Вікіпедія

Себастьян Курц

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Курц.

Себастьян Курц (нім. Sebastian Kurz; нар. 27 серпня 1986, Відень, Австрія) — австрійський державний та політичний діяч. Федеральний канцлер Австрії: 19 жовтня 2017 — 28 травня 2019, і знову 7 січня 2020 — 11 жовтня 2021. Колишній Міністр закордонних справ та інтеграції Австрії з 16 грудня 2013[6] до 18 грудня 2017. Був наймолодшим міністром закордонних справ у світі. Голова ОБСЄ 2017 року.

Себастьян Курц
Sebastian Kurz
Себастьян Курц
Себастьян Курц
16-й Федеральний канцлер Австрії
7 січня 2020 — 11 жовтня 2021
ПопередникБрігітте Бірляйн
НаступникАлександер Шалленберг
14-й Федеральний канцлер Австрії
19 жовтня 2017 — 28 травня 2019
ПопередникКрістіан Керн
НаступникБрігітте Бірляйн
Лідер Австрійської народної партії
14 травня 2017 — 3 грудня 2021
ПопередникРайнгольд Міттерленер
НаступникКарл Негаммер (в. о.)
Міністр закордонних справ Австрії
16 грудня 2013 — 18 грудня 2017
ПопередникМіхаель Шпінделеггер
НаступникКарін Кнайсль
Член Національрату
Нині на посаді
На посаді з14 жовтня 2021[1]
ПопередникІрен Нойман-Гаренбергер
23 жовтня 2019 — 7 січня 2020
ПопередникІрен Нойман-Гаренбергер
9 листопада 2017 — 22 січня 2018
ПопередникКарл Марер
29 жовтня 2013 — 16 грудня 2013
ПопередникЕрвін Расінгер
Народився27 серпня 1986(1986-08-27)[2][3][…] (38 років)
Відень, Австрія[2][5]
Відомий якполітик
Місце роботиФедеральний уряд Австрії
КраїнаАвстрія
ОсвітаВіденський університет
Alma materGRG 12 Erlgassed (2004)[4] і Faculty of Law, University of Viennad (2011)
Політична партіяГолова «нової» АНП
Професіяюрист
Релігіякатолицька церква
Нагороди
орден Республіки Сербія
Підпис
sebastian-kurz.at
 Висловлювання у Вікіцитатах
 Медіафайли у Вікісховищі

Як лідер «нової» Австрійської народної партії (ÖVP) переміг на парламентських виборах 15 жовтня 2017 року, здобувши 61 із 183 місць у парламенті[7].

«Метеорит австрійського політичного небосхилу»[8].

Життєпис

ред.

Народився 27 серпня 1986 у Відні, його мати — вчителька, а батько — інженер[9] і виріс у 12 районі міста Майдлінге, де він досі проживає.[10]

Освіта

ред.

Вступив до нім. Bundesgymnasium und Bundesrealgymnasium Erlgasse 1996 та після складання свого випускного іспиту 2004 року Курц пройшов обов'язкову військову службу в 2004—2005. Потім почав навчатися на юридичному факультеті Віденського університету[11]. Коли його призначили на посаду державного секретаря у справах інтеграції 2011 року, у нього був 13-й семестр навчання.[12]

Молодий політик

ред.

Членом молодіжного відділення АНП Курц став у 17 років, а в 23 роки очолив її віденський комітет.[13] 2009 обраний головою молодіжного відділення Австрійської народної партії. У 2010–2011 був членом міської ради Відня.

У квітні 2011 призначений на новостворену посаду державного секретаря в справах інтеграції (частина федерального міністерства внутрішніх справ Австрії). На загальних виборах в Австрії 2013 він був обраний членом Національрату.

Міністр закордонних справ Австрії

ред.

16 грудня 2013 став міністром закордонних справ Австрії в другому кабінеті Вернера Файманна, чий портфель був на його прохання розширений, включивши в себе функції соціальної інтеграції. На момент своєї присяги Себастьян Курц був наймолодшим міністром уряду Австрії з моменту заснування республіки, наймолодшим міністром закордонних справ в ЄС і в усьому світі.

Голова ОБСЄ

ред.

2017 року виконував обов'язки Голови Організації з безпеки і співробітництва в Європі. Неодноразово відвідував з офіційними візитами Україну[14].

Голова «нової» Народної партії Австрії

ред.

1 липня 2017 року одноголосно обраний Головою «нової» Народної партії Австрії, з наданням йому необмежених повноважень, яких досі не мав жоден політичний діяч Австрії. Партія брала активну участь у новій виборчій кампанії республіки. С. Курц не приховував політичних канцлерських амбіцій і обіцяв кардинальні зміни в суспільному житті Австрії[15].

Перемога на виборах 15 жовтня 2017 р.

ред.

15 жовтня 2017 року Народна партія Австрії, очолювана С. Курцом отримала перемогу на позачергових виборах у парламент (понад 30 %). Таким чином, він отримав право стати канцлером Австрії.[16].

Федеральний канцлер Австрії

ред.

19 жовтня 2017 року офіційно обійняв посаду Федерального канцлера Австрії[17]. Посаду обіймав до 28 травня 2019. 7 січня 2020 знову зайняв пост канцлера[18]. 9 жовтня 2021 року подав у відставку[19] та запропонував федеральному президенту Александера Шалленберга як нового канцлера[20].

Курц і Путін

ред.

Курц неодноразово був в Росії і зустрічався з Путіним. Тільки 2018 року вони зустрічалися 5 разів.[21]

У квітні 2021 року пропонував Путіну зустрітися із Байденом у Відні.[22][23] Путін зі свого боку у червні 2018 року прохав Курца посприяти у зустрічі із Трампом, коли був із візитом в Австрії.[24] У серпні 2018 року Путін був на весіллі тодішньої міністра закордонних справ Австрії Карін Кнайсль. Карін Кнайсль номінувала на посаду міністра закордонних справ проросійська Австрійська партія свободи, яка входить до коаліції із Курцом.[25]

У серпні 2021 року Курц відкривав разом із Путіним завод у Башкирії.[26]

Різне

ред.

На момент свого призначення міністром був студентом і не мав закінченої вищої освіти.[27]

Деякі австрійські газети жартували про те, чи зможе новий глава МЗС якісно поєднувати роботу з навчанням, не завдаючи шкоди ні тому, ні іншому.[28]

У березні 2021 року австрійські, німецькі та українські медіа повідомили, що Курц був помічений у використанні приватного літаку, який, ймовірно, належить українському олігарху Дмитру Фірташу, щоб повернутися до Відня із зустрічі в Тель-Авіві. І натякнули на можливий зв'язок політика із олігархом[29][30][31].

Примітки

ред.
  1. ↑ Ексканцлер Австрії Себастіан Курц став депутатом парламенту. Deutsche Welle (українською) . 14 жовтня 2021. Процитовано 15 жовтня 2021.
  2. ↑ а б Sebastian Kurz — Österreichisches Parlament, 2014.
  3. ↑ Енциклопедія Брокгауз
  4. ↑ а б Wer ist Wer
  5. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #1084129361 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  6. ↑ Austria swears in EU's youngest foreign minister Sebastian Kurz. BBC News. 16 грудня 2013.
  7. ↑ Курц оголосив про перемогу своєї партії на парламентських виборах в Австрії
  8. ↑ Муляр М. Себастьян Курц — метеорит австрійського політичного небосхилу // Zbruč. — 2021. — 3 грудня.
  9. ↑ Sebastian Kurz: Prinz Gutgelaunt profil.at vom 13. Dezember 2013,. Архів оригіналу за 24 жовтня 2014. Процитовано 21 лютого 2014. [Архівовано 2014-10-24 у Wayback Machine.]
  10. ↑ Oliver Pink und Thomas Prior (23 квітня 2011). Sebastian Kurz: „Goldene Löffel hatte ich nie im Mund“. Ich bin ein Meidlinger, kein Hietzinger. Ich bin im Zwölften aufgewachsen und in öffentliche Schulen gegangen. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |hrsg= (довідка); Проігноровано невідомий параметр |werk= (можливо, |work=?) (довідка); Проігноровано невідомий параметр |zugriff= (можливо, |access-date=?) (довідка)
  11. ↑ Lebenslauf Sebastian Kurz. Архів оригіналу за 14 серпня 2011. Процитовано 21 лютого 2014. {{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр |zugriff= (можливо, |access-date=?) (довідка) [Архівовано 2011-08-14 у Wayback Machine.]
  12. ↑ heute.at Sebastian Kurz: «Ich kenne Strache. Er hetzt.» vom 21. April 2011. Архів оригіналу за 11 січня 2017. Процитовано 21 лютого 2014. [Архівовано 2017-01-11 у Wayback Machine.]
  13. ↑ Министром иностранных дел Австрии назначен 27-летний студент юрфака
  14. ↑ Голова ОБСЕ Себастіан Курц здійснює візит в Україну, /DW/
  15. ↑ Курц очолив «нову» Народну партію Австрії /Укрінформ, 1.07.2017/
  16. ↑ Курц оголосив себе переможцем на виборах в Австрії, /DW, 15.10.2017/
  17. ↑ Президент Австрії доручив Курцу сформувати уряд /УНН, 20.10.2017/
  18. ↑ Себастьян Курц вдруге став канцлером Австрії. Лівий берег (українською) . 7 січня 2020. Процитовано 9 жовтня 2021.
  19. ↑ Канцлер Австрії подав у відставку на тлі корупційних розслідувань. Укрінформ. 9 жовтня 2021. Процитовано 9 жовтня 2021.
  20. ↑ Канцлер Австрії Курц пішов у відставку на тлі корупційного скандалу. Українська правда (українською) . 9 жовтня 2021. Процитовано 10 жовтня 2021.
  21. ↑ Зачем Себастьян Курц пожалует в Санкт-Петербург, Новая газета, 2.10.2018
  22. ↑ Канцлер Австрії пропонує провести зустріч Байдена з Путіним у Відні, УП, 17 квітня 2021
  23. ↑ Зустріч Байдена й Путіна може відбутися у Відні, це буде честю для Австрії, — Курц, Фокус, 30 квітня 2021
  24. ↑ Путін попросив канцлера Австрії організувати йому зустріч з Трампом — ЗМІ, Економічна правда, 8 червня 2018
  25. ↑ Путін станцював на весіллі глави МЗС Австрії, Радіо Свобода, 18 серпня 2018
  26. ↑ Владимир Путин и Себастьян Курц приняли участие в запуске цементного завода «Цемикс» в Башкирии, Федерал Пресс, 6 августа 2021
  27. ↑ Главой МИД Австрии стал 27-летний студент Себастиан Курц
  28. ↑ МИД Австрии возглавил студент
  29. ↑ SPIEGEL, DER. Dmitrij Firtasch: Österreichs Kanzler Kurz reiste mit Oligarchen-Jet. www.spiegel.de (нім.). Процитовано 23 березня 2021.
  30. ↑ Weiser, Ben. Kurz und der Oligarchen-Jet. zackzack.at (de-DE) . Процитовано 23 березня 2021.
  31. ↑ «Фірташ добре знає, у кого влада в Австрії» – журналіст-розслідувач. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 23 березня 2021.

Джерела

ред.
 
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Себастьян Курц

Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Себастьян_Курц&oldid=43727470