Рашид Овезгельдійович Мередов (туркм. Raşit Öwezgeldiýewiç Meredow; нар. 1960, Ашхабад) — туркменський політик, міністр закордонних справ Туркменістану2001), перший заступник Голови Кабінету Міністрів Туркменістану (2003).

Рашид Мередов
туркм. Raşit Öwezgeldiýewiç Meredow
Рашид Мередов
Рашид Мередов
Рашид Мередов
Заступник голови Кабінету Міністрів Туркменістану
Нині на посаді
На посаді з 21 лютого 2003
5-й Міністр закордонних справ Туркменістану
Нині на посаді
На посаді з 7 липня 2001
Попередник Батир Атаєвич Бердиєв
2-й Голова Меджлісу Туркменістану
7 травня — 7 липня 2001 року
Попередник Сахат Непесович Мурадов
Наступник Реджепбай Аразов
Народився 29 травня 1960(1960-05-29) (63 роки)
Ашхабад, Туркменська РСР, СРСР
Відомий як політик, дипломат
Місце роботи МДУ
Країна СРСР і Туркменістан
Alma mater Юридичний факультет Московського державного університетуd
Політична партія Democratic Party of Turkmenistand
Нагороди
орден «Галкиниш» медаль «Гайрат» Jubilee Medal "20 years of Independence of Turkmenistan"

Колишній директор Національного інституту демократії та прав людини при президенті Туркменії, голова парламентського комітету з економічних питань та головою Меджлісу (парламенту Туркменії), але після критики президентом Сапармуратом Ніязовим знято з цих посад за «недостатню старанність і недостатню прихильність до принципів у вирішенні поставлених завдань».

Кандидат юридичних наук.

В даний час вважається одним з найбільш впливових політиків Туркменістану.

Біографія ред.

Народився в сім'ї юриста. Мати — за національністю азербайджанка. У 1982 році закінчив юридичний факультет Московського державного університету імені Ломоносова, в 19821984 роках — викладач кафедри цивільного права та цивільного процесу Туркменського державного університету ім. А. М. Горького. У 1987 році закінчив аспірантуру МДУ, захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. У 19821987 роках викладав цивільне право в МГУ. У 19871990 — викладач, старший викладач кафедри цивільного права та цивільного процесу Туркменського державного університету ім. А. М. Горького.

У 19901991 роки — головний консультант, начальник відділу, начальник управління Міністерства юстиції Туркменістану. З 1991 року працював у Міністерстві закордонних справ і апараті туркменського президента.

У 19911993 — завідувач відділом правоохоронних органів Ради з координації діяльності правоохоронних органів при Президентові Туркменістану. У 19931994 — завідувач юридичним відділом Апарату Президента Туркменістану.

У 1994 році був обраний до Меджлісу (парламент Туркменістану). У 19961999 роках працював заступником директора Національного інституту демократії і прав людини при президентові Туркменістану — провідної урядової експертної організації. У травні 1999 року призначений першим заступником міністра закордонних справ. Одночасно в 1996 р. пройшов короткі курси в Дипломатичної академії РФ.

У травні — липні 2001 року — голова Меджлісу. З липня 2001 — міністр закордонних справ Туркменістану. З лютого 2003 одночасно — віце-прем'єр. У березні 2005 року Мередов підданий критиці з боку президента Ніязова.

Після смерті президента Ніязова Мередов зайняв ключову посаду в уряді — віце-прем'єра (посаду прем'єра за сумісництвом займає президент Гурбангули Бердимухамедов).

Роль у конфлікті Туркменії з Білорусією ред.

Мередов виступав головним гарантом з туркменської сторони спільного з Білорусією проекту з будівництва Гарлицького гірничо-збагачувального комбінату[1]. Проект завершився конфліктом та позовом Білдержхімпрому до Стокгольмського арбітражу[2]. Борги туркменської сторони перед білоруським підрядником за фактично виконані роботи оцінюють у $200 млн[3]. Як головний куратор та гарант проекту в уряді Туркменістану, Рашид Мередов приймав рішення оплачувати чи не оплачувати роботу білорусів.

Туркменська сторона відмовилася виконувати фінансові зобов'язання за контрактом перед Білгорхімпромом практично від початку будівництва: сума боргу на червень 2018 року становила за попередніми підрахунками $52 млн, на момент подання позовної заяви до суду — близько $200 млн. Після введення 31 березня 2017 року Гарлицького ГЗК в експлуатацію, туркменська сторона на серпень 2019 року продовжувала утримувати техніку білоруських будівельників вартістю близько $7 млн[4][5]. Письмові гарантії туркменської сторони виплатити підряднику також $3 млн, витрачені на урочисте відкриття ГЗК, було проігноровано. Рашид Мередов продовжував обіцяти вирішити це питання, але проблема непроплат зростала. У травні 2018 року в односторонньому порядку туркменська сторона розірвала контракт з Белгорхімпромом, який після запуску ГЗК мав усунути недоліки і до 2020 року гарантійно підтримувати його вихід на повну виробничу потужність. Анулювання контракту зупинило навчання туркменських фахівців у білоруських навчальних закладах та практику на Бєларуськалій.

Таке рішення влади в особі Мередова розірвати контрактні відносини з білоруським генпідрядником призвело до того, що ГЗК зіткнувся з нестачею кваліфікованих кадрів і не може вийти на планові потужності видобутку руди та виробництва добрив.


Нагороди ред.


Посилання ред.

  1. Кто кого кинул на строительстве Гарлыкского ГОКа?. kompromat1.media. Архів оригіналу за 17 серпня 2019. Процитовано 17 серпня 2019.
  2. Белгорхимпром требует взыскать с Туркменистана более 150 млн долл за работы по строительству Гарлыкского ГОКа (рос.). primepress.by. Архів оригіналу за 21 червня 2019. Процитовано 17 серпня 2019.
  3. Как туркменский заказчик довел белорусов до Стокгольмского арбитража. Архів оригіналу за 22 серпня 2020. Процитовано 17 серпня 2019.
  4. Туркменистан удерживает технику «Белгорхимпрома» на 7 млн долларов (рос.). TUT.BY. 28 лютого 2019. Архів оригіналу за 22 серпня 2019. Процитовано 22 серпня 2019.
  5. Туркменистан удерживает имущество «Белгорхимпрома», настаивая на пересмотре итогов работ по строительству Гарлыкского ГОКа | turkmen.news. turkmen.news. Архів оригіналу за 22 серпня 2019. Процитовано 22 серпня 2019.
  6. Главу МЗС Туркменістану Рашида Мередова нагороджено орденом Узбекистану «Дустлік»
  7. Державне інформаційне агентство Туркменістану | TDH. tdh.gov.tm. Архів оригіналу за 16 серпня 2019. Процитовано 17 серпня 2019.