи ніяких мирних договорів. 1632 р. король Владислав IV Ваза розпочав похід на Смоленськ, С. Данилович з'явився до нього зі своїм полком, сприяв у перемозі над москалями, чим повернув собі втрачені права.
1634 року купив Зіболки та Куликів за 40000 злотих польських.[3]
Під час виборів короля (травень) пограбував маєток калуського старости Калиновського, за що маршалківський суд оголосив йому інфамію. Для зменшення провини взяв участь у війні з московитами (Смоленськ) як командир регіменту, проявив себе здібним, відважним офіцером. Після повернення з війни за сприяння короля у 1635 р. був позбавлений баніції. Ад. Каліновському виплатив 10000 злотих відшкодування, від тюрми відкупився 200000 злотих.[4]
Після війни жив у Корсуні. 1636 року продав містечко Звенигородку подільському воєводі Марціну Казановському. Одружився з Мариною Семашко, донькою брацлавського каштеляна Миколи Семашка на Хупкові,[5] і отримав у посаг містечко Хупків, Хупківську й частину Коблінської волості Волинського воєводства (2507 «димів»), також як віно Березне та замок.
За його сприяння матері та бабці в жовківському фарному костелі св. Лаврентія встановили пам'ятний мармуровий надгробок з епітафією по лівій стороні головного вівтаря.[6]
1636 року розмістив у Корсуні свою гвардію по козацьким дворах, чим спричинив напругу у місті. Відібрав у посполитих слободи, осадивши на них старостинських землевласників. С. Данилович також наказав випровадити ченців Микільського монастиря, які володіли дніпровськими угіддями з містечок, заснованих старостинських землевласниками. Під час походу проти татар у Степ як керівник кавалерії восени[4] 1636 (або бл. 1640) р. потрапив у полон до ногайського мурзи Кантеміра. Був страчений (або закатований) синами мурзи Кантеміра в помсту за смерть їхнього брата біля Бурштина (незважаючи на пропозицію викупу[4]). Тіло перевезли до Жовкви, де поховали[7] в родинній гробниці — крипті фарного жовківського костелу св. Лаврентія.
Примітки ред.
- ↑ Starovolscius S. Monumenta Sarmatarum. — Cracoviae : in Officina Viduae et Haeredum Francisci Caesarij, 1655. — S. 478—479. (лат.)
- ↑ а б Spieralski Zb. Kalinowski Adam z Husiatyna h. Kalinowa (1602–1638) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk. — T. XI. — S. 453. (пол.)
- ↑ Dzibułki // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1881. — Т. II. — S. 268. (пол.)
- ↑ а б в Czapliński W. Daniłowicz Stanisław (†1636)… — S. 417. (пол.)
- ↑ Hubków // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1882. — Т. III. — S. 199. (пол.)
- ↑ Charewiczowa Ł. Daniłowiczowa Zofia, h. Lubicz (ur. ok. 1590 †1634) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : Nakładem Polskiej Akademii Umiejętności,, 1937. — T. IV, zeszyt 16. — S. 418. (пол.)
- ↑ Niesiecki К. Korona Polska przy Złotey Wolności… — Т. II. — S. 16. (пол.)
Джерела ред.
- Czapliński W. Daniłowicz Stanisław (†1636) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : Nakładem Polskiej Akademii Umiejętności, 1937. — T. IV/1, zeszyt 16. — 480 s. — S. 417. (пол.)
- Korsuń // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1884. — Т. V. — S. 36. (пол.)
- Łoziński W. Prawem i lewem. Obyczaje na Czerwonej Rusi w pierwszej połowie XVII wieku. — Lwów : nakładem księgarni H. Altenberga, 1904. — T. 2. — S. 62—63. (пол.)
- Niesiecki К. Korona Polska przy Złotey Wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1738. — Т. II. — 761 s. — S. 15—16. (пол.)
- Энциклопедический Словарь Ф. А. Брокгауза и И. А. Ефрона. (рос.)
Посилання ред.
|
Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |